Проведені дослідження формування кон’юнктури ринку ріпаку дають змогу зробити висновки, що мають теоретичне та практичне значення: 1. Кон'юнктура ринку – це комплексне поняття, на яке мають вплив як фактори ринкового механізму регулювання, так і державного з властивими йому суб'єктивними і об'єктивними важелями впливу. Кон'юнктура господарства, галузі чи окремого товарного ринку - це поточний стан певної економічної системи, який формується в кожний момент під впливом суб'єктивних і об'єктивних факторів або причин, завдяки яким створюється та чи інша ринкова ситуація у відповідний відрізок часу. 2. Однією з головних задач вивчення ринку є аналіз поточного співвідношення попиту та пропозиції на продукцію з можливістю прогнозу руху цих параметрів ринку в майбутньому. В зв'язку з цим дуже важливе місце посідають питання вивчення та прогнозування економічної кон'юнктури як загальногосподарської, що відображає функціонування господарського механізму в цілому, так і кон'юнктури окремих товарних ринків. 3. Необхідною умовою оптимального функціонування сільськогосподарських товаровиробників є наявність ринкової інфраструктури. Вона являє собою сукупність відповідних суб’єктів ринку, які забезпечують функціонування підприємницьких структур, регулювання зв’язків між ними і просування товарів та рух коштів. Завдяки ринковій інфраструктурі проходить оптимізація руху товарно-грошових ресурсів, досягається пропорційність у розподілі ресурсів і продуктів, мінімізуються витрати. Відсутність високорозвиненої інфраструктури ринку не сприяє формуванню оптимальних співвідношень між обсягами попиту і пропозиції. 4. Серед основних складових, які обумовлюють конкурентоспроможність аграрної продукції, можна виділити такі фактори, як якість, витрати виробництва та ціни реалізації. В свою чергу вони залежать від впливу ряду інших факторів, що формують якісні переваги продукції та індивідуальний рівень витрат товаровиробника. Тобто забезпечення конкурентоспроможності та підвищення якості продукції сільського господарства є багатофакторним явищем. 5. Нарощування виробництва ріпаку в Україні та пожвавлення ринку продукції його переробки наприкінці 1980-х та 1990-х років було викликано державною підтримкою галузі. Однак лише часткове виконання та згортання державних програм вирощування та переробки ріпаку спричинили занепад галузі. В результаті посіви ріпаку в Україні не перевищують 200 тис. га, валові збори складають 100-
120 тис. тонн. 6. Ринок ріпаку та продукції його переробки розвивається в напрямку збільшення обсягу експорту в 7,2 рази. Протягом 1996-2000 років за межі країни реалізовано було 50% продукції, виробленої підприємствами підкомплексу (в тому числі ріпак, продукція олійно-жирової галузі). Валютна виручка від експорту ріпаку та ріпакової олії у 1999 р. перевищила 7 млн. дол. США, у 2000р. – 11,5 млн. дол. США, у 2001 році – 16,3 млн. дол. США. Однак експорт здійснювався за нижчими від світових цінами як на товарний ріпак, так і на олію та шрот (в середньому на 15-20%). Низькі експортні ціни обумовлені низькою якістю продукції. 7. Одним із факторів збільшення посівних площ ріпаку та досягнення прогнозованих обсягів валового виробництва є належний рівень забезпечення товаровиробників необхідними обіговими коштами на придбання добрив, засобів захисту, матеріально-технічної бази. 8. Одним із методів прогнозування пріоритетності вирощування товарних культур та виробництва ріпаку є математичне моделювання, в основі якого лежить метод побудови моделі на основі показників, які стосуються безпосередньо процесу виробництва. При песимістичній стратегії розвитку вирощування товарних культур в умовах обмеженого доступу до обігових коштів пріоритетне вирощування ріпаку проявляється при 90% і більше забезпеченні обіговими коштами при наступній насиченості сівозмін товарними культурами (%): ярі на зерно – 50, ріпак та картопля –20, соняшник – 10. Така насиченість товарних культур в сівозміні дозволяє одержати 305 тис грн. прибутку на 1000 га ріллі. 9. При оптимістичній стратегії розвитку вирощування товарних культур в умовах обмеженого доступу до обігових коштів пріоритетне вирощування ріпаку проявляється при 80 % і більше забезпеченні обіговими коштами при наступній насиченості сівозмін товарними культурами (%): ярі на зерно 44,9, картопля і ріпак – 20, соняшник – 10, озимі – 5,1. Така насиченість вирощування товарних культур дозволяє одержувати 999 тис грн. прибутку. 10. При збереженні оптимістичних умов виробництва ріпаку та песимістичних факторах вирощування інших культур його можна вирощувати в сівозмінах до 20 % при обмеженому доступі до обігових коштів. Навіть при 50% забезпеченні обіговими коштами можна одержати 227 тис грн. прибутку на 1000 га ріллі від наступного співвідношення вирощування товарних культур в сівозміні (%): ріпак –20, соняшник – 10, цукровий буряк – 13,6 та кормові культури –56,4. 11. В умовах ринкової економіки для формування ринку ріпаку необхідно визначити зони товарного виробництва з повним використанням природноекономічного потенціалу, що дозволить вирощувати високі врожаї цієї культури. Найповніше повно цим вимогам відповідають умови, що склались у Рівненській, Херсонській, Хмельницькій, Львівській, Тернопільській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Вінницькій та Житомирській областях. | 