Значення вербальної агресії в парламентському дискурсі як інструменту завдання шкоди іміджу політичного суперника зумовлює різноманітність комунікативно-прагматичних і лінгвостилістичних засобів її реалізації. Здійснити поставлену мету – встановити й проаналізувати стратегії й тактики вербальної агресії в дискурсі бундестагу ФРН і описати їхні лексико-семантичні та стилістичні особливості – дозволив комплексний функціонально-семіотичний підхід до вивчення парламентського дискурсу. Розподіл комунікації в бундестазі ФРН на внутрішню, завдяки якій здійснюється законодавча й контрольно-управлінська діяльність парламенту під час засідань комітетів і комісій, та зовнішню, метою якої є легітимізація ухвалених рішень в очах громадськості через проведення дебатів, надає право виділяти два різновиди парламентського дискурсу: внутрішній (езотеричний) і зовнішній (екзотеричний). Основне комунікативне завдання депутатів, що беруть участь у дебатах, полягає у намаганні найбільш привабливо подати в очах громадськості позиції власної партії й максимально розвінчати точку зору політичного суперника. Унаслідок цього на пленарних засіданнях основна увага приділяється соціально-регулятивному аспекту комунікації, тобто тематизації стосунків між представниками окремих партій і фракцій, а також кваліфікації політичних дій депутатів та їх самих з метою формування серед населення певного ставлення до існуючих позицій. Перевага соціально-регулятивного аспекту комунікації в публічному (екзотеричному) парламентському дискурсі в поєднанні з конфліктним характером відносин між політичними опонентами зумовлює реалізацію в ньому вербальної агресії. У цьому контексті на передній план виступає імідж політика. Саме імідж є об’єктом нападок політичних суперників. Знаряддям його руйнування стає мова, що знаходить своє втілення у формі вербальної агресії. При цьому, іміджу особистості навмисно й цілеспрямовано завдається шкода через агресивні мовленнєві дії. За критерієм місця репліки в діалозі розмежовується ініціальна й реактивна вербальна агресія в парламентському дискурсі ФРН, за критерієм ‘безпосередня – опосередкована’ розрізняються ворожа й інструментальна агресія. Аналіз досліджуваного матеріалу показав існування цих різновидів вербальної агресії в інструментально-ініціальній та ворожо-реактивній формах. Прагматичну сутність вербальної агресії виражають мовленнєві стратегії й тактики, що виступають знаряддям руйнування кваліфікативної й операціональної складових іміджу політика. Відповідно виділяємо два типи стратегій вербальної агресії в парламентському дискурсі ФРН: особистісно-орієнтований та дискурсивно-орієнтований. У рамках стратегії першого типу функціонують три мовленнєві тактики: ‘дискваліфікація’, ‘дискримінація’ та ‘дискредитація’. Комунікативне завдання стратегії дискурсивно-орієнтованого типу реалізують п’ять мовленнєвих тактик: ‘повчання’, ‘вимога’, ‘погроза’, ‘демонстрація неповаги’ і ‘констатація обмеженості дискурсивного простору’. Реалізація вербальної агресії ворожо-реактивного різновиду має особливості порівняно з інструментально-ініціальними висловлюваннями і характеризується такими прийомами оперативної побудови реактивного висловлювання як ‘переадресування’ і ‘переорієнтація’. У комунікативній практиці екзотеричного парламентського дискурсу реалізація стратегій і тактик агресії здійснюється як прямими, так і непрямими лінгвістичними засобами. Використання непрямих засобів дає мовцю ряд переваг. Це дозволяє йому підвищити ефективність агресивного висловлювання за рахунок апеляції до уяви й емоцій слухача, уникнути відповідальності за агресивно-імпліцитну частину висловлювання, заперечуючи наявність агресивного підтексту, а також поліпшити свій власний імідж, відмовляючись від використання прямих лексичних засобів і водночас демонструючи свій високий інтелектуальний рівень, гарну поінформованість і ораторську майстерність. Виявлені стратегії вербальної агресії в парламентському дискурсі ФРН й відповідні їм мовленнєві тактики, а також засоби їхньої реалізації можуть знайти практичне застосування як об’єктивний інструмент аналізу вербальних атак. Перспективою досліджень є поширення запропонованої методики на вивчення вербальної агресії в дискурсах різних типів на матеріалі німецької та інших мов. |