У дисертаційній роботі проведено всебічне дослідження теоретичних, методологічних і практичних аспектів та знайдено нове вирішення актуальної науково-прикладної задачі, що полягає в удосконаленні системи управління розвитком сучасної телекомунікаційної компанії шляхом комбінування корпоративних та функціональних стратегій. Практична реалізація дослідження дозволить значно підвищити ефективність діяльності операторів електрозв’язку. Результати роботи дають підстави для таких висновків: 1. Стратегічна поведінка операторів електрозв’язку на вітчизняному ринку відбиває нагальну потребу галузі в розробці єдиної методики комбінування корпоративних та функціональних стратегій в управлінні розвитком операторів з урахуванням їх порівняльного позиціювання на вітчизняному та світовому ринках, адже сьогодні на ринку України застосовується тільки класична методика – порівняння кількості абонентів, яка не дає повної інформації про недоліки стратегії. Побудова нової методики, адаптованої до умов вітчизняного ринку, дозволяє застосувати її до вітчизняних операторів, що дасть можливість врахувати сучасні світові тенденції, особливості національного ринку і перспективи виходу України на нові сегменти міжнародного ринку. При конструюванні даної методики необхідно обов’язково враховувати особливості корпоратизації в умовах транзитивної економіки та сучасні підходи до корпоративного управління бізнес-процесами операторів електрозв’язку. 2. Корпоратизацію в транзитивній економіці необхідно розглядати як реорганізацію національної економіки (у широкому змісті) або реорганізацію підприємства (у вузькому змісті), що має на меті змінити або розширити спектр власників статутного фонду, створення нових юридичних осіб і (або) нової організаційно-правової форми діяльності. Для початку процесів корпоратизації необхідно в першу чергу провести часткову або повну приватизацію, адже масштабна приватизація є неминучою передумовою трансформації перехідного економічного середовища в ринкове, насамперед за допомогою створення значного сектора незалежних від держави ринково орієнтованих корпорацій, які мають більші можливості комбінування корпоративних та функціональних стратегій в управлінні розвитком. 3. Сучасними теоретичними засадами щодо процесів корпоратизації в транзитивній економіці є: приватизація державних підприємств; формування корпоративного сектора; розробка принципів корпоративного управління; стандартизація управління новоствореними корпораціями; вибір національної моделі корпоративного управління; формування інфраструктури фондового ринку; реструктуризація власності; інформатизація та віртуалізація; стратегічність. 4. Основними моделями корпоратизації є масова програма, модель інсайдерів, модель встановлення одноразового мажоритарного контролю, модель установлення змішаного (приватно-державного) контролю та модель соціально-орієнтованої власності. Поряд з цим необхідно відзначити такі проблеми, як зв'язок корпоратизації зі зміною владних відносин у суспільстві; відсутність раціонального ринково-конкурентного середовища; величезні технічні складності; необхідність ідеологічного вибору; відсутність на стартовому етапі необхідної інституціональної інфраструктури; високий рівень корупції та інших кримінальних явищ, що значно ускладнює процеси комбінування корпоративних та функціональних стратегій розвитку. 5. Головним результатом приватизаційно-корпоративних процесів в Україні стало виникнення принципово нової системи власності, що повинна забезпечити підвищення ефективності виробництва і справжню демократизацію суспільства, що буде можливим лише за умови формування стійкої ефективної вітчизняної моделі корпоративного управління; у багатьох середніх і великих корпораціях України відбувається фактичне ототожнення фігур менеджера і контролюючого акціонера. Обґрунтовано, що сьогодні існує проблема прозорості структури власності і фінансів, а також проблема короткострокових інвестицій, і насамперед проблема максимальної орієнтації на внутрішні джерела, включаючи псевдо-іноземні кредити. 6. Консолідація власності, реорганізація груп (холдингів), внутрішня і міжгалузева експансія залишаються головними тенденціями інституціонального розвитку корпоративного сектора України. Дана характеристика має відношення не тільки до найбільших приватних корпорацій і груп, але і у значній мірі до політики держави в особі виконавчої влади щодо активів, які залишаються у власності держави. Разом з тим певна стабілізація у сфері майнових інтересів створює передумови для нового етапу ворожих поглинань. Як дефіцит «вільних» об'єктів для захоплення, так і поступове вичерпання вільних фінансових ресурсів, дозволяють припустити, що стиль поглинань у найближчі роки буде в більшій мірі «адміністративним» з використання боргових схем і судових позовів. 7. Телекомунікаційна специфіка систем корпоративного управління полягає в тому, що з одного боку, галузь зв'язку досить жорстко регламентується міжнародними і вітчизняними стандартами та рекомендаціями (це зумовлено необхідністю взаємодії на різних рівнях великої кількості різнотипних мереж). З іншого боку, сьогодні телекомунікації - це одна з найперспективніших галузей господарства, що динамічно розвиваються. Поява нових технологій зв'язку, зростання конкурентної боротьби на ринку зв'язку (між традиційними операторами і провайдерами, між різними виробниками, боротьба за споживачів між операторами з рівним спектром послуг тощо) - все це вимагає високої «гнучкості» (адаптивності) комбінування корпоративних та функціональних стратегій в управлінні розвитком операторів електрозв’язку. Тому «центр ваги» у системах корпоративного управління бізнесом операторів переміщується з нарощування обсягів виробництва послуг на розширення спектра послуг (впровадження конвергентних послуг), аналіз і забезпечення попиту на нові та традиційні послуги зв'язку. 8. Показано, що контролюючими параметрами управління бізнес-процесами операторів електрозв’язку є система управління бізнес-процесами оператора, критерії ефективності корпоративного управління бізнес-процесами оператора електрозв’язку та принципи побудови сучасного корпоративного операторського бізнесу. Основними критеріями ефективності корпоративного управління бізнес-процесами оператора електрозв’язку є підвищення задоволеності клієнтів та потенційних клієнтів, маркетингова робота, управління номенклатурою та властивостями послуг. Основними принципами, що повинні використовуватися при побудові сучасного операторського бізнесу, мають бути принцип корпоративності, принцип єдності господарської моделі, принцип єдності інформаційного простору, принцип єдності систем виміру та принцип одночасності. 9. Найпоширенішим варіантом вирішення проблеми стандартизації управління бізнес-процесами корпорації електрозв’язку є застосування системи Workflow. З погляду організації бізнес-системи основним завданням системи Workflow є відділення правил виконання бізнес-процесів від прикладних систем і систем управління базами даних, що забезпечує принципово більшу гнучкість та адаптованість інформаційної системи. Технологія Workflow при комбінуванні корпоративних та функціональних стратегій надає можливість оперативної модифікації правил виконання бізнес-процесів без перебудови прикладного програмного забезпечення або зміни структури корпоративної бази даних. 10. Логічно виникає концепція системного підходу до управління бізнес-процесами операторів електрозв’язку, коли всі зусилля націлені на досягнення єдиної мети - максимізації вартості корпорації. Серед частин вартісного підходу вважаємо за доцільне виділити наступні: ідеологія, принципи і процеси. Ідеологія надає управлінню усвідомленого характеру і задає напрямок руху. Принципи дають базу для обґрунтованого оцінювання альтернатив. Налагодженість процесів визначає ефективність організації в реалізації стратегії та досягненні поставлених цілей. 11. Обґрунтовано, що у світовій практиці управління бізнес-процесами визначення "віртуальний" є сьогодні ключовим. Віртуальні структури існують в зарубіжній практиці, проте створення та робота віртуальних підприємств в Україні, або за участю вітчизняних товаровиробників, потребує вирішення багатьох аспектів розвитку суспільства. Особливий стан галузі електрозв’язку у вітчизняній економіці ґрунтується на тому, що в ній в результаті комбінування корпоративних та функціональних стратегій розвитку корпораціями ЗАТ „УМЗ” та „Київстар Дж.Ес.Ем.” вже з’явилися і ефективно діють віртуальні оператори. 12. Доведено, що особливістю стратегій операторів електрозв’язку на ринку України є дублювання стратегічних рішень конкурентів, що зумовлене олігополістичним станом ринку послуг електрозв’язку. Лідером вітчизняного ринку є корпорація ЗАТ „УМЗ”, а найдоцільнішою комбінацією корпоративних та функціональних стратегій, використовуваних операторами електрозв’язку на ринку України є корпоративні стратегії: стратегія посилення позиції на ринку, стратегія розвитку продукту, стратегія зворотної вертикальної інтеграції, стратегія прямої вертикальної інтеграції, центральної диверсифікації, горизонтальної диверсифікації, стратегія конгломератної диверсифікації; функціональні стратегії: стратегія поведінки на товарному ринку, виробнича стратегія, екологічна стратегія, стратегія діючих технологій, стратегія розвитку нових інформаційних технологій (інновацій), фінансова стратегія, соціальна стратегія, організаційна стратегія. 13. Проведене дослідження доводить, що основними складовими компонентами методики комбінування корпоративних та функціональних стратегій в управлінні розвитком операторів електрозв’язку мають бути: далекоглядність, використання концепції збалансованого розвитку, урахування найуспішнішої комбінації корпоративних та функціональних стратегій, використовуваних операторами електрозв’язку на ринку України, поведінка операторів, інфраструктура мереж електрозв’язку, організація, кадри, робочий процес та умови роботи на ринку. |
