Анотація до роботи:

Облап М.В. Клінічні аспекти реактивно-дистрофічних уражень малих слинних залоз порожнини рота та їх корекція. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук зі спеціальності 14.01.22 – стоматологія. – Українська медична стоматологічна академія. – Полтава, 2002.

У дисертації відображене виникнення реактивного сіалозоаденіту малих слинних залоз порожнини рота при гнійних запальних процесах, травматичних ушкодженнях навколишніх м’яких тканин чи відновлення жувальної ефективності частковими знімними протезами верхньої щелепи. Доведено, що наявна патологія залоз характеризується зниженням їхньої функції, морфологічними змінами та підвищенням процесів перекисного окислення ліпідів у тканинах залоз, зменшенням умісту секреторного імуноглобуліну А та лізоциму в секреті, що призводить до порушення місцевого захисту порожнини рота, а у віддалені терміни – до розвитку патології твердих тканин зубів та пародонта у пацієнтів.

Розроблений додатковий лікувально-профілактичний комплекс, що складається із різного сполучення препаратів та методик залежно від патогенезу та клінічного прояву основного захворювання. Його дія спрямована на корекцію реактивного сіалозоаденіту малих слинних залоз, пришвидшення процесів гоєння уражених м’яких тканин порожнини рота. При цьому відбувається запобігання порушенню гомеостазу ротової порожнини, що у віддалені терміни є запобіганням розвиткові патології твердих тканин зубів та пародонта, сприяє адаптації пацієнтів до знімних пластинкових протезів верхньої щелепи.

У дисертації наведені теоретичні узагальнення проведених досліджень і нове вирішення наукової задачі, що полягає у виявленні реактивних функціональних та морфологічних змін малих слинних залоз порожнини рота при гнійному запаленні та травмі навколишніх м’яких тканин. Диференційованим застосуванням запропонованого лікувально-профілактичного комплексу досягнута корекція патологічних змін малих слинних залоз, що прискорює лікування основного захворювання, а у віддалені терміни запобігає розвиткові патології твердих тканин зубів, пародонта та сприяє адаптації пацієнтів до протезів.

1. Унаслідок гнійних запальних захворювань тканин губ, щік та піднебіння виникають реактивні зміни синтопічно розташованих малих слинних залоз, що проявляється у зменшеній їхній секреторній активності, порушенні секреції іонів калію та натрію, підвищенні активності процесів перекисного окислення ліпідів та зниженні антиоксидантного захисту в тканинах залоз, появою в секреті значної кількості клітин протокового епітелію та лімфоїдного ряду. При цьому глибина патологічних проявів залежить від тяжкості перебігу основної патології.

2. Гострі травматичні ушкодження губ та щік призводять до реактивного запалення малих слинних залоз у зоні травми, яке у віддаленні терміни набуває хронічного характеру. Це супроводжується зменшенням умісту sIgA та активності лізоциму в секреті залоз, порушенням виведення іонів калію та натрію, морфологічними змінами у залозах – зернистою дистрофією секреторних гландулоцитів, склерозом строми, лімфогістіоцитарними інфільтратами навколо ацинусів, проток, судин.

3. При первинному протезуванні частковими знімними пластинковими протезами верхньої щелепи виникають морфологічні та функціональні порушення піднебінних залоз, розташованих у ділянці протезного ложа, які зумовлені комбінованою травмою (механічним та токсичним чинниками). Це, окрім зниження активності залоз, морфологічно характеризується зернистою та вакуольною дистрофією гландулоцитів, у деяких випадках – повною атрофією ацинусів та появою на їхньому місці зон склерозу. Серед клітин лімфогістіоцитарних інфільтратів переважають лімфоцити, гістіоцити та лаброцити з явищами дегрануляції. У стромі залоз спостерігаються явища жирового переродження клітин. Виявлені патологічні зміни піднебінних залоз в сукупності характеризують реактивний сіалозоаденіт.

4. Сіалозоаденіт малих слинних залоз порожнини рота із тривалим перебігом призводить у віддалені терміни до погіршення стану пародонта і твердих тканин зубів (в середньому приріст КПВ та збільшення значення РІ у контрольних підгрупах через 24 місяці становив: при гнійних запальних захворюваннях губ та щік – 6,87±0,93 та 1,96±0,22 бали; у пацієнтів із піднебінними абсцесами – 1,24±0,23 та 0,42±0,03 бали; при гострому травматичному ушкодженні тканин губ і щік – 7,09±0,62 та 1,86±0,17 балів відповідно.

5. Ураховуючи незначний приріст індексів КПВ та РІ у пацієнтів із піднебінними абсцесами, можна стверджувати про відсутність значного впливу піднебінних залоз на формування гомеостазу ротової порожнини та їхнього значення в патогенезі захворювань твердих тканин зубів та пародонта.

6. Запропонований лікувально-профілактичний комплекс, який складається з вермілату, вілозену, дибунолу та опромінення гелій-неоновим лазером ураженої ділянки слизової оболонки порожнини рота в різних комбінаціях, залежно від особливостей патогенезу основного захворювання, позитивно впливає на його перебіг, зменшує прояв реактивних змін малих слинних залоз, пришвидшує лікування пацієнтів (у контрольних підгрупах терміни гоєння рани становили 11,8±0,93 дні при травмі та 11,4±0,82 дні – при гнійному запаленні м’яких тканин обличчя, в основних – 8,4±0,62 та 9,3±0,53 дні відповідно (p<0,05)), знижує активність патологічних процесів твердих тканин зубів та пародонта (приріст КПВ та збільшення значення РІ в основних підгрупах через 24 місяці становив: при гнійних запальних захворюваннях губ та щік – 2,56±0,34 та 0,42±0,02 бали; у пацієнтів із піднебінними абсцесами – 0,89±0,46 та 0,03±0,01 бали; при гострому травматичному ушкодженні тканин губ і щік – 2,59±0,22 та 0,44±0,07 бали відповідно, що достовірно нижче (р<0,05) приросту цих показників у контрольних підгрупах дослідження).

7. При протезуванні пацієнтів частковими знімними протезами верхньої щелепи застосування запропонованого лікувально-профілактичного комплексу покращує адаптацію пацієнтів до протезів, запобігає у віддаленні терміни розвиткові реактивного сіалозоаденіту піднебінних залоз та запалення тканин протезного ложа.