У дисертації наведено теоретичне та практичне обґрунтування та нове вирішення наукової задачі, що полягає у визначенні діагностичних критеріїв лікувального патоморфозу та підвищенні ефективності лікування тяжких хворих на псоріаз з урахуванням метаболічного синдрому. 1. У зв’язку з невизначеністю основних клітинних механізмів з урахуванням метаболічних порушень при прогресуючій стадії псоріазу актуальним є поглиблене вивчення лікувального патоморфозу для прогнозування перебігу тяжких форм захворювання на псоріаз та підбору адекватної терапії. 2. Клініко-лабораторне обстеження 90 хворих на псоріаз показало високу захворюваність на псоріаз переважно у осіб середнього віку. Тяжкість перебігу зумовлена вираженістю та поширеністю шкірного процесу, ступенем тяжкості артропатії, частотою рецидивів, хронізацією захворювання, а також наявністю і характером супутньої патології. Застосування метотрексату в основній групі хворих виявилося більш ефективним, ніж лише традиційна терапія у групі порівняння (86,7% і 40,0% відповідно). У пацієнтів з метаболічними порушеннями відзначається резистентність до метотрексату дозою 7,5 мг/тиж. 3. Аналіз світлового та електронномікроскопічного дослідження відбиває динаміку і стадійність патологічного процесу в умовах лікувального патоморфозу псоріазу незалежно від методу лікування. У хворих на псоріаз, резистентних до терапії, відзначали деструктивні зміни кератиноцитів базального, шипуватого та рогового шарів, виражені ознаки проліферації базальних клітин, наявність апоптотичних тілець, присутність лімфоцитів з домішкою плазматичних і тучних клітин, що підтверджує участь імунних клітин у патогенезі псоріазу. Стаціонарна стадія характеризується як деструктивними, так і дистрофічними змінами кератиноцитів і наявністю помірної проліферації клітин базального шару. Незважаючи на низьку проліферативну активність базальних клітин при осередкових змінах дистрофічного характеру у стадії регресу, повного від-новлення ультраструктурних елементів не відбувається, що свідчить про готовність клітин до маніфестації захворювання. 4. При імуногістохімічному дослідженні з маркером Ki-67 встановлено, що динамічне зниження проліферативної активністі залежить від стадії лікувального патоморфозу і більш виражене у основній групі, що свідчить про ефективне лікування метотрексатом і сприяє відновленню структури і функції шкіри хворих на псоріаз. Відсутність терапевтичного ефекту на проведене лікування прогнозується при значеннях нижче 34,5±2,1% позитивних клітин. Встановлено прогностичні критерії апоптозу у хворих на псоріаз, резистентних до метотрексату, які повинні бути не нижчими за такі показники експресії маркерів CD95 – 79,2±2,7%, p53 – 17,2±1,6% та експресії Вcl2 не вище 23,7±1,1%. У стадії регресу в обох групах зберігається низький ступінь експресії маркерів CD95, p53, Вcl2, але кількість позитивних клітин у групі порівняння вища, що може стати пусковим механізмом для маніфестації захворювання. 5. Наявність високої експресії цитокератинів 34 Е12 у всіх шарах епідермісу на мембранах, у цитоплазмі та каріоплазмі епідермоцитів підтверджує порушення кератинізації і диференціювання кератиноцитів у процесі лікування, що є одним з критеріїв неадекватності проведеної терапії, у тому числі і метотрексатом. Зниження експресії цитокератинів 34 Е12 свідчить про нормалізацію диференціювання ороговілого епітелію і ефективності проведеної терапії. 6. При вивчені перерозподілу лектинів у групі хворих, резистентних до метотрексату, у прогресуючій стадії кількість рецепторів лектину зародків пшениці, лектину сої, лектину сочевиці та лектину золотого дощу збільшується, сіальовані (рецептори лектину бузини чорної) зменшуються, бета-D-галактокон’югати (рецептори лектину арахісу) перерозподіляються, що може бути критерієм оцінки резистентності до терапії. Збереження слабо вираженої реакції перерозподілу лектинів у стадії регресу підтверджує гіпотезу про готовність шкіри до активації псоріатичного процесу при дії тригерних чинників. 7. У пацієнтів, резистентних до метотрексату (13,3%), виявлено ознаки метаболічних порушень, що посилюють перебіг основного захворювання. Обсяг терапевтичних заходів у хворих цієї категорії має бути диференційованим і персоніфікованим, ураховувати діапазон вісцеральних проявів, метаболічних порушень, тяжкість і характер перебігу дерматозу. Інтенсивна терапія збільшеними дозами метотрексату у поєднанні з антиметаболічною терапією дозволяє досягти позитивних результатів і стійкої ремісії. |