1. У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі - підвищення ефективності лікувально-профілактичних заходів у дітей від матерів, що мали сифіліс в анамнезі. На підставі вдосконалення ранньої діагностики клініко-імунологічних порушень розроблено критерії прогнозування стану здоров’я та обгрунтована подальша тактика спостереження за дітьми з профілактичним лікуванням сифілісу. 2. Діагностично значущими перинатальними факторами, що впливали на перебіг неонатального та грудного періодів, були: неповна родина - 69,2%, наявність шкідливих звичок - 52,7%, відсутність пренатального спостереження – 52,3%, невпорядковані статеві стосунки – 7,6%, обтяжений репродуктивний анамнез (початок статевих стосунків до 18 років - 36,3%, штучні аборти – 40,9%), особливості психологічного стилю переживання вагітності (ігноруючий стиль - 48,2%, знехтуваний - 7,7%). Особливостями клінічного перебігу неонатального періоду в дітей із ПЛС були: пре- та перинатальні ураження ЦНС гіпоксичного генезу (40,9%), затримка внутрішньоутробного розвитку (18,1%), жовтяниця новонароджених із затяжним перебігом (17,3%), розповсюджені ознаки недиференційованого синдрому сполучнотканинної дисплазії (40,1%). 3. Динаміка показників клінічного аналізу крові протягом раннього неонатального періоду в дітей, які отримали ПЛС, характеризувалася наявністю поліцитемічного синдрому при народженні (центральна тенденція показника рівня гемоглобіну - 203 г/л, гематокриту - 0,62, еритроцитів – 6,0), та вірогідним зниженням рівнів гемоглобіну, гемакриту, еритроцитів до вікових норм на 7–10 добу, більш пізнім строком (17 доба) фізіологічного перехрещення в лейкоцитарній формулі крові. 4. Визначені імунні зрушення характеризувалися змінами гуморальної ланки: підвищення рівнів імуноглобуліну М (центральна тенденція показника - 0,3 г/л) та імуноглобуліну G (центральна тенденція показника - 22,4 г/л) в сироватці крові на початкових стадіях імунної відповіді та зниження цих показників до нормальних рівнів на 7–10 добу, що без клінічних ознак гострого внутрішньоутробного інфікування характеризувало ранній старт імунної системи внаслідок антигенної стимуляції плода на фоні адекватного профілактичного лікування. 5. У дітей, які отримали ПЛС, при народженні рівень прозапального цитокіну TNF (центральна тенденція показника - 14,35 пг/мл) в сироватці крові був недостовірно (р>0,05) менший, ніж рівень протизапального IL4 (центральна тенденція показника - 14,7 пг/мл). На 7-10 добу життя рівні TNF (центральна тенденція показника - 14,72 пг/мл) та IL4 (центральна тенденція показника - 15,0 пг/мл) недостовірно (р>0,05) збільшилися. Особливість продукції цитокінів у дітей, які отримали профілактичне лікування сифілісу в неонатальному періоді, на ранніх стадіях імунної відповіді свідчила про функціональну незрілість неонатальних моноцитів щодо секреції фактора некрозу пухлин. 6. Діти, які отримали профілактичне лікування сифілісу в неонатальному періоді, протягом перших трьох років мали вірогідні відставання у фізичному (в 1 рік - 14,6%; в 3 роки – 21,9% дітей) та нервово-психічному (відповідно 2,1% та 3,1%) розвитку, підвищений рівень захворюваності на ГРВІ (33,3% та 53,1% дітей), залізодефіцитну анемію (25% та 14,6%), алергічні (12,5% та 18,8%), гнійно-запальні (відповідно 12,5% та 9,4%) захворювання, енцефалопатію (18,8% та 15,6%). 7. Для прогнозування стану здоров’я в постнатальному періоді та обгрунтування лікувально-профілактичних заходів відносно дітей, які отримали ПЛС, слід враховувати наступні критерії: показники рівнів імуноглобуліну М (при народженні та на 7–10 добу) та імуноглобуліну G (при народженні); стиль переживання вагітності; характер вигодовування; наявність соціальних факторів ризику та патології неонатального періоду, що дозволяє передбачити підвищений рівень захворюваності на ГРВІ протягом першого року життя. |