У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання сучасної гінекології – уточнення особливостей ендокринного статусу та визначення імунної реактивності у хворих на крауроз вульви, обґрунтування, опрацювання та впровадження у практику удосконаленого методу лікування недуги, спрямованого на скорочення термінів лікування та зменшення частоти рецидивів захворювання. 1. Крауроз вульви розвивається переважно у жінок у пізньому клімактеричному періоді (60-80 років), однак трапляється й у жінок у передклімактерії (45-55 років), які серед пацієнток ДЛОУ зустрічається у 60%. 2. Чинниками ризику до розвитку краурозу вульви є перенесені (за анамнезом) захворювання ендокринної системи (щитовидної залози), алергічні захворювання, патологія печінки, кишковика, шкіри, ранній початок клімактеричного періоду. 3. У хворих на крауроз вульви відзначають, залежно від ступеню тяжкості захворювання, порушення гормонального балансу, що виявляє себе пониженням рівня естрадіолу та прогестерону в сироватці крови. 4. Крауроз вульви супроводжується пониженням рівня IgG, IgA та підвищенням рівня IgM у сироватці крови, значним зниженням рівня SІgA вагінального слизу. 5. Згідно з поглибленням атрофії та кератозу, що їх виявляємо засобами вульвоскопії, у жінок з краурозом вульви збільшено ступінь патологічних змін у кольпоцитологічних мазках з одночасним заміщенням нормальної мікрофлори піхви на патологічну. 6. Застосування препарату СолкоТриховак у комплексній терапії краурозу вульви забезпечує більш прискорене усування об'єктивних ознак та суб'єктивних скарг пацієнток, підвищення місцевої імунної реактивності, покращення кольпоцитологічних показників та збільшення тривалості ремісії у 1,5-2 рази. |