У дисертаційній роботі наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання: визначені основні чинники, що обумовлюють низьку ефективність товарних ринків в умовах перехідної економіки України. Це дозволило надати рекомендації щодо удосконалення державної економічної політики з урахуванням особливостей конкретних ринків. Результати проведеного дисертаційного дослідження дають можливість сформулювати наступні висновки. 1. Універсальним механізмом порівняння ефективності різних економічних агентів та заохочення тих, хто працює краще, є конкуренція. Конкуренція сприяє підвищенню ефективності розподілу ресурсів (алокативній ефективності), ефективності використання ресурсів (Х-ефективності) та ефективності створення нових ресурсів (динамічної ефективності). 2. Оптимуми різних типів ефективності забезпечуються різними типами конкуренції. Так оптимум алокативної ефективності досягається за умов, максимально наближених до досконалої конкуренції. Найбільш сприятливими для динамічної ефективності є ринки зі структурними ознаками розпливчастої олігополії, де ринкова частка чотирьох найбільших продавців складає приблизно 50–55%. Оптимум Х-ефективності забезпечується за умов слабкорозпливчастої олігополії, де ринкова частка чотирьох найбільших продавців складає приблизно 40%. Завданням конкурентної політики є сприяння саме тій моделі конкуренції, що в конкретних умовах забезпечує найбільш вагомий ефект. При цьому вибір певного типу конкурентної політики повинен визначатися насамперед стадією життєвого циклу техніко-економічної парадигми, в якій знаходиться економіка суспільства та її найважливіші сектори. 3. Більшість українських підприємств відчувають конкурентний тиск, який сприяє підвищенню продуктивності праці та якості продукції. Водночас чимало ринків монополізовано внаслідок високого рівня концентрації або інституційних обмежень, на інших не створено рівні умови для всіх суб’єктів господарювання. При цьому головним чинником нерівних умов конкуренції є дії державних органів, які надають одним підприємствам субсидії або привілеї, одночасно створюючи іншим бар’єри для вступу на ринки. На конкурентне середовище негативно впливає також надмірна ускладненість дозвільних процедур, високий рівень плати за адміністративні послуги. Існуючі перешкоди на шляху розвитку конкурентних відносин, на наш погляд, є найважливішим чинником, що обумовлює низький рівень ефективності української економіки. 4. Розвиток конкурентних відносин на ринках агропромислового комплексу пов’язаний з особливими складнощами. Чимало підприємств переробної промисловості та підприємств, що постачають ресурси й надають послуги сільгоспвиробникам, мають ринкову владу, значна частина відповідних ринків монополізована. Істотною перешкодою для розвитку ефективної конкуренції у агропромисловому комплексі України є інституційні обмеження та недостатня розвиненість ринкової інфраструктури. Негативно вплинуло на стан конкурентного середовища запізнення з проведенням аграрної реформи, яка фактично розпочалася лише у 2000 р. Однак і зараз для більшості селян не забезпечені гарантії та умови реалізації їхніх прав власності на землю. Значний негативний вплив на стан конкурентного середовища на цих ринках мають антиконкурентні дії окремих органів державної влади та місцевого самоврядування. У сукупності це призвело до значного відставання АПК у створенні неспотворених ринкових умов діяльності економічних агентів. 5. Суттєве обмеження дії ринкового механізму в сільському господарстві навіть порівняно з іншими галузями сприяло тому, що воно характеризується особливо низькою Х-ефективністю. Аналіз матеріалів первинної статистичної звітності дозволяє зробити висновок щодо колосальних розбіжностей у продуктивності праці між сільгосппідприємствами. За розрахунками автора, якби продуктивність праці на всіх підприємствах галузі була б такою, як на кращих, обсяг виробництва зріс би в 4,7 раза. 6. Наявний низький рівень ефективності використання ресурсів – найбільш важливий чинник, що обумовлює регулярні кризові явища на ринках АПК (зокрема, у 2005 році – на ринках м’яса та цукру). Тому комплексне реформування – єдиний шлях до того, щоб забезпечити стабільний розвиток аграрного сектору. Навіть поява обмеженої конкуренції за землю в результаті реформування сільгосппідприємств, яке було здійснено у 2000 році, сприяла суттєвому зростанню ефективності. У зв’язку з цим найважливіше завдання – запровадити в галузі дію ринкових механізмів у повному обсязі. Це прискорить виведення з ринку неефективних підприємств, перехід землі та інших ресурсів до кращих господарів. 7. Необхідною передумовою досконалої конкуренції є наявність повної та однаково доступної всім учасникам ринку інформації про умови обігу товарів. Однак інформаційно досконалого ринку практично не існує. Неповнота інформації та особливо інформаційна асиметрія – коли різні учасники ринку володіють різними обсягами інформації про ті ж самі явища – є одними з найважливіших чинників, що обумовлюють неспроможність ринків. Нерозвиненість ринкової інфраструктури, зокрема інформаційної, багато в чому визначає більш сильний негативний вплив інформаційних чинників неефективності ринків в умовах перехідної економіки порівняно з розвиненою ринковою. Асиметрія інформації щодо цін та перспектив їхньої динаміки стала одним із найважливіших чинників, що обумовили гостроту кризових явищ на ринку зерна у 2003 р. При цьому втрати споживачів в результаті інформаційної асиметрії за розрахунками автора перевищили 500 млн. грн. Тому необхідна увага держави до надання достовірної інформації всім суб’єктам господарювання. Це буде сприяти вирівнюванню інформаційної асиметрії та зменшенню втрат суспільства. 8. Особливістю деяких ринків (зернових культур, насіння соняшнику, сої, рапсу, залізорудної сировини, коксу тощо) є те, що вони розпадаються на два сегменти, один із яких зорієнтований на обслуговування внутрішнього попиту, а інший – зовнішнього. Ринки цього типу, що характерні насамперед для перехідних економік, пропонується назвати ринками дуалістичного попиту. Оскільки внутрішній попит відрізняється малою еластичністю та істотно більш низькою, ніж зовнішній, платоспроможністю, внутрішня ціна на ці товари, як правило, є нижчою за світову. Це призводить до вивезення відповідних товарів за межі України, створення дефіциту на сегменті внутрішнього попиту та зростання внутрішніх цін. Подібні явища мали місце, зокрема на ринках зерна та продуктів його переробки у 2000 та 2003 рр., коксу у 2004 р. Найбільш ефективним шляхом запобігання кризам на ринках дуалістичного попиту є вирівнювання платоспроможності зовнішнього та внутрішнього попиту. Однак це може бути досягнуто лише у перспективі. За існуючого становища неспроможність ринків зазначеного типу має компенсуватися заходами державного впливу. 9. Ефективність державного регулювання товарних ринків в Україні є низькою. Про це свідчить, зокрема, здійснений дисертантом аналіз ефективності прийнятих у регіонах України протягом 1999–2003 рр. нормативних актів, що встановлювали обмеження рівнів цін та умови обігу товарів на ринках основних продуктів харчування (хліба, борошна пшеничного, макаронних виробів, молока, яловичини). Результати дослідження демонструють відсутність зв’язку між кількістю регуляторних актів та зростанням цін на ці товари. Отже, немає підстав для висновку про дієвий вплив регуляторних актів зазначеної категорії на цінову ситуацію на ринках споживчих товарів. 10. Державне регулювання ринків є надзвичайно чутливим інструментом, при застосуванні якого негативні наслідки для підприємництва та конкуренції не завжди компенсуються досягненням позитивної для суспільства мети. Дієве державне регулювання потребує великих витрат на інформаційне та кадрове забезпечення, створення механізмів оперативного реагування на зміни на ринках та зворотного зв’язку. Тобто це дуже дорогий механізм, що як засіб підвищення економічної ефективності може використовуватися лише винятково, у випадках, коли конкурентні механізми внаслідок відсутності чи обмеженості самостійно не забезпечують необхідного для суспільства стану ринків, а підвищення ефективності буде суттєвим. 11. На сучасному етапі одним із головних завдань органів влади має стати перехід від прямого управління підприємствами – агентами ринку до спостереження за галузями, відповідними ринками, оцінювання їхнього стану, зокрема динаміки обсягів, продуктивності праці, інтенсивності конкуренції, та сприяння інноваційному зростанню. Органи влади повинні сприяти підвищенню ефективності суспільного виробництва, насамперед, через вироблення та впровадження дієвої конкурентної політики. |
