1. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, яка полягає у з”ясуванні динаміки змін реологічних та коагуляційних показників крові й проведенні їх порівняльного аналізу при геморагічному та ішемічному інсультах, впливу їх на перебіг захворювання та обгрунтуванні диференційованих програм лікування. 2. У гострому періоді інсульту не залежно від його характеру спостерігається виникнення синдромів підвищеної в’язкості крові та гіперкоагуляції, які не залежали від віку та статі хворих, а визначались важкістю перебігу захворювання. 3. Гострий період геморагічного та ішемічного інсультів супроводжується практично однотипною динамікою наростання змін реологічних та коагуляційних показників крові в бік погіршення в”язкості крові, наростання агрегації тромбоцитів та еритроцитів, гіперкоагуляційного синдрому. 4. При геморагічному інсульті на 7-8 добу захворювання виявлено підвищення агрегації еритроцитів, рівня фібриногену та гіперкоагуляції крові у порівнянні з інфарктом мозку, що свідчить про більш подовжену їх реактивність у таких хворих. 5. Дипіридамол, ацелізин і тиклопідин позитивно впливають на реологічні та коагуляційні зміни показників крові у гострому періоді ішемічного інсульту. 6. Включення тиклопідину до комплексного лікування хворих у гострому періоді ішемічного інсульту є доцільним, на що вказує достовірне покращання реологічних та коагуляційних показників крові й зменшення неврологічного дефіциту в порівнянні з ацелізином та дипірідамолом. 7. Введення пентоксифіліну до комплексного лікування хворих у гострому періоді геморагічного інсульту сприяє зменшенню агрегації тромбоцитів та еритроцитів, покращує в’язкість крові і знижує неврологічний дефіцит порівняно зі стандартним лікуванням . |