1. У дисертаційній роботі наведено нове практичне вирішення і теоретичне узагальнення важливої науково-практичної задачі по розкриттю етіологічних і патогенетичних механізмів, особливостей перебігу та лікування кон’юнктивально-синовіального синдрому молодняку великої рогатої худоби. 2. Синдром кон’юнктивіт-синовіту молодняку великої рогатої худоби зумовлений мікоплазмозним інфікуванням у 23 % випадків. 3. Методом експрес-діагностики даного ураження є мікроскопічне дослідження препаратів-відбитків з кон’юнктиви та мазків синовії, пофарбованих за Романовським-Гімза або толуїдиновим синім (1 : 1000, рН 4,2) з додаванням до кожних 2025 мл барвника 34 крапель димексиду, при якому особливо характерною ознакою є мембранотропність збудника. 4 Мікоплазми в інфікованих тканинах характеризуються вираженим поліморфізмом; вони диференціюються у вигляді дрібних гіпохромних інкапсульованих форм (0,52,8 мкмк) та гіперхромних дрібних (0,82,5 мкм), великих (618 мкм), гігантських (3875 мкм) форм. 5. Кон’юнктивально-синовіальний синдром проявляється катаральним кон’юнктивітом, поверхневим інфільтративно-десквамативним кератитом, які у подальшому ускладнюються артро- і тендосиновітом з вираженим периартикулярним і перитендовагінальним фіброзитом та утворенням контрактур. 6. Патогенетичні механізми ураження зумовлені судинно-паралітичним ефектом, гальмуванням хемотаксичної активності гранулоцитів при вираженій проліферації макрофагів з порушенням у них перетравлювальної здатності відносно збудника (роз’єднання лізосомної та фагосомної функцій), вираженої епітеліоїдної трансформації макрофагів (за секреторним типом), що призводить до інтенсивної місцевої фібробластичної реакції, вираженої імуносупресії внаслідок порушення імунорегуляторної функції. 7. Ефективним методом лікування початкової форми кон’юнктивально-синовіального синдрому (до виникнення симптомів периартикулярного та перитендовагінального фіброзиту) є застосування очної тетрациклінової мазі у поєднанні з внутрішньом’язовим введенням фармазину-200 у дозі 5 мг/кг маси тіла, що забезпечує виліковування у 89 % хворих тварин (у контролі 23 %). 8. Ефективне лікування периартикулярного та перитендовагінального фіброзиту полягає у щоденному застосуванні ватно-марлевиих аплікацій просочених 50 %-м димексидом з лідазою (64 ОД/15 мл) під бинтову пов’язку на тлі щоденних внутришньом’язових ін’єкцій фармазину-200 ( 5мг/кг маси) та ін’єкцій у товщу фіброзних розрощень 5 %-го ДМСО на 0,5 %-у новокаїні з додаванням 64 ОД лідази на кожні 20 мл суміші. |