Анотація до роботи:

Надрага О.Б. “Клініко-патогенетичні аспекти вегетативних дисфункцій у недоношених новонароджених і методи їх корекції”. – рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.10 - педіатрія. Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця, Київ, 2002.

Роботу присвячено проблемам підвищення ефективності виходжування недоношених новонароджених завдяки створенню комплексу лікувальних заходів, спрямованих на нормалізації вегетативного дисбалансу, розроблених на патогенетичних механізмах розвитку порушень вегетативної регуляції та особливостях клінічного перебігу патологічних станів на фоні зміненої вегетативної рівноваги. Виділено ряд екзогенних та ендогенних чинників, які впливають на формування порушень вегетативної регуляції, розроблено та патогенетично обґрунтована модель розвитку вегетативних дисфункції в немовлят. На підставі отриманих даних розроблено метод лікування порушень вегетативної регуляції недоношених дітей, який сприяє зменшенню частоти патологічних станів, пов’язаних з вегетативним дисбалансом чи більш легкому їх протіканню.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в розробці патогенетичної моделі, класифікації, протоколу корекції порушень вегетативної регуляції в недоношених новонароджених на підставі вивчення патогенетичних механізмів вегетативних дисфункцій у немовлят, які перенесли перинатальну асфіксію та респіраторний дистрес.

1. Особливістю перебігу раннього неонатального періоду у недоношених новонароджених, які перенесли асфіксію в пологах є значне поширення порушень вегетативної регуляції, які трапляються в 65 - 85% випадків. Частота патологічних змін вихідного вегетативного тонусу та вегетативної реактивності зменшується зі збільшенням постнатального віку дитини, проте залишається високою серед недоношених дітей у віці 10 днів та 1 міс, які на фоні асфіксії перенесли тяжкий респіраторний дистрес.

2. Вегетативні дисфункції в недоношених новонароджених дітей виникають унаслідок дії перинатальних чинників, на чільному місці серед яких є перенесена гіпоксія плода чи асфіксія в пологах. Вірогідними чинниками ризику розвитку порушень вегетативного тонусу і вегетативної реактивності слід вважати анемію та інфекційні захворювання вагітної, вік матері, тривалість гестації, гострі розлади плацентарного кровотоку.

3. Характер вегетативних дисфункцій у недоношених новонароджених залежить від гестаційного віку та ступеня тяжкості перенесеної асфіксії. Асфіксія середньої тяжкості в немовлят гестаційного віку 26 - 34 тижнів спричиняє надмірну активацію симпатичного відділу ВНС, у дітей гестаційного віку 35 - 36 тижнів - домінування парасимпатичного відділу ВНС. При асфіксії тяжкого ступеня в дітей незалежно від гестаційного віку спостерігається зниження активності як симпатичного, так і парасимпатичного відділів ВНС.

4. При проведенні ортостатичної проби в більшості недоношених немовлят (69,11%) з вихідною симпатикотонією подальша активація адренергічної системи не відбувається, а в недоношених дітей із парасимпатикотонічним вихідним вегетативним тонусом виявляється надмірна вегетативна реактивність. Гіперсимпатикотонічна реактивність у недоношених із симпатикотонічним вегетативним тонусом чи асимпатикотонічна реактивність у немовлят з парасимпатикотонією має з несприятливий прогноз, достовірно вищу частоту тяжких гіпоксично-ішемічних уражень мозку, високу летальність.

5. Порушення вегетативної регуляції, в недоношених новонароджених мають переважно надсегментарний генез. Окрім цього, до основних патогенетичних ланок вегетативних дисфункцій можна віднести порушення на медіаторному і на рецепторному рівнях.

6. Для вегетативних дисфункцій у недоношених немовлят характерні значні зміни обміну катехоламінів. Концентрація медіаторів у добовій сечі при наростанні клінічних ознак симпатикотонії зростає лише в немовлят, які перенесли асфіксію середнього ступеня важкості. Типовими для парасимпатикотонії є стабільно низькі рівні адреналіну, норадреналіну, допаміну та їхнього попередника - ДОФА. Знижене виділення катехоламінів частково компенсується підвищенням чутливості адренергічних рецепторів або більш інтенсивним захопленням катехоламінів еритроцитами.

7. Стан вегетативної регуляції впливає на об’єм респіраторної терапії, яку проводять немовлятам. Діти, у яких домінує холінергічний відділ ВНС вимагають значно нижчих параметрів дихальної підтримки, порівняно з немовлятами з симпатикотонією. Індекс ефективності вентиляції при парасимпатикотонії достовірно вищий, ніж у недоношених новонароджених із іншими типами вихідного вегетативного тонусу.

8. Основа запропонованого лікувального комплексу - створити оптимальні умови оточення, звести до мінімуму несприятливий вплив ендогенних подразників, раціонально використовувати елементи стимулюючої терапії за Vojta, одночасно з призначенням в обмеженому об’ємі медикаментозних середників. Клінічна ефективність запропонованого лікувального комплексу полягає в тому, що через стимулюючий або супресивний вплив на надсегментарні відділи ВНС досягається стабілізації стану дитини, кращого прибування в масі, зменшується тривалість перебування недоношених новонароджених у спеціалізованих стаціонарах.

9. Призначення еуфіліну при надмірній активності парасимпатичного відділу ВНС може призвести до зменшення ознак парасимпатикотонії, до нормалізації вегетативного дисбалансу. Препарат добре переносять недоношені новонароджені і доза навантаження 5 мг/кг/добу та подальша підтримуюча доза 2 мг/кг/добу не призводить до побічних дій.