Констатуючи суперечність та явну формальну спрямованість статичного й динамічного підходів до типології композитів, що не дозволяє відповісти на принципове питання про статус та функції в мові цих одиниць, ми припускаємо, що в її основі повинні лежати параметри, які мають ономасіологічну домінанту. Наше дослідження показало, що такими є: ономасіологічний статус вихідної (твірної) одиниці; тип процесу перетворення твірної одиниці в композит; ономасіологічний статус композита стосовно твірної одиниці; формальна модель утворення композита. Визначення ономасіологічного статусу як твірних одиниць, так і складних слів, що виникли на їхній базі, для сучасного мовознавства, на перший погляд, не становить проблеми. Внаслідок того, що всі композити є саме словами, їхній опис рухається в межах наукових парадигм сучасної ономасіології, яка за традицією є словоцентричною – вона ґрунтує свої дослідження на констатації того, що центром номінації визнається слово. Всі інші номінативні одиниці (словосполучення, фразеологізм, речення, текст) визначаються через слово. Однак багатовіковий досвід лінгвістики показав, що поняття «слово» принципово невизначене. Учені змушені констатувати існування в мові явищ, до яких, до речі, відноситься й досить велика кількість композитів певних типів, які не підпадають під його універсальну дефініцію та перебувають на межі між словом і не-словом. Серйозним недоліком зазначеної концепції є ще й те, що слово в ній не можна визначити і як загальномовну універсалію, оскільки уявлення про нього в різних мовах різниться. Причиною недосконалості словоцентричних теорій є прагнення її прибічників знайти субстантну основну номінативну сутність, дати їй субстантне визначення й розглянути через її призму систему мови в цілому. Однак навіть аналіз уживання слова показав, що в мовленні воно може виходити за межі субстантної тотожності самому собі і бути реалізованим в одиницях, які формально з ним не збігаються – словосполученнях, сполученнях зі службовими словами тощо. Це дозволило припустити, що не в слові (і не в якій-небудь інший субстантній ономасіологічній одиниці) варто шукати основну (мінімальну) мовну одиницю номінації. На наш погляд, пошук такої одиниці повинен здійснюватися на двох рівнях мовної діяльності. По-перше, на рівні мовної номінації, де основна номінативна одиниця виступає, як показало наше дослідження, у вигляді віртуального ономасіологічного знака. У цьому випадку вона являє собою не субстанцію, а структуру, механізм, модель номінації. По-друге, на рівні мовленнєвої номінації, де вона матеріалізується, набуває субстантних характеристик і може виступати й у вигляді слова, й у вигляді словосполучення, й у вигляді будь-якої іншої одиниці, налаштованої на виконання номінативної функції. Таке трактування структури номінативної одиниці не дозволяє використовувати на її позначення термін «слово», оскільки на рівні мови вона не може бути ототожнена зі словом, як і з будь-якою іншою субстантною одиницею, а являє собою структурну схему номінації, на рівні ж мовлення слово є тільки однією, нехай емпірично найбільш «угадуваною», можливою реалізацією цієї основної одиниці. Тому для позначення останньої в пропонованій роботі використовується термін «номінатема». Для позначення ж мовленнєвих реалізацій номінатеми вживається інтегруючий термін «глоса». В основі виділення номінатеми лежить уявлення про семантичну тотожність і формальний взаємозв'язок її мовленнєвих реалізацій. Семантична тотожність – домінанта об'єднання цих реалізацій – може реалізовуватися за двома моделями: моделями ідетничності й моделями варіативності. При цьому на рівні мови вона існує у вигляді цілісного лексико-граматико-семантичного комплексу, цілісного інваріантного сигніфікативного номінативного значення, яке за своєю структурою збігається з концептом. Це конгломерат онтологічних і індивідуальних знань про клас референтів, що номінується. У мовленні ж здійснюється актуалізація згідно з цілями комунікації тих або інших аспектів цих знань у семантичній структурі одиниці мовленнєвої номінації. У зв'язку з цим передбачається, що лексико-семантичні варіанти номінатеми – це її мовленнєві модифікації з актуалізованим тим або іншим способом інваріантним значенням. Існують дві тактики актуалізації – денотація, тобто актуалізація значення без зміни референтів, і конотація, тобто актуалізація із заміщенням референтів, обумовленим їхнім образним ототожненням за актуалізованою ознакою. Як уже відзначалось, при такому трактуванні в зону модифікування однієї номінатеми попадають глоси, які є рівними не лише слову, але і його сполучення з іншими повнозначними словами, що є аналітичними актуалізаторами тих або інших лексико-семантичних множників вихідної номінатеми, а також його сполучення зі службовими словами, які є аналітичними актуалізаторами її лексико-граматичних множників. Семантичної тотожності недостатньо для об'єднання глос в одну номінатему, оскільки нею можуть бути наділені й самостійні, формально не зв'язані синонімічні номінативні одиниці. Обов'язковою для глос є формальна зв'язаність, реалізована при формальному й семантичному модифікуванні номінатеми. Існують два параметри опису останнього.
По-перше, це «тип модифікування», в основі визначення якого лежить уявлення про дистрибуцію мовленнєвих реалізацій номінатеми. Відповідно до розмежування тотожної, додаткової дистрибуції й вільного модифікування варто виділити відношення ідентичності, тобто відсутності розходжень між глосами, варіативності, тобто вживання різних глос у різних оточеннях, і дублетності, тобто можливості вільної взаємозаміни глос в однаковому оточенні. По-друге, це «вид модифікування», тобто реальне рівневе наповнення типу модифікування. Для лексичного рівня відзначаються лексико-семантична ідентичність, лексико-семантична варіативність, лексична дублетність і формально-семантична варіативність. Для граматичного рівня – граматична ідентичність, граматична дублетність і граматична варіативність. Для фонетичного рівня – формальна ідентичність, формальна дублетність і формальна варіативність. Варто сказати, що глоса завжди реалізує одночасно три види модифікування. Вона може, наприклад, вступати з іншими глосами номінатеми одночасно у відношення лексико-семантичної варіативності, формальної дублетності й граматичної ідентичності тощо. Порушення семантичної тотожності номінатеми призводить до виникнення нових номінативних одиниць. Такі процеси, що забезпечують явище зовнішньої мотивації, тобто мотивації однією номінатемою іншої, підрозділяються на дві групи: власне деривацію, коли значення однієї номінатеми (твірної), входить як частина в значення іншої (похідної), нова семантика якої визначається сумою семантик твірної одиниці й словотвірного форманта, і лексикалізацію, коли нова номінативна одиниця формується на базі вихідної шляхом семантичної переактуалізації, перенесення семантичного центру з актуалізованих при мовленнєвій номінації (в першу чергу – конотативного типу) сем вихідної глоси на онтологічно домінантні семи позначеного нею нового референта. Одним із різновидів лексикалізації є семантична абсолютизація аналітичного лексико-семантичного варіанта номінатеми, в результаті якої виникає автономна колокативна номінативна одиниця. Джерелом для утворення композитів можуть бути словосполучення й самостійні слова. У першому випадку вихідна одиниця може мати статус вільного словосполучення, тобто аналітичного лексико-семантичного варіанта словесної номінатеми, і колокації в усіх її модифікаціях. Складні слова, що виникли на базі цих одиниць, є синтаксичними композитами. У другому випадку відбувається штучне позасинтагмне аналогійне співчленування коренів прототипних лексем, а створені внаслідок цього слова мають статус квазікомпозитів. У більшості випадків утворення композита є створенням нової номінатеми на базі словосполучення внаслідок процесу деривації. У цій ситуації ономасіологічна модель утвореної одиниці включає у свій склад ономасіологічний базис, реалізований у форманті, ономасіологічну ознаку, що представляє вихідне словосполучення, і предикат, який зв'язує базис і ознаку в цілісний номінативний комплекс. Для композитів часто відзначається й абсолютна семантична тотожність із вихідним словосполученням, що не дозволяє відносити їх до дериватів. Більше того, саме семантична тотожність і формальна зв'язаність, як властивості, що визначають тотожність номінатеми в цілому, дозволяють припустити, що словосполучення й утворений на його базі композит цього типу є формальними модифікаціями однієї й тієї ж ономасіологічної одиниці. Процес композитоутворення має тут статус формального перетворення розчленованого найменування в цілісне, що абсолютно підпадає під моделі внутрішньої мотивації, тобто мотивації номінатемою її мовленнєвих реалізацій. Такий процес ми позначаємо терміном «універбалізація», а композити, що є її результатом, розглядаємо в одному ряді з еліптичними перетвореннями словосполучень як формальні дублети останніх.
Нами виявлені чотири моделі універбалізацїї словосполучень у композити: пряма універбалізація, яка налаштована на компонентну й структурну еквівалентність вихідної й утвореної одиниць; універбалізація компонентного типу, яка реалізує моделі еліпса вихідної структури та/або додавання семантично незначущих компонентів у структуру композита; універбалізація метатезного типу, коли компоненти номінатеми розрізняються порядком розташування складників, і гібридна універбалізація компонентно-метатезного типу, коли модифікації номінатеми розрізняються і структурно, і кількісно. Квазікомпозити виникають у мові або за аналогією до абсолютизованих моделей кінцевих структур синтаксично обумовлених композитів, або в результаті запозичення. Всі вони мають статус самостійних номінатем. Абсолютно не вивченими є універбалізаційні композити, тому основним завданням пропонованої роботи є встановлення моделей їхнього опису. Він здійснюється у двох напрямках.
По-перше, це опис процесів формування семантики номінатем, які складаються зі словосполучень і універбалізаційних композитів. Цей опис є інтегральним, оскільки семантичні (ономасіологічні) характеристики як перших, так і других абсолютно тотожні й реалізується в системі семантичних (ономасіологічних) класів універбалізаційних комплексів. Кожний клас визначається на підставі трьох ознак: загалькатегорійного значення, лексико-семантичної групи одноструктурних одиниць і ономасіологічної моделі номінації. Остання включає ономасіологічний базис, який реалізує архісему головного компонента вихідного словосполучення, і ономасіологічну ознаку, яка є семантичним множником головного компонента словосполучення, реалізованим у його залежному компоненті. По-друге, це опис процесу перетворення словосполучення в слово, що реалізується в моделях універбалізації, які включають структурну схему вихідного словосполучення й структурну схему композита, а також опис механізму перетворення першого в другий. Введення в обіг поняття номінатеми, на наш погляд, є досить значимим для науки. Однією з можливих сфер її застосування є практика машинного перекладу. Ні для кого не таємниця, що остання, налаштована за традицією на номінативну абсолютизацію слова, не може бути визнана успішною. Машинний словник, що являє собою реєстр слів і їхніх значень, може бути базою тільки для послівного перекладу. Однак такий переклад ніколи не мав нічого спільного з реальним змістом перекладного тексту. Ми вважаємо, що словоцентричне трактування номінації, що домінує в лінгвістиці, є перешкодою як для непротирічного опису номінативних процесів, так і для прагматичної й успішної лексикографічної практики. Успішність же для нас полягає у можливості, по-перше, найбільш адекватно описати в словнику номінативні відповідності «знак – реалія», по-друге, на основі цієї адекватності скласти двомовний словник номінативних відповідностей, по-третє, використовувати такий словник у практиці машинного перекладу. Саме до таких результатів може привести використання при створенні словника поняття «номінатема», яке налаштовано не на реєстр словникових одиниць, а на тактики, механізми номінації. При цьому в межах словникової статті такого словника повинна бути реалізована наступна інформація: моделі можливого модифікування мінімальних реалізацій номінатеми, які включають тактики використання її формальних, лексико-семантичних і граматико-семантичних реалізацій; моделі можливого граматико-аналітичного варіювання, які визначають реєстр можливих сполучень базової одиниці зі службовими лексемами; моделі можливого лексико-аналітичного варіювання, що вказують на можливості актуалізації в залежному слові семантичних множників базової лексеми; моделі універбалізації. Однак перш ніж створювати двомовні словники, необхідно розробити словники номінатем для окремо взятих мов. Звичайно ж, це досить копітка робота на багато років. Навряд чи можливо створити такий словник «з нуля» для всіх номінатем мови. Першочергово повинні бути створені словники окремих різновидів номінатем, яким може бути Словник композитів універбалізаційного типу. Структура словникової статті такого словника може мати такий вигляд: заголовок словникової статті – універбалізаційна пара, яка включає універбалізаційний композит і вихідне словосполучення; тлумачення значення; приклади еквівалентного вживання компонентів універбалізаційної пари; ономасіологічний опис номінатеми, який включає загальну граматичну характеристику номінатеми (частиномовна приналежність), універбалізаційний тип (пряма універбалізація; універбалізація компонентного типу тощо); лексико-семантичну групу одноструктурних одиниць, до якої належить номінатема; ономасіологічну модель; опис моделі універбалізації, що включає модель вихідного словосполучення та модель утвореного композита.
Наприклад, для номінатеми Велотрасса / Велосипедная трасса пропонується наступна структура словникової статті: Велотрасса / Велосипедная трасса «трасса для велосипедных гонок» Многие из них обязаны своим существованием как раз Олимпиаде: гребной канал, велотрек и велотрасса в Крылатском [МК. – 19.07.07] – Самые плохие водители и дороги, на ее взгляд, в Нью-Джерси и Вирджинии, кроме того, там очень мало пешеходных и велосипедных трасс [НРС. – 15.09.07] Субст (Субстантив) Прямая универбализация (слоговая аббревиация) Пространственный объект Пространство + назначение Прил1ед+Сущ1ед Чосн Прил1ед+Сущ1ед. У роботі також є три додатки. У першому додатку дається статистична таблиця ономасіологічних класів номінатем, що включають універбалізовані словосполучення й універбалізаційні композити. У другому додатку дається статистична таблиця моделей універбалізації словосполучень російської мови. Третій додаток являє собою Матеріали до словника універбалізаційних композитів російської мови. Основні положення дисертації висвітлені в наступних публікаціях автора Монографії Теркулов В. И. Слово и номинатема : опыт комплексного описания основной номинативной единицы языка / В. И. Теркулов. – Горловка : Изд-во ГГПИИЯ, 2007. – 240 с. Див. рецензії на неї: Загнітко А. П. Аспекти слова : ономасіологія і семасіологія. Рецензія на монографію : Теркулов В. И. Слово и номинатема: опыт комплексного описания основной номинативной единицы языка. – Горловка : Изд-во ГГПИИЯ, 2007. – 240 с. / Загнітко А. П., Михальченко М. // Східнослов’янська філологія. – Горловка : Вид-во ГДПІІМ, 2007. – С. 208-213; Зайцева И. П. Рецензия на монографию : Теркулов В. И. Слово и номинатема : опыт комплексного описания основной номинативной единицы языка / И. П. Зайцева. – Горловка : Изд-во ГГПИИЯ, 2007. // Русский язык, литература, культура в школе и вузе. – 2007. – № 6. – С. 71-72. Статті у фахових виданнях Теркулов В. И. Структура лексемы как система межглоссовых отношений / В. И. Теркулов // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии : научно-методический сборник.– Славянск : СГПУ, 2003. – Вып. XI. – Часть 1. – С. 98-104. Теркулов В. И. О понятии «номинатема» / В. И. Теркулов // Східнослов’янська філологія : збірник наукових праць. – Горлівка : Видавництво ГДПІІМ, 2004. – Вип. 4. – С. 45-52. Теркулов В. И. О средствах выражения падежного значения (к проблеме “нулевой” флексии) / В. И. Теркулов // Филологические исследования : Сборник научных трудов. – Донецк : Юго-восток, 2004. – Вып. 6. – С. 262-271. Теркулов В. И. Параллельная лексикализация глосс слова в процессе лексического заимствования / В. И. Теркулов // Вісник Луганського національного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка. Філологічні науки : збірник наукових праць. – Луганськ : Альма-матер, 2005. – № 2 (82). – С. 62-69. Теркулов В. И. О разграничении процессов лексикализации и вербализации / В. И. Теркулов // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии : научно-методический сборник. – Славянск : СГПУ, 2005. – Вып. XIІI, Ч. I. – С. 173-187. Теркулов В. И. Особенности заимствования композитов-номинатем / В. И. Теркулов // Вісник Луганського національного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка. Філологічні науки : збірник наукових праць. – Луганськ : Альма-матер, 2005. – № 15 (95). – Ч. 1. – С. 72-78. Теркулов В. И. О природе композитной аббревиации / В. И. Теркулов // Новітня філологія : журнал. – Миколаїв : Видавництво МДГУ ім. Петра Могили, 2005. – Вип. 3. – С. 21-31 Теркулов В. И. Универбализация в украинском и русском языках / В. И. Теркулов // Актуальні проблеми слов’янської філології : міжвузівський збірник наукових статей – К.-Ніжин : Аспект-Поліграф, 2005. – Вип. 11 : лінгвістика і літературознавство. – Частина 1. – С. 236-242. Теркулов В. І. До питання про нульову афіксацію при утворенні простих абревіатур та композитів універбального типу / В. І. Теркулов // Східнослов’янська філологія : збірник наукових праць. – Горлівка : Видавництво ГДПІІМ, 2006. – Вип. 7: Мовознавство. – С. 92-99. Теркулов В. И. Еще раз об основной единице языка / В. И. Теркулов // Вісник Луганського національного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка. Філологічні науки : збірник наукових праць. – Луганськ : Альма-матер, 2006. – № 11 (106). – С. 127-137. Теркулов В. И. К проблеме вербальной интерпретации словосочетания: композитопостроение и смежные явления / В. И. Теркулов // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадського : научный журнал. – Симферополь : Таврический национальный университет им. В. И. Вернадского, 2006. – Том 19 (58). – № 4. – Серия Филология. – С. 245-248. Теркулов В. И. Композитопостроение деривационного типа / В. И. Теркулов // Восточноукраинский лингвистический сборник : сборник научных трудов. – Донецк : ТОВ «Юго–Восток, Лтд», 2006. – № 10. – С. 284-291. Теркулов В. И. Простая аббревиатура как вариант слова / В. И. Теркулов // Русская филология. Украинский вестник : республиканский научно-методический журнал. – Харьков, 2006. – № 1-2. – С. 7-11. Теркулов В. И. Слово-ономатема и номинатема: к статусу сочетаний знаменательных слов со служебными / В. И. Теркулов // Вісник Луганського національного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка. Філологічні науки : збірник наукових праць. – Луганськ : Альма-матер, 2006. – № 14 (109). – С. 67-73.
Теркулов В. И. О номинативном статусе свободных словосочетаний / В. И. Теркулов // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии : научно-методический сборник. – Славянск : СГПУ, 2007. – Вып. XV, ч. 1.– С. 105-111. Теркулов В. І. Про можливі реалізації базової ономасіологічної одиниці / В. І. Теркулов // Лінгвістичні студії : збірник наукових праць. – Донецьк : ДонНУ, 2007. – № 15. – С. 421-425. Теркулов В. И. Ономасиологический аспект тождества номинатемы (на примере номинатемы сад в русском языке) / В. И. Теркулов // Мова : науково-теоретичний часопис з мовознавства. – Одеса : Астропринт, 2007. – № 12. – С. 153-158. Теркулов В. И. Речевая номинация: номинативная единица в тексте / В. И. Теркулов // Східнослов’янська філологія : збірник наукових праць. – Горлівка : Видавництво ГДПІІМ, 2007. – Вип. 12. – С. 49-57. Теркулов В. И. Разновидности композитопостроения в современном русском языке / В. И. Теркулов // Вісник Дніпропетровського університету. Серія "Мовознавство" : збірник наукових праць.– Дніпропетровськ, 2007. – Вип. 13. – У 2 т. – Т. 1. – С. 301-306. Теркулов В. И. Пути образования аббревиатур в русском языке / В. И. Теркулов // Східнослов’янська філологія : збірник наукових праць. – Горлівка : Видавництво ГДПІІМ, 2008. – Вип. 13. – С. 90-99. Інші публікації Теркулов В. И. К вопросу о нулевой флексии / В. И. Теркулов // Нариси досліджень у галузі гуманітарних наук : матеріали конференції за підсумками наукової роботи кафедр за 1994 рік. – Горлівка : ГДПІІМ, 1995. – С. 353-355. Теркулов В. І. Структура глоси / В. І. Теркулов // Нариси досліджень у галузі гуманітарних наук : матеріали конференції за підсумками наукової роботи кафедр за 1995 рік. – Горлівка : ГДПІІМ, 1996. – Вип. 2. – С. 186-188. Теркулов В. І. Лексикалізація як спосіб словотвору (на матеріалі російської та української мов) / В. І. Теркулов // Лінгвістичні дослідження : збірник наукових праць. – Донецьк : Либідь, 2002. – Вип. 1. – С. 37-48. Теркулов В. И. Вербализация идиоматизированных словосочетаний / В. И. Теркулов // Русистика : сборник научных трудов. – М.-К., 2004. – № 4. – С. 18-21. Теркулов В. І. Колокація та її мовленнєві реалізації / В. І. Теркулов // Проблеми загальної, германської, романської та слов’янської стилістики : мат-ли ІІ Міжнародної науково-практичної конференції : у 2 т. – Горлівка : ГДПІІМ, 2005. – Т. 1. – С. 36-38. Теркулов В. И. Номинатема как составляющая текста / В. И. Теркулов // Текст : теория и методика в контексте вузовского образования : сборник научных трудов и материалов II Международной конференции. – Тольятти : ТГУ. 2006. – С. 285-291. Теркулов В. И. Об условности языкового знака (на примере структуры глоссы как реализации номинатемы со словесной доминантой) / В. И. Теркулов // Русский язык и литература. Проблемы изучения и преподавания в Украине : сборник научных трудов. – Киев, 2006. – С. 87-92. Теркулов В. І. До типології номінатем / В. И. Теркулов // Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця : матеріали VII Всеукраїнської науково-практичної конференції 29-31 березня 2006 р. : у 2 т. – Київ : НАУ, 2006. – Т. 2. – С. 5-6. Теркулов В. І. Про найменшу номінативну одиницю тексту / В. І. Теркулов // Актуальні проблеми дослідження граматики та лексикології : матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції, 4-5 жовтня 2006 р. – Вінниця : ВДПУ ім. М. Коцюбинського, 2006. – С. 122-128. Теркулов В. И. Понятие о внутренней форме. Семантическое модифицирование / В. И. Теркулов // Русский язык, литература, культура в школе и вузе. – 2007. – № 6. – С. 66-71. Теркулов В. І. Про статус абревіатур / В. І. Теркулов // Наукові праці : науково-методичний журнал. – Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2007. – Т. 67. – Вип. 54. Філологія. – С. 74-78. Теркулов В. И. Композиты универбализационного типа и способы их комплексного описания (на примере композитов с конструктом авто) / В. И. Теркулов // Язык : модель, структура, функционирование : сборник научных трудов, посвященный 70-летию проф. И. И. Меньшикова. – Днепропетровск : Пороги, 2007. – С. 165-175. Теркулов В. И. Еще раз о месте сложных слов в словообразовательном гнезде / В. И. Теркулов // Филология в пространстве культуры : к 75-летию Е. С. Отина. – Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд», 2007. – С. 330-341. Теркулов В. И. Семантическое тождество номинатемы / В. И. Теркулов // Грані мов і культур : зб. статей, присвячений ювілею М. О. Луценка. – Донецьк : ДонНУ, 2007. – С. 194-210. Теркулов В. И. К типологии композитов в современном русском языке / В. И. Теркулов // Лексико-грамматические инновации в современных восточнославянских языках : материалы 3 международной научной конференции, 19-20 апреля 2007 г. – Днепропетровск : Пороги, 2007. – С. 172-174. Теркулов В. І. Складне слово як варіант словосполучення / В. І. Теркулов // Науковий вісник Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов. – Горлівка : Видавництво ГДПІІМ, 2007. – С. 152-153.
|
