Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Медичні науки / Акушерство та гінекологія


Шелигін Михайло Сергійович. Клініко-патогенетичне обґрунтування застосування альфа-2В інтерферону в лікуванні хворих на лейоміому матки. : Дис... канд. наук: 14.01.01 - 2007.



Анотація до роботи:

Шелигін М.С. Клініко-патогенетичне обґрунтування застосування
альфа-2в інтерферону в лікуванні хворих на лейоміому матки.
– Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.01 – акушерство та гінекологія. – Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України, Київ, 2007.

Дисертація присвячена проблемі оптимізації консервативного лікування хворих на лейоміому матки шляхом наукового обґрунтовування використання б-2в
інтерферону та оцінки його клінічної ефективності на підставі дослідження деяких клініко-цитокінових механізмів патогенезу ЛМ. У зв’язку з цим обстежено 168 хворих із різними формами ЛМ та 30 здорових жінок. У 33,9% пацієнток встановлена ізольована ЛМ, у 66,1% жінок – ЛМ в поєднанні з гіперплазією ендо- та міометрія. Показаний взаємозв’язок клінічних варіантів перебігу ЛМ з продукцією ФНПб,
ІЛ-8, ІЛ-4, бІФН в системному та регіональному кровотоках. При поєднанні ЛМ з ГЕ та аденоміозом рівні ФНПб і ІФНб знижуються в крові у 2,8 і у 8,1 рази. Рівень сироваткового ІФНб менше 30 пг/мл є діагностичним критерієм поєднання ЛМ з ГЕ та аденоміозом. Показано, що концентрації ФНПб, ІЛ-8, ІЛ-4 різко збільшувалися. Найбільш високі рівні ФНПб, ІЛ-4 і ІЛ-8 знайдені при інтрамуральній локалізації вузлів. Науково обґрунтована ІФН-замісна терапія в комплексному лікуванні хворих на ЛМ дозволила зменшити вміст у крові ФНПб у 12,2 рази, збільшити ІФНб в 6 разів, знизити тяжкість симптомів у 3,3 рази, досягти клініко-патогенетичної ефективності в 90,4% випадків.

В дисертації представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі щодо оптимізації консервативного лікування хворих із ЛМ шляхом наукового обґрунтування застосування рекомбінантного б2в-ІФН на підставі вивчення клініко-цитокінових механізмів розвитку захворювання, спрямоване на підвищення ефективності традиційного лікування, профілактику ускладнень ЛМ та збереження репродуктивної та менструальної функції жінок.

1. Особливостями репродуктивного здоров’я жінок з ЛМ незалежно від її розмірів є висока частота мено- та метрорагій, невиношування вагітності, штучних абортів, хронічного аднекситу, ендометриту та вульвовагінальних інфекцій. Достовірно частіше в хворих з ЛМ більше 10 тижнів встановлені захворювання серцево-судинної (50%), сечовидільної (37,1%), дихальної систем (31,4%), варикозна хвороба (40%), алергічні захворювання (24,3%). Порушення ШКТ та ожиріння встановлені з однаковою частотою.

2. Безсимптомний перебіг лейоміоми спостерігається як при великих розмірах (7,1%), так і при її малих формах (14,3%). У 33,9% пацієнток встановлена ізольована ЛМ, у 66,1% жінок – ЛМ в поєднанні з гіперплазією ендо- та міометрія. Діагностовано поєднання лейоміоми з гіперплазією ендометрія (38,1%), аденоміозом (27,4%), ГЕ та аденоміозом (10,1%), ендометріозом яєчника (0,6%). Поєднана патологія зустрічається з однаковою частотою як при симптоматичних, так і безсимптомних варіантах лейоміоми матки.

3. Встановлено підвищення продукції ФНПб, ІЛ-4, ІЛ-8 у сироватці крові в жінок із лейоміомою матки незалежно від тривалості захворювання. Рівень ІФНб збільшується зі зростанням пухлини та тривалістю захворювання, різко зменшуючись після 7 років. При поєднанні лейоміоми з гіперплазією ендометрія та аденоміозом рівні ФНПб та ІФНб знижуються у крові у 2,8 і в 8,1 рази відповідно.
Рівень сироваткового ІФНб 30 пг/мл й менше є діагностичним критерієм поєднання ЛМ з гіперплазією ендометрія та аденоміозом.

4. Підвищення рівнів ФНПб і ІЛ-8 в перитонеальній рідині вказує на ріст лейоміоми матки. Рівень ІФН-б не залежить від розмірів ЛМ, ІЛ-4 знижується, ФНПб збільшується в 9 разів при лейоміомі 10-13 тижнів, ІЛ-8 – у 2,4 рази при ЛМ більше 14 тижнів. При тривалості захворювання 3-4 роки виявлено збільшення продукції ФНПб та ІЛ-8, та зниження – при тривалості більше 7 років із одночасним підвищенням ІЛ-4. Концентрації ФНПб, ІЛ-8, ІЛ-4 різко збільшувалися, а ІФНб знижувався при поєднанні ЛМ з ГЕ та аденоміозом. Найбільш високі рівні ФНПб, ІЛ-4 та ІЛ-8 знайдені при інтрамуральній локалізації вузлів.

5. Підвищення продукції ІФНб та ІЛ-4 в матковій артерії вказують на зростання лейоміоми матки. Найбільш високі показники ФНПб та ІЛ-8 в матковій артерії встановлені при ізольованій лейоміомі, при поєднаній патології матки – найбільш низькі. Збільшення продукції ФНПб та ІЛ-4 в матковій артерії встановлено при субсерозній локалізації, а ІЛ-8 – при інтрамуральній та субмукозній лейоміомах.

6. Застосування б-2в ІФН – лаферобіону при консервативному лікуванні хворих на лейоміому матки дозволило в 3,3 рази знизити тяжкість клінічних симптомів, у 2,7 рази – частоту мено- та метрорагій, зменшити об’єм міоматозної матки в середньому на 8%, об’єм найбільшого вузла – на 15,6%. При цьому клінічна ефективність терапії збільшується при розмірі матки не більше 8 тижнів, пременопаузальному віці жінки та при поєднанні ЛМ з гіперплазією ендометрія.

7. Включення в схему гормональної терапії б-2в інтерферону дозволяє через 3 місяці досягти клініко-патогенетичної ефективності в 91,9% хворих (при традиційному лікуванні – у 62,9%). Вказаний ефект зберігається протягом не менше 6 місяців після закінчення гормональної терапії.

Практичні рекомендації

1. Новий спосіб діагностики лейоміоми матки в поєднанні з аденоміозом і гіперплазією ендометрія – за рівнем сироваткового ІФНб. При рівні ІФНб в сироватці крові менше 30 пг/мл діагностується ЛМ в поєднанні з аденоміозом і ГЕ з точністю 86%.

2. Необхідне активне спостереження за хворими з лейоміомами матки. На етапі виявлення ЛМ основною задачею є виключення патології, що вимагає хірургічного лікування. У процесі динамічного спостереження слід проводити вивчення рівня б-ІФН у хворих і включати б-2в інтерферон у комплекс гормональної терапії.

3. Схема терапії, що рекомендується: лаферобіон внутрішньом’язово по 1 млн.од. через день на курс 8 ін’єкцій з 4-го по 18 день менструального циклу або на 4-й день після вишкрібання. Курс повторити тричі протягом 3 менструальних циклів. З 5-го по 25 день приймати прогестагени від 3 до 6 місяців.

Публікації автора:

  1. Лубяная С.С., Шелыгин А.С., Анистратенко С.И., Шелыгин М.С. Диагностическая значимость определения цитокинов в периферической крови у гинекологических больных // Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики. – Збірник наукових праць. – Київ-Луганськ, 2003. –
    Вип. 9. – С. 184-189. (Здобувачу належить огляд літературних джерел, відбір пацієнтів, спостереження, математико-статистичний аналіз).

  2. Шелыгин М.С. Особенности репродуктивной функции у женщин с различными формами миомы матки // Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики: Зб. наук. пр. – Київ-Луганськ, 2004. – Вип. 11. – С. 160-164.

  3. Шелигін М.С. Порушення репродуктивного здоров’я у жінок з сукупними гіперплазіями ендо- та міометрія // Український медичний альманах. – 2004. – № 5. – С. 73-74.

  4. Лубяная С.С., Шелыгин М.С. Особенности продукции цитокинов лимфоцитами периферической крови у женщин с лейомиомой матки // Український медичний альманах. – 2006. – Т. 9, № 4 (додаток). – С. 89-92. (Здобувачем самостійно відібрані пацієнтки, проведені спектрофотометричні дослідження, статистичне опрацювання даних, встановлений взаємозв’язок між рівнем цитокінів та характером ЛМ, підготовка до друку).

  5. Шелигін М.С. Клінічні аспекти використання альфа-2в інтерферону в лікуванні хворих на поєднані гіперплазії ендо- та міометрія //Зб. наук. праць Асоціації акушерів-гінекологів України. – Київ:Інтермед. – 2005. – С. 681-684.

  6. Шелигін М.С., Луб’яна С.С. Деклараційний патент України на винахід “Спосіб консервативного лікування жінок з лейоміомою матки у сполученні з гіперплазією ендометрія” 11870 U, 16.01.2006. Бюл. №1. (Здобувач особисто запропонував, впроваджував і оцінював ефективність запропонованого способу лікування, проведений патентний пошук та оформлена патентна документація).