У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної наукової задачі педіатрії - підвищення ефективності лікувальних заходів у дітей раннього віку з гострою пневмонією на основі вивчення факторів ризику захворювання, визначення порушень клітинної і гуморальної ланок імунітету, цитокінового статусу та кортизолу при різних варіантах перебігу гострої пневмонії та застосуванні препарату комплексної дії - фенспіриду. 1. Факторами ризику несприятливого закінчення гострої пневмонії у дітей раннього віку є патологія вагітності (анемія, гострий або хронічний запальний процес урогенітальних органів), ранній вік дитини (частіше перші 6 місяців життя), наявність уродженої патології, низька маса тіла (менше 3000 г) при народженні, штучне вигодовування (переважно з перших днів після народження), наявність фонової патології (дефіцитна анемія, гіпоксично-ішемічне ураження ЦНС, гіпотрофія II-III ст. або поєднання 2-3 фонових захворювань), пізнє (через 2 дні і пізніше від початку захворювання) звернення за медичною допомогою в лікувальну установу і госпіталізація хворого у тяжкому стані, двобічна локалізація та фібринозно-гнійний характер запалення. 2. Зміни в імунній системі в період розпалу гострої пневмонії у дітей раннього віку характеризуються вірогідним зниженням рівня Т-лімфоцитів (р<0,05), вірогідним збільшенням кількості В-лімфоцитів (р<0,05), підвищенням концентрації IgМ (р<0,05) підвищенням вмісту ЦІК (р<0,05), пригніченням фагоцитарної активності нейтрофільних гранулоцитів (р<0,01) і збільшенням концентрації IgА (р<0,05) у дітей грудного віку. В період ранньої реконвалесценції нормалізації всіх показників імунограми не відбувається. 3. Ступінь тяжкості захворювання при гострій пневмонії є чинником, що визначає кількісні та якісні зрушення в системі імунітету: чим тяжчий токсикоз, тим нижчі відносні і абсолютні показники Т-лімфоцитів, рівень кортизолу, показники фагоцитарної активності нейтрофілів, більш значні прояви дисімуноглобулінемії і вищі рівні ЦІК. Морфологічним маркером вторинного імунодефіцитного стану є акцидентальна трансформація тимусу, яка і визначає імунну відповідь органів-виконавців лімфоїдної системи. 4. Вміст прозапального ІЛ-1 і протизапального ІЛ-10 у сироватці крові дітей, хворих на гостру пневмонію, залежить від періоду захворювання і тяжкості процесу. У хворих на гостру пневмонію в період розпалу спостерігається підвищення продукції ІЛ-1 адекватно тяжкості перебігу хвороби. В період реконвалесценції у хворих гострою пневмонією в сироватці крові відбувається вірогідна нормалізація вмісту ІЛ-1 і підвищення рівня ІЛ-10. Це свідчить про переключення клітинної ланки імунітету на гуморальну і може бути використано для оцінки активності запального процесу і ефективності лікування. 5. Реакція наднирникової системи на гостре запалення легенів у дітей раннього віку характеризується підвищенням продукції кортизолу і може розцінюватися як стрес-реакція організму на інфекційно-токсичний вплив. У дітей з середнім ступенем тяжкості захворювання виявляються позитивні кореляційні взаємозв’язки між рівнем кортизолу і концентрацією ІЛ-1 і Ig M, та негативні - між рівнем кортизолу та кількістю Т-лімфоцитів. При тяжкому перебігу захворювання активність наднирникової системи знижена, вірогідних кореляційних взаємозв’язків між рівнем кортизолу і показниками імунного статусу не встановлено, що свідчить про виснаження у них адаптивних процесів організму, дисбаланс в системі регуляції імунної відповіді і є показанням для призначення гормональної терапії. 6. Включення в комплекс лікування гострих пневмоній у дітей раннього віку препарату комплексної дії - фенспіриду сприяє підвищенню ефективності лікування, істотному полегшенню перебігу захворювання, зменшенню активності запального процесу, виразності інтоксикації та приводить до сприятливих зрушень в імунній системі, скороченню тривалості антибактеріальної терапії і перебування дітей в стаціонарі. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАУКОВОГО І ПРАКТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗДОБУТИХ РЕЗУЛЬТАТІВ Для впровадження в практику охорони здоров’я рекомендується: 1. В процесі диспансерного спостереження за дітьми раннього віку в групу ризику щодо несприятливого перебігу гострої пневмонії варто відносити дітей з патологічним перебігом вагітності (анемія, гострий або хронічний запальний процес урогенітальних органів) у матері; раннього віку, особливо перших 6 місяців життя; з уродженою патологією; масою тіла менше 3000 г при народженні; на штучному вигодовуванні з перших днів після народження; з фоновою патологією (дефіцитна анемія, гіпоксично-ішемічне ураження ЦНС, гіпотрофія II-III ст. або поєднання 2-3 фонових захворювань). Профілактичні і реабілітаційні заходи повинні бути розроблені на підставі аналізу істотно значимих факторів ризику і спрямовані не тільки на корекцію патологічних змін в організмі, але й на усунення несприятливого впливу керованих екзогенних причин. 2. Для своєчасної та об’єктивної оцінки ступеню тяжкості хворих на пневмонію та прогнозування перебігу патології рекомендуємо проводити моніторинг імунологічних показників, рівнів ІЛ-1, ІЛ-10 і кортизолу, що дозволить інтенсифікувати комплексну терапію з включенням преднізолону. 3. Для підвищення ефективності лікування гострих пневмоній у дітей раннього віку рекомендується застосування в комплексній терапії нестероїдного протизапального препарату фенспіриду гідрохлориду. Показаннями для його включення є наступні симптоми: інтоксикація, кашель, дихальна недостатність, наявність фізикальних змін у легенях, зміни в клінічному аналізі крові (лейкоцитоз, нейтрофільоз зі зрушенням вліво) й імунограмі (зниження рівня Т-лімфоцитів). Фенспірид хворим з пневмонією рекомендується призначати в перші три дні від початку захворювання. Використовується доза препарату з розрахунку 4 мг/кг маси тіла за добу. При гострій пневмонії у дітей фенспірид призначається як додатковий протизапальний засіб на тлі системних антибактеріальних препаратів, при цьому застосування десенсибілізуючих, бронхолітичних (еуфіліну), муколітичних препаратів і глюкокортикоїдів не доцільно. Тривалість терапії визначається загальним станом і самопочуттям хворого і в середньому становить від 7 до 14 днів. При цьому відповідно до протоколу дослідження стан хворого оцінюється в стаціонарі лікарем щодня, а самопочуття - батьками щодня; при лікуванні вдома стан хворого може оцінюватися лікарем 1 раз на 3 дні, а самопочуття - батьками щодня. |