Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Медичні науки / Шкірні та венеричні хвороби


Калашнікова Владлена Сергіївна. Комплексна корекція біоритмологічних порушень гормонів адаптації, інтерлейкінів у хворих на хронічну екзему : дис... канд. мед. наук: 14.01.20 / Харківська медична академія післядипломної освіти. — Х., 2007. — 134арк. — Бібліогр.: арк. 112-134.



Анотація до роботи:

Калашнікова В.С. Комплексна корекція біоритмологічних порушень гормонів адаптації, інтерлейкінів у хворих на хронічну екзему. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби. - Інститут дерматології та венерології АМН України, Харків, 2007.

Дисертацію присвячено вивченню патогенезу і підвищенню ефективності лікування хворих на хронічну екзему (ХрЕ). У пацієнтів з ХрЕ на підставі вивчення добових біоритмів кортизолу та інсуліну встановлено два типи реакції організму на хворобу, що виявилися у більшості хворих підвищенням в крові рівня кортизолу вранці, у частини пацієнтів - зменшенням вмісту гормону протягом доби. Варіанти змін рівня кортизолу та інсуліну характеризують різний ступінь тяжкості дії стресорного фактора, який спричиняє загострення хвороби. У хворих на ХрЕ встановлено зміщення акрофази гормонів, збільшення або зменшення мезора і амплітуди коливань гормонів. Загострення дерматозу у більшості хворих супроводжується дисбалансом цитокінів (підвищення чи пониження вмісту IЛ-1в, IЛ-6, збільшення IЛ-4, зменшення IЛ-2). Установлені тісні кореляційні зв’язки між клінічними проявами, вмістом кортизолу та ІЛ-1в підкреслюють роль ендокринних та імунних порушень в перебігу ХрЕ. Використання даларгіну чи мелатоніну і гропринозину підвищує ефективність терапії, дозволяє одержати позитивні результати у 92,8 % хворих, скоротити строки лікування в 1,6 рази, зменшити кількість рецидивів в 3,0 рази, нормалізувати біоритми гормонів, а також стан адаптації.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розв’язання наукової задачі, що виявляється підвищенням ефективності лікування хворих на хронічну екзему на підставі встановлення патогенетичної ролі порушень біоритмів стрес-адаптаційних гормонів, інтерлейкінів та використання в комплексній терапії нейромодуляторних та імуностимулюючого препаратів.

1. Дослідження добової варіації рівня кортизолу та інсуліну визначило у 84,4 % хворих на хронічну екзему в стадії загострення ендокринні порушення універсальних механізмів переносимості стресу, що проявляються у 37,5 % хворих збільшенням чи пониженням в 1,2-1,3 рази вмісту кортизолу вранці (р < 0,05) при нормальному рівні інсуліну, у 34,4 % пацієнтів - підвищенням в 1,7 рази вмісту кортизолу вранці і пониженням в 1,6 рази інсуліну (р < 0,01), у 12,5 % хворих – зменшенням в 1,3 рази рівня кортизолу і збільшенням в 1,5 рази інсуліну протягом доби (р < 0,05). Підвищення коефіцієнта адаптації на 72 % вранці та 38 % ввечері у хворих із збільшеним рівнем кортизолу вказує на напруження стану адаптації, зниження цього показника вранці та увечері на 33-43 % у хворих з пониженим вмістом кортизолу - на виснаження адаптаційних можливостей організму.

2. Аналіз добових ритмів кортизолу та інсуліну у хворих на хронічну екзему в стадії загострення виявив прояви десинхронозу, які виражалися у хворих з підвищеним рівнем кортизолу зсувом акрофази кортизолу більш ніж на 1 год на ранковий час, інсуліну - на 2,5 год на денний час, збільшенням в 1,4 рази мезора та амплітуди коливань кортизолу в 2,0 рази, зменшенням в 1,4 рази мезора та амплітуди коливань інсуліну в 1,5 рази (р < 0,01); у пацієнтів з пониженим вмістом кортизолу - зміщенням акрофази кортизолу на денний час майже на 4 години, акрофази інсуліну на 3 години пізніше (на вечірній час), зменшенням мезора і амплітуди коливань кортизолу в 1,6 рази, збільшенням в 1,2 рази мезора і амплітуди коливань інсуліну в 1,4 рази (р < 0,05).

3. Вивчення рівня інтерлейкінів протягом дня установило суттєві зміни цитокінового профілю крові у 86,7 % хворих на хронічну екзему, які проявлялися дисбалансом прозапальних і протизапальних інтерлейкінів: достовірним збільшенням вмісту IЛ-1b в 1,7-2,2 рази, IЛ-4 в 1,9-2,6 рази відповідно вранці та ввечері, пониженням IЛ-2 в 1,9 рази увечері, відсутністю змін з боку IЛ-6. Розподіл хворих за рівнем IЛ-1в о 08.00 дозволив виявити у пацієнтів з підвищеним в 3,9 рази вмістом IЛ-1в збільшення ІЛ-4 увечері та ІЛ-6 протягом дня, зменшення ІЛ-2 увечері, у хворих з пониженим в 2,3 рази рівнем ІЛ-1b - збільшення ІЛ-4 та зменшення ІЛ-2, ІЛ-6 протягом дня. Встановлено особливості цитокінового дисбалансу, залежні від клінічних проявів дерматозу, а також тісний кореляційний зв’язок між кортизолом та ІЛ-1в.

4. Розроблено оригінальний метод лікування хворих на хронічну екзему з поетапним використанням, поряд з традиційною терапією, в перші 7-10 днів для підвищення стресостійкості і нормалізації адаптаційних можливостей організму даларгіну (1-2 мг внутрішньом’язово 1 раз на день вранці протягом 10-15 діб) чи мелатоніну (0,003 г всередину увечері протягом 14-21 доби) і подальшим призначенням імуностимулятора гропринозину (1,0 г 3-4 рази на день протягом 5 діб з повторним курсом через 8 днів).

5. Використання в комплексному лікуванні даларгіну та гропринозину сприяло синхронному пониженню рівня кортизолу в 1,2-1,6 рази, ІЛ-1в в 2,2-2,4 рази, ІЛ-6 в 1,3 рази протягом дня, ІЛ-4 в 1,4 рази увечері, підвищенню інсуліну в 1,4 рази та ІЛ-2 в 1,5 рази протягом дня (р < 0,01). Терапія мелатоніном і гропринозином обумовлювала одночасне збільшення вмісту кортизолу в 1,2-1,4 рази, ІЛ-1в в 1,8 рази вранці, ІЛ-6 в 1,5 рази та ІЛ-2 в 1,6-2,5 рази протягом дня, пониження вмісту інсуліну в 1,3-1,6 рази (р < 0,05). Застосування в комплексному лікуванні пацієнтів з хронічною екземою засобів нейромодулюючої та імуностимулюючої дії дозволило досягти позитивних результатів лікування (клінічне одужання, значне поліпшення та поліпшення) у 92,8 % хворих, скоротити в 1,6 рази термін лікування, зменшити в 3,0 рази кількість рецидивів порівняно з традиційною терапією.

Публікації автора:

1. Калашникова В.С. Адаптационные возможности больных хронической экземой в различное время суток // Експериментальна і клінічна медицина. – 2005. – № 4. – С. 97-99.

2. Болотная Л.А., Калашникова В.С. Терапевтическая хронокорррекция нарушений адаптации при хронической экземе // Международный медицинский журнал – 2005. - № 4. – С. 89-92.

3. Болотная Л.А., Калашникова В.С. Хронобиологические аспекты патогенеза хронической экземы // Дерматологія та венерологія. - 2006. – № 1(31). – С. 14-18.

4. Калашникова В.С. Оценка продукции различных цитокинов у больных хронической экземой // Проблеми медичної науки та освіти. – 2006. - № 3. - С. 77-79.

5. Калашникова В.С. Современные методы лечения хронической экземы // Зб-к наук. пр. «Сучасні проблеми дерматовенерології, косметології та управління охороною здоров’я». - Харків, 2004. – С. 54-56.

6. Калашникова В.С. Динамика некоторых иммунологических показателей у больных хронической экземой // Журн. дерматовенерологии и косметологии им. Н.А. Торсуева . – 2004. - № 1-2 (8). - С. 129-130.

7. Калашникова В.С. Функциональная активность Т-хелперов у больных хронической экземой // Мат. науково-практ. школи «Розробки молодих вчених дерматовенерологів». – Київ, 2005. – С. 42.

8. Калашникова В.С. Адаптогенні властивості мелатоніну в лікуванні хворих на хронічну екзему // Тези науково-практ. конф. молодих вчених «Досягнення молодих вчених – майбутнє медицини». – Харків, 2005. - С. 40-41.

9. Калашникова В.С. Содержание кортизола и инсулина у больных хронической экземой // Журн. дерматовенерологии и косметологии им. Н.А. Торсуева. - № 1-2 (10). – 2005. – С. 177-178.

10. Болотная Л.А., Калашникова В.С. Опыт использования даларгина в лечении хронической экземы // Тези науково-практичної конф. «Лекарства – человеку. Современные проблемы создания, исследования и апробации лекарственных средств». – Харьков, 2006. - С. 15-16.

11. Болотна Л.А., Калашникова В.С. Спосіб лікування істинної екземи // Деклараційний патент України на корисну модель № 7482. - Заявл. 27.12.2004. Опубл. 15.06.2005. - Бюл. № 6.