1. Після інтродукції коня Пржевальського в ЧЗВ, з’явився новий хазяїн для паразитичних організмів, зокрема, нематод – стронгілід та параскарид. Видовий склад і структура угруповань паразитів коня Пржевальського склались відповідно до існуючих у ЧЗВ екологічних умов. 2. У коней Пржевальського, що вільно мешкають на території ЧЗВ, зареєстровано 29 видів нематод, 1 вид цестод та два види личинок оводів. На відміну у коня, що утримувався у вольєрі знайдено лише 15 видів нематод. В той же час, у свійських коней приватних господарств, розташованих у зоні, зустрічається лише 18 видів паразитів, коней табунного утримання – 20 видів. В цілому у диких і свійських коней ЧЗВ зареєстровано 33 види паразитів. Ядро нематодофауни коней складають представники родини Strongylidae (Cyathostomum catinatum, Cylicostephanus minutus, C. longibursatus, Cylicocyclus nassatus). 3. Екстенсивність інвазії стронгілідами лошат (до 12 міс.) становить 100%. Динаміка інтенсивності характеризується зростанням влітку (в липні 2000–2001рр. 1648 ± 69,5 та 1400 ± 54,7 яєць/грам фекалій відповідно) і зниженням в зимовий період (в лютому 2000–2001рр. 125,4 ± 6,6 та 110,5 ± 12,7 яєць/грам фекалій). Подібна динаміка властива і параскаридам. За стовідсоткової екстенсивності інвазії лошат, інтенсивність інвазії зростає від весни до осені, максимум спостерігається у вересні 2000 р. (640 ± 9,5 яєць/грам фекалій) та у жовтні 2001 р. (400 ± 12,6 яєць/грам фекалій), мінімум відзначено у грудні 2000 р. (0 яєць/грам фекалій). 3. Екстенсивність інвазії стронгілідами дорослих коней сягає 100%. Динаміка інтенсивності інвазії цими паразитами характеризується двома підйомами. Перший, весняний, більший (1050,4 ± 15,1; 562,9 ± 20,5 та 750,6 ± 16,3 яєць/грам фекалій) спостерігається у травні (1999–2001рр. відповідно). Другий, осінній, менший (567,9 ± 9,1; 195,7 ± 13,5 та 358,4 ± 15,4 яєць/грам фекалій) припадає на вересень (1999–2001рр. відповідно). Порівняння зараженості різних груп диких коней (табунний жеребець, табунні кобили та жеребці-одинаки) виявило що, інтенсивність інвазії стронгілідами найвища у жеребців-одинаків, що, ймовірно, є наслідком фізиологічного стресу. Екстенсивність інвазії параскаридами дорослих коней становить 20%. Лише інтенсивність інвазії протягом 1999–2001 рр. складала 8,15 ± 2,8; 26,16 ± 7,4; 22,8 ± 7,4 яєць/грам фекалій в середньому відповідно. Влітку інтенсивність інвазії дещо зростає і досягає (140 ± 1,3; 115 ± 1,6 яєць/грам фекалій в серпні 2000–2001 рр. відповідно). 4. Кількість інвазійних личинок стронгілід на траві збільшується в ряду: випас–водопій–копроточка (53,5 ± 12,4; 109,5 ± 13,4; 377 ± 29,6 лич/кг трави відповідно). Найбільша їх кількість виявлена на злаках, порівняно із бобовими, складноцвітими та рослинами інших родин. Дорослі коні поблизу водопоїв та фекальних куп не пасуться. Молоді ж тварини (до двох років) активно поїдають траву біля водопоїв, та інколи поблизу фекальних куп. Така поведінка сприяє їх високій зараженості. 5. Рослинний покрив пасовищ ЧЗВ де пасуться коні Пржевальського складає понад 280 видів трав’янистих рослин. Виділено 32 рослинні асоціації, які займають більшість площ. Злаки, що є основним кормом широко представлені в перелогових угрупованнях, різнотравно-злакових лучних угрупованнях в заплавах річок, дрібно злакових та різнотравно-злакових луках на суходолах. Серед рослин, що зустрічаються у ЧЗВ є 35 отруйних для коней видів, 17 умовно отруйних та 4 шкідливих видів, проте вони трапляються рідко і у невеликій кількості. Частково трав’янистий для коней корм наявний у лісових та чагарникових угрупованнях. 6. Кінь Пржевальського поїдає рослини 67 видів. Першорядне значення мають злаки (17 видів), бобові (7) та складноцвіті (7), решта 36 видів з 22 родин складають незначну частку в раціоні коня. Спостереженнями за живленням коней на дослідних укісних майданчиках встановлено такі групи рослин: рослини, перевагу яким коні надають завжди за будь-яких умов – 9 видів; рослини, які переважно виїдаються у певні фази їх вегетації – 8 видів; рослини, які поїдаються погано – 11 видів; рослини, які споживаються дуже рідко – 9 видів. Восени коні Пржевальського поїдали антигельмінтні рослини – пижму (Tanacetum vulgare) та полини (Artemisia spp.), навесні – корінефорус (Corynephorus canescens). 7. Соціальна структура та особливості поведінки (копрофагія, грумінг) коня Пржевальського в умовах ЧЗВ забезпечують передачу та циркуляцію деяких паразитів кишечника (Oxyuris equi, Strongyloides westeri, Gasterophilus spp.) між особинами всіх вікових груп. 8. Забрудненість основного корму (трав’янистих рослин) коней Cs-137 коливається від 160 до 1300 Бк/кг. Забрудненість кінських фекалій становить 1300-1800 Бк/кг. Вирахуваний за цими даними та вмістом радіонуклідів у органах та тканинах коня, коефіцієнт концентрації радіонуклідів в організмі тварин становив 2%, що вдвічі нижче, ніж у великої рогатої худоби та втричі – ніж у свійських коней. 9. Регламентований випас коней на території ЧЗВ зменшує накопичення трав’яної підстилки, стимулює її розклад та сприяє збільшенню видової різноманітності рослин у «трав’яному біомі». Така функціональна роль коней, за умови достатньої чисельності поголів'я (не менше 1 тис. коней), прискорить процеси відновлення порушених екосистем. |