1. СПК характеризується певними клініко-анамнестичними особливостями, серед яких: дебют захворювання до 40 років; співвідношення жінок і чоловіків – 4:1 (р<0,001); середня тривалість симптомокомплексу – 7,3±0,8 років. При цьому провідними симптомами є метеоризм та абдомінальний біль (у 100 % хворих), скарги неврогенного характеру (у 98 %), порушення випорожнення (у 92 %). 2. Основним порушенням функціонального стану товстої кишки при СПК є дисфункція моторики, що виявляється суттєвим (р<0,05) підвищенням її біоелектричної активності при виразності діарейного синдрому (у 70,8 % хворих), зниженням при переважанні констипаційного синдрому (у 88,5 % пацієнтів) і абдомінального болю (у 47,1 % хворих). При констипаційному варіанту перебігу СПК переважно виявляється гіпосекреторний стан слизової оболонки (у 65% хворих); при діарейному варіанті навпаки гіперсекреторний стан (у 100 %); при больовому варіанті – нормальний стан слизової оболонки сигмовидної кишки (у 66,7 %). 3. Морфометричними ознаками СПК можна вважати вірогідні зміни обємної частки крипт, плазмоцитів та келихоподібних клітин в порівнянні з контролем (р<0,05), виразність яких залежить від клінічного варіанту СПК. При діарейному синдромі спостерігається суттєве збільшення (р<0,001) об’ємної частки крипт (з 35,5±0,6 % до 59,5±1,7 % порівняно з контрольною групою) і келихоподібних клітин (з 17,0±0,5 % до 23,0±0,4 %); при закріпному варіанті СПК – відповідне зниження (р<0,05) кишкових крипт і келихоподібних клітин (до 29,2±1,5 % і 12,3±1,1 % відповідно). Кількість плазмоцитів при цьому зростає незалежно від клінічного варіанту СПК (р<0,05). 4. У хворих на СПК порушення функцій товстого кишечнику інтегруються з різними психоемоційними відхиленнями, зокрема високим рівнем особистісної тривоги, здебільшого вираженого при діареї (р<0,01), при частому сполученні з відхиленнями особистісного профілю (88,2 %). При констипаційному і больовому варіанті СПК пік особистісного профілю частіше знаходиться на шкалі депресії (70,6 і 63,2 % відповідно), при діарейному – переважають іпохондричні реакції (53,1 %). 5. Рівень серотоніну в сироватці крові хворих на СПК прямо корелює з порушенням моторної (r=0,66) і секреторної функції кишечнику (r=0,62), підвищенням рівня особистісної тривоги (r=0,41), зворотно – з посиленням болю (r= -0,33). При гіперкинетичному типі моторної активності кишечнику вміст серотоніну підвищується вдвічі порівняно з нормальним станом рухової функції, досягаючи значень 200,1±11,5 Нг/мл (р<0,01) і в 2,6 рази – при гіпокінетичному типі моторики (156,9±20,4 Нг/мл, р<0,001), що, в свою чергу, пояснює звязок між вмістом серотоніну в сироватці крові і ведучим симптомом СПК (h= 0,51, р<0,001). 6. Діагностично значущими ознаками діарейного варіанту СПК є гіперсекреція слизової оболонки (I= 8,3), посилення моторної функції кишечнику (I= 5,3), підвищення вмісту серотоніну (I= 3,5) і рівню тривоги (I= 2,9). Для констипаційного варіанту СПК більш характерні: гіпокінетичний тип моторної функції кишечнику (I= 7,1), гіпосекреторний стан слизової оболонки товстої кишки (I= 4,7), виразність депресивної складової особистісного профілю (I= 4,2), високий рівень тривожності (I= 2,1). При больовому варіанті СПК на перший план виступають зміни психоемоційного статусу (I= 6,3). |