Анотація до роботи:

Садік А. І. Джарадат. Клінічна оцінка впливу сорбенту з високодисперсного кремнезему на гепатобіліарну систему у хворих на цукровий діабет. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.14. – ендокринологія. – ДУ “Інститут ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка АМН України”, м. Київ, 2008.

Дисертація присвячена вивченню механізмів дії та ефективності застосування нового сорбенту “силікс” у хворих на цукровий діабет (ЦД) І і ІІ типу з неалкогольною жировою хворобою печінки. “Силікс” – синтетичний аморфний високодисперсний кремнезем, який випускається у вигляді білого порошку, пухкий, без смаку і запаху. Застосування сорбенту “силікс” у терапевтичній дозі (2 г 3 рази на добу) протягом 10 діб не спричиняє порушення гомеостазу. Позитивна динаміка відзначена в усіх хворих, проте, після комплексного лікування з застосуванням сорбенту “силікс” зменшення вираженості клінічних симптомів захворювання спостерігали раніше, ніж при використанні гепатопротекторів.

На тлі застосування сорбенту “силікс” у комплексі з інсуліном чи пероральними цукрознижуючими препаратами відзначено вірогідне зменшення рівня глюкози (натще, постпрандіальної), загального холестерину і тригліцеридів до критеріїв задовільної компенсації без додаткового збільшення добової дози інсуліну і/чи пероральних цукрознижуючих препаратів. У той же час у більшості хворих контрольної групи для досягнення компенсації ЦД виникла необхідність збільшити добову дозу цих засобів, а гіполіпідемічний ефект після проведення курсу традиційної терапії був практично відсутній.

Використання сорбенту “силікс” у комплексі з інсулінотерапією сприяв стабілізації функціонального стану печінки, про що свідчили вірогідне зниження активності трансаміназ, нормалізація коефіцієнта Де–Ритиса. У хворих на ЦД ІІ типу, яким призначали пероральні цукрознижуючі препарати, вірогідні зміни функціонального стану печінки не виявлені. Це свідчить про більш ефективний вплив на функціональний стан печінки ентеросорбції в комплексі з інсулінотерапією, ніж з пероральними цукрознижуючими препаратами.

За даними еходенситометрії печінки в усіх хворих на ЦД після проведення курсу лікування з використанням “силіксу” відзначене вірогідне зменшення щільності тканини печінки, зниження індексу згасання ультразвукової хвилі та вираженості стеатозу печінки незалежно від способу лікування ЦД.

1. Проведення ентеросорбції з використанням сорбенту “силікс” сприяє поліпшенню вуглеводного обміну, досягненню компенсації ЦД без додаткового збільшення добової дози інсуліну чи пероральних цукрознижуючих препаратів. Ентеросорбція – це найбільш безпечний та ефективний метод корекції розладів ліпідного обміну, що сприяє стабілізації функціонального стану печінки; зменшенню щільності її тканини, зниженню індексу згасання ультразвукової хвилі, вираженості стеатозу печінки, попередженню його прогресування за НАСГ; підвищенню тонусу жовчного міхура, зменшенню його розмірів у хворих на ЦД.

2. Сорбент “силікс” справляє гіпоглікемічний і гіполіпідемічний вплив у хворих на ЦД. Після проведення курсу ентеросорбції знижується рівень глікемії (натще, постпрандіальної), а також загального холестерину і тригліцеридів.

3. Використання сорбенту “силікс” у комплексі з інсулінотерапією сприяє стабілізації функціонального стану печінки у хворих на ЦД, про що свідчать зниження активності АЛТ, АСТ, нормалізація коефіцієнта Де–Ритиса.

4. Вихідна величина індексу згасання, яка відображає вираженість стеатозу печінки, була найбільш низькою у хворих на ЦД І типу, які постійно, з початку захворювання застосовували інсулін, що свідчить про легкий перебіг стеатозу печінки. Найбільш високим цей показник був у хворих на ЦД ІІ типу, яким призначали пероральні цукрознижуючі препарати, що підтверджує більш тяжкий перебіг стеатозу у цій групі.

5. За даними еходенситометрії (ЕДМ) печінки після проведення курсу ентеросорбції у хворих на ЦД спостерігали зменшення щільності печінкової тканини, зниження індексу згасання ультразвукової хвилі та вираженості стеатозу печінки незалежно від способу лікування ЦД.

6. Сорбент “силікс” справляє позитивний вплив на стан гепатобіліарної системи у хворих на ЦД, усуває відчуття тяжкості і дискомфорту в ділянці печінки, сприяє зменшенню її розмірів, поліпшенню ехоструктури, підвищенню тонусу і нормалізації розмірів жовчного міхура.

Публікації автора:

1. Садік А. І. Джарадат. Ефективність і стерпність ентерособенту Силікс за неалкогольної жирової хвороби печінки y хворих на цукровий діабет І типу // Клін. ендокринологія та ендокрин. хірургія. – 2007. – Т. 2, № 19. – С. 30 – 33.

2. Садик А. И. Джарадат. Опыт применения Силикса в лечении стеатоза печени у больных сахарным диабетом тип 2 // Наук. вісн. Нац. мед. ун–ту імені O. O. Богомольця. – 2007. – № 2–3 (12–13). – С. 91 – 95.

3. Садик А. И. Джарадат. Влияние энтеросорбента Силикс на течение стеатоза печени у больных сахарным диабетом под контролем эходенситометрии печени // Ендокринологія. – 2007. – Т. 12, № 2. – С. 270 – 275.