У дисертації наведене нове розв’язування наукових питань, що виявляється у визначенні етіологічної значущості окремих видів протейних мікробів у рановій, урологічній, ЛОР, стоматологічній патологіях і чутливості виділених збудників до протимікробних препаратів, розробці методики експериментального відтворення локалізованої гнійно-некротичної протейної інфекції та встановлені на моделі інфікованих тварин порушення імунного статусу у вигляді лімфопенії з пониженням абсолютних значень усіх субпопуляцій Т-лімфоцитів, а також пригнічення метаболічних процесів у крові і тканинах внутрішніх органів, спричиняючи розвиток окислювального стресу (активація ПОЛ і виснаження АОС), що дозволило розробити концептуальну модель імунопатологічних механізмів інгібування клітинного імунітету й факторів неспецифічного захисту і запропонувати ефективні схеми комбінованого застосування протимікробних препаратів – вибору (ципрофлоксацин або ципробай) сумісно з імуномодуляторами (поліоксидоній чи тималін), за допомогою яких загоювання некротичних вогнищ скорочувалось на 3-5 діб, летальність при септичній патології знижувалась на 85%, а сумарна тривалість життя складала 90,0 - 95,5%. На підставі одержаних результатів дослідження були зроблені наступні висновки: 1. З клінічного матеріалу 412 хворих з рановими, урологічними, ЛОР, стоматологічними, кишковими інфекціями та 225 змивів з об’єктів лікарняного середовища вилучено 103 штами бактерій роду Proteus, серед яких 44,7% становлять P.vulgaris, 53,4% - P.mirabilis і 1,9% - P.penneri. Серед штамів, ізольованих у дітей з кишковими інфекціями, переважно вилучалися P.vulgaris, а серед культур, вилучених у хворих з гнійними ускладненнями після хірургічного втручання, урологічних, ЛОР, стоматологічних і з об’єктів шпитального середовища - P.mirabilis. Встановлено переважання ДНК-азоактивних культур серед ЛОР (69,6%) і урологічних (66,7%) штамів протеїв. Найбільш гемолітично активними були штами, вилучені у хворих з рановими інфекціями. У культур протеїв, вилучених у хворих з рановими, урологічними, стоматологічними та кишковими інфекціями, встановлено сполучення гемолітичної та лецитиназної активностей та їх кореляція з ДНК-азною активністю. 2. У 85% культур протеїв, циркулюючих в клініках різного профілю м.Харкова, виявлено множинну стійкість до антибактеріальних препаратів (ампіциліну, бензилпеніциліну, доксицикліну, карбеніциліну, рифампіцину, стрептоміцину, поліміксину, тетрацикліну, еритроміцину) та висока чутливість до цефалоспоринових антибіотиків і фторхінолонів, а особливо до ципрофлоксацину (98,2%) і цефотаксиму (96,4%). 3. Розроблено методику відтворення локалізованої гнійно-некротичної протейної інфекції без переходу в генералізовану форму шляхом дрібного введення інфікуючої дози: на першу добу – внутрішньошкірна ін’єкція інфікуючої дози лабораторного штаму Proteus mirabilis з розрахунку 300 мільйонів мікробних клітин в об’ємі 0,1 мл фізіологічного розчину; на другу добу в інфільтрат, що утворився, вводили 150 мільйонів мікробних клітин в 0,1 мл фізіологічного розчину. 4. Утановлено, що при лікуванні мишей з локалізованою гнійно-некротичною протейною інфекцією, найбільш ефективною є комбінація антибактеріального препарату ципрофлоксацину й імуномодулятора поліоксидонію, що приводить до загоювання некротичного вогнища на 5-ту добу. 5. Установлено, що при лікуванні мишей з протейним сепсисом найбільш міцний терапевтичний ефект має комбінація ципрофлоксацину (ципробаю) і поліоксидонію, при якій летальність тварин становила 15%, а тривалість життя – 95,5%. 6. При протейній інфекції виявлено порушення імунного статусу у вигляді лімфопенії з пониженням абсолютних значень усіх субпопуляцій Т-лімфоцитів у сироватці крові. Під час лікування інфікованих тварин комбінацією препаратів ципрофлоксацину і поліоксидонію показники клітинного, гуморального імунітету та цитокінового статусу нормалізувались. 7. Установлено пригнічення метаболічних процесів у крові і тканинах внутрішніх органів інфікованих тварин у вигляді окислювального стресу (активація ПОЛ і виснаження АОС); комбінована терапія ципрофлоксацином та поліоксидонієм повністю знімає інтоксикаційне навантаження і запальний процес, активує репаративні процеси, нормалізує енергетичний обмін. 8. При локалізованій гнійно-некротичній протейній інфекції в стромі органів виявлено інтерстиціальні колагени. Ступінь експресії ендотеліну ендотеліоцитами помірний, у внутрішніх органах виражена макрофагальна реакція і бластна трансформація лімфоцитів, посилена продукція протизапальних інтерлейкінів. При протейному сепсисі виявлено системне порушення строми та судин внутрішніх органів (серця, печінки, нирок): фібриноїдне набрякання, вогнищевий фібриноїдний некроз, посилення експресії ендотеліну. При лікуванні інфікованих тварин ципрофлоксацином і поліоксидонієм в органах імунної системи спостерігається відновлення їх структури і зменшення виразності морфологічних проявів антигенної стимуляції. 9. Концептуальна модель імунопатологічних механізмів інгібування клітинного імунітету й факторів неспецифічного захисту полягає в тому, що в основі розвитку імунного розладу при протейній інфекції лежать процеси, які активують вільнорадикальне та перекисне окислення мембранних ліпідів, що приводить до виснаження антиоксидантної системи й розвитку окислювального стресу, що, у свою чергу, приводить до пригнічення метаболізму та біоенергетики клітин, а активація цитокінового каскаду ФНП і IL-6, як прояв гіперреактивності, є основою для розвитку супресії клітинного імунітету на етапах диференціювання та проліферації Т-клітин. 10. Обгрунтовано методику підвищення ефективності лікування хворих на протейну інфекцію, яка полягає в комбінованому застосуванні протимікробних засобів і імуномодуляторів. |
