В дисертаційній роботі наведений комплекс виконаних експериментальних та клінічних досліджень, запропоновано нове конструктивне рішення наукової задачі, що полягає у підвищенні ефективності відновлення функції жувальної групи зубів за рахунок впровадження нової системи діагностики та диференційованого підходу до вибору методу реставрації залежно від об`єму руйнування твердих тканин зубів. На підставі епідеміологічного дослідження 945 мешканців міста Києва встановлено, що карієс та його ускладнення є основною причиною втрати твердих тканин зубів, порушення функції зубо-щелепної системи. Недосконалість діагностичних заходів та відсутність чітких показань до застосування методів відновлення дефектів твердих тканин зубів призводять до некоректного лікування, про що свідчить низький рівень використання сучасних методів реставрувань. В умовах експерименту на дослідних тваринах (свинях) доведено, що глибоке препарування твердих тканин зубів викликає незворотні зміни в пульпі зубів. Внаслідок порушення механізмів регулювання внутрішньо-тканинного тиску за рахунок витікання ліквору через дентин, а також ізоляції рецепторів пульпи від зовнішнього середовища спостерігається зниження вмісту в пульпі саме тих фосфоліпідів, які визначають структуру і функцію біологічних мембран; зниження вмісту фосфатидилсерину негативно впливає на процес мінералізації дентину; збільшення фосфатидилінозиту може викликати суттєве зменшення чутливості запломбованих зубів. При відновленні відсутніх твердих тканин зубів необхідно враховувати фізико-механічні властивості конструктивних матеріалів та твердих тканин зубів. Підставою для цього є результати математичних розрахунків напруженого стану у комплексі зуб-пломба, а саме:
- при об'ємі руйнування, який складає 66%, виникають максимальні напруження на стискання в області шийки зуба. Напружень на розтяжіння немає. Рівень напружень в ділянці шийки зуба збільшується по мірі віддалення від поверхні емалі та становить максимальне значення на межі з дентином. В цій ділянці (біля шийки) стінка зуба буде відколюватись. Характер розподілу напружень для композиту та склоіономеру ідентинтичні. - при об'ємі руйнування, який складає 32%, максимальні напруження на стискання в емалі у ділянці шийки виникають на зовнішній поверхні зуба (на відміну від тих, які виникають у зубі, об`єм руйнування твердих тканин якого складає 66%). - при об'ємі руйнування, який складає 15%, виникають напруження на розтяжіння, тому склоіономер використовувати недоцільно тому, що в нього межа міцності на розтяжіння невисока. В композиті виникають значно менші напруги, тому його використання більш доцільне, ніж кераміки. - при об'ємі руйнування, який складає 66%, доцільно використовувати кераміку, тому що в ній виникають значно менші напруження, або композит, тому що він є більш міцним матеріалом, відносно всіх матеріалів, які розглядались. - при об'ємі руйнування, який складає більше 15% та менше 32%, слід застосовувати композит та склоіономер, тому, що напруження, які в них виникають, ідентичні. Відновлені дефекти жувальних зубів з втратою твердих тканин менше ніж 40% використання світлополімерних реставрацій є методом вибору порівняно з застосуванням вкладок, тому що за критеріями оцінки системи USPHS спостерігається незначна кількість ускладнень, а саме: вторинний карієс – 4,5%, крайове фарбування – 8%, адекватний апроксимальний контакт – 13%.
5. При відновленні жувальних зубів, об`єм руйнування яких складає від 40% до 65%, слід застосовувати вкладки, виготовлені прямим та непрямим методами, включаючи вкладки, виготовлені методом комп’ютерного фрезування. Ці вкладки зберігають створену анатомічну форму, враховують усі індивідуальні анатомічні властивості коронки зуба та особливості оклюзійної поверхні, не створюють дефекту за рахунок стертості та об’ємної усадки матеріалів, дають мінімальну кількість змін кольору на межі реставрація – тверді тканини зуба. 6. На основі клінічних досліджень та спостережень в динаміці впродовж трьох років можна вважати ефективним використання розроблених вдосконалених методів діагностики та лікування. |