У дисертації подано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає в підвищенні ефективності терапії хворих на ХЧВ шляхом використання в комплексному лікуванні ліпідкоригуючого препарату, диференційованого призначення амінохінолінового та антиагрегантного засобів на підставі встановлення патогенетичної ролі порушень гуморального імунітету та ліпідного обміну. 1. Вторинний АФС установлено у 27,4 % хворих на ХЧВ. Залежно від кількості клінічних ознак та рівня аКЛ виділено його класифікаційні форми: певний – у 9,8 % хворих, імовірний – у 13,7 % пацієнтів та сумнівний – у 3,9 % хворих. Тромбоз глибоких та поверхневих вен гомілок виявився клінічним проявом АФС у 64,3 % пацієнтів з ХЧВ. 2. У хворих на ХЧВ репродуктивного, клімактеричного і постклімактеричного віку посилення гуморального імунітету характеризується підвищенням вмісту CD19+-клітин (в 1,6–1,8 раза, р < 0,01), Ig G (в 1,5–1,7 раза, р < 0,01), Ig M (в 1,2–1,3 раза, р < 0,05), аДНК (в 10,8–11,3 раза, р < 0,01), Ig G-аКЛ (в 4,1–4,9 раза, р < 0,01), Ig M-аКЛ (в 2,5–3,1 раза, р < 0,05) і ЦІК (в 2,2–2,7 раза, р < 0,05). Позитивний рівень аКЛ в 58,3 % випадків асоціюється з розвитком клінічних проявів АФС, при якому вміст Ig G-аКЛ зростає в 11,6 раза (р < 0,01), Ig М-аКЛ – в 4,8 раза (р < 0,05). Установлено залежність певних клініко-лабораторних проявів дерматозу з частотою визначення автоантитіл. 3. Виявлено односпрямовані зрушення показників ліпідно-білкового спектра у 81,6 % хворих на ХЧВ репродуктивного, 85,7 % пацієнтів клімактеричного і постклімактеричного віку, які характеризуються збільшенням сироваткового рівня ЗХС в 1,3–1,4 разу (р < 0,01), ХСЛПНЩ в 1,6–1,8 разу (р < 0,01), ХСЛПДНЩ і ТГ в 1,4–1,5 разу (р < 0,05), ІА в 2,1–2,2 разу (р < 0,01), апо В в 1,2–1,3 разу (р < 0,05). Ізольована гіперхолестеринемія визначена у 30,8 % пацієнтів репродуктивного, 35,7 % хворих клімактеричного і постклімактеричного віку, комбінована гіперліпідемія – у 30,8 % хворих репродуктивного і 39,3 % пацієнтів клімактеричного та постклімактеричного віку з ХЧВ. 4. Фенотипування ДЛП у хворих на ХЧВ дозволило визначити ДЛП IIа типу у 38,1 % хворих репродуктивного і 25,3 % пацієнтів клімактеричного та постклімактеричного віку, IIб типу – у 30,9 % пацієнтів репродуктивного і 52,6 % клімактеричного та постклімактеричного віку, ДЛП з ізольованим пониженням рівня ХСЛПВЩ – у 10,3 % хворих репродуктивного, 7,2 % клімактеричного і постклімактеричного віку. За вмістом ХСЛПВЩ виявлено низький ступінь ризику розвитку атеросклерозу у 17,9 % хворих репродуктивного, 17,8 % клімактеричного і постклімактеричного віку, помірний – відповідно у 43,6 % хворих і 60,7 % пацієнтів, високий – відповідно у 38,5 % і 21,4 % хворих. Додаткові фактори ризику розвитку атеросклерозу установлено у 46,1 % хворих репродуктивного, 67,8 % клімактеричного та постклімактеричного періодів. 5. Дисфункція судинного ендотелію виявлена у 59,7 % хворих на ХЧВ за посиленням в 1,8 раза (р < 0,01) плазмової активності ФВ, при цьому в пацієнтів з дискоїдною формою активність ФВ зростає в 1,5 раза (р < 0,05), з дисемінованою – відповідно в 2,5 раза (р < 0,01). При наявності ознак АФС у хворих відбувається посилення активності ФВ в 2,8 раза (р < 0,01), яке найчастіше асоціюється з розвитком венозних тромбозів. Відзначено збільшення частоти підвищеної активності ФВ при деяких клінічних (еритема-“метелик”, фотосенсибілізація) і лабораторних порушеннях (тромбоцитопенія, хибнопозитивна реакція Вассермана, Ig G-аКЛ, Ig G, ЦІК) у хворих на ХЧВ. 6. Розроблено комплексний метод лікування хворих на ХЧВ з використанням ловастатину, який забезпечує позитивні клінічні результати у 96,1 % хворих порівняно з 78,0 % при традиційному, скорочує термін лікування на 10,9±1,5 дня, зменшує кількість рецидивів в 2,4 раза. Лікування за розробленим методом дозволяє нормалізувати більшість показників гуморального імунітету (крім рівня автоантитіл) та ліпідного обміну (крім ІА та вмісту ТГ і ХСЛПДНЩ у жінок клімактеричного і постклімактеричного віку). |