1. У роботі вирішена актуальна наукова задача - розробка диференційного патогенетично обґрунтованого підходу до лікувально-реабілітаційних заходів у хворих, оперованих на екстракраніальних відділах брахіоцефальних артерій, на підставі застосування удосконаленого комплексу клініко-інструментальних і морфологічних досліджень, що має значення для підвищення ефективності їх лікування через відновлення неврологічних і нейропсихологічних функцій. 2. Особливістю клінічних ознак дисциркуляторної енцефалопатії у хворих з ураженням екстракраніальних відділів брахіоцефальних артерій є цефалгічний синдром, обумовлений венозною церебральною дисгемією, що вимагає проведення адекватної флебопротекторної терапії до та після операції. У безпосередньому і ранньому післяопераційних періодах на тлі відновлення церебральної гемодинаміки істотно зменшуються суб’єктивні прояви дисциркуляторної енцефалопатії (р<0,05) та покращується нейропсихологічний стан хворих (р<0,05). 3. При морфологічному дослідженні провідним фактором формування уражень брахіоцефальних артерій визначено атеросклероз (83,1%), менш значними – неспецифічний аортоартеріїт (12,7%) і фіброзно-м'язову дисплазію (4,2%). Розроблені комплекси медикаментозної реабілітації із диференційним призначенням статинів і нестероїдних протизапальних засобів в залежності від виявлених морфологічних змін. 4. Призначення розроблених лікувально-реабілітаційних програм поліпшує функціональний стан головного мозку (р<0,001), активуючи нейрональний метаболізм, що призвело до зменшення суб'єктивних (р<0,05) і об'єктивних (р<0,05) проявів неврологічних порушень у хворих основної групи в пізньому післяопераційному періоді. 5. При дослідженні нейропсихологічних показників встановлені неухильне вірогідне поліпшення мнестичної функції, починаючи з 6 місяця після операції (р<0,05) та збільшення розумової працездатності (р<0,05) у хворих основної групи у пізньому і віддаленому післяопераційних періодах, що свідчить про адекватний вплив розроблених лікувально-реабілітаційних програм на клінічний перебіг дисциркуляторної енцефалопатії. 6. При дослідженні церебральної гемодинаміки виявлена більша гемодинамічна ефективність розроблених лікувально-реабілітаційних програм, ніж загальноприйнятої реабілітації. Про це свідчать збільшення відсотку випадків задовільного стану кровотоку по реконструйованих артеріях відносно раннього післяопераційного періоду (р<0,05), позитивна динаміка його спектральних показників по відношенню до контролю (р<0,05), збільшення кровотоку по інтракраніальних артеріях (р<0,05) та відновлення венозного відтоку (р<0,001) через рік після операції у хворих основної групи. 7. При визначенні ефективності реабілітації за критерієм відповідності встановлено, що розроблені лікувально-реабілітаційні програми істотно оптимізують лікувальну тактику, дозволяючи одержати добрі та задовільні віддалені результати комплексного лікування в 1,6 рази частіше, ніж загальноприйнята реабілітація. Натомість, незадовільні - у 8,7 рази менше. 8. При аналізі стану соціально-побутової активності хворих вірогідно встановлено (р<0,05), що розроблені лікувально-реабілітаційні програми дозволяють значно поліпшити показники їх соціально-побутової адаптації шляхом більш раннього і повного відновлення чи компенсації порушених функцій, ніж загальноприйнята реабілітація. 9. Кумулятивний аналіз динаміки віддалених позитивних результатів комплексного лікування хворих свідчить, що розроблені лікувально-реабілітаційні програми є достатньо ефективним заходом профілактики гострих порушень мозкового кровообігу і прогресування дисциркуляторної енцефалопатії в післяопераційному періоді, що виявилося у стабілізації віддалених результатів лікування - 90,9%, в контролі - 68,3%. |