Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Мистецтвознавство / Теорія та історія культури


Циганко Ольга Петрівна. Художньо-виставкова діяльність у Харкові (1917-1934 рр.): дисертація канд. мистецтвознавства: 17.00.01 / Харківська держ. академія культури. - Х., 2003.



Анотація до роботи:

Циганко О.П. Художньо-виставкова діяльність у Харкові (1917 – 1934 рр.). –

Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.01 – теорія та історія культури. – Харківська державна академія культури. – Харків, 2003.

Дисертацію присвячено художньо-виставковій діяльності у Харкові 1917 – 1934 років як соціокультурному феномену. Автором розкрито загальну картину художньо-виставкової діяльності цього періоду, визначено головні принципи і механізми організації, фінансування та інформаційної підтримки харківських виставок, роль державних органів, профспілок, громадських

організацій, творчих об’єднань та музейних установ у проведенні виставок, проаналізовано представлення в експозиціях провідних напрямів образотворчого мистецтва, зв’язок виставок з глядацькою аудиторією Автором показано вплив художніх виставок на громадське життя і формування естетичних смаків публіки, зроблено висновки про головні напрямки еволюції художньо-виставкової діяльності.

У висновках підведено підсумки дисертаційного дослідження.

1. Політика українізації сприяла розвиткові художньо-виставкової справи. Націонал-комуністи в керівництві УСРР розглядали виставки як засіб пропаганди українізації. Тому виставки у Харкові сприяли зростанню національної свідомості, знайомили широкий загал з традиційними засобами естетичного освоєння світу і з новітніми стильовими пошуками. Художньо-виставковій діяльності надавали особливе місце в справі залучення трудящих до багатств мистецтва; вперше діти здобули можливість виставляти твори.

2. Прихильники концепцій особливої «пролетарської культури» твердили, що виставки треба відкинути як буржуазно-купецьку за своїм характером форму представлення результатів творчості. Хоча пролеткультівці через таку точку зору усували себе від вирішення назрілих проблем презентації результатів художньо-творчої діяльності, їхня позиція у питаннях виставкової справи була досить агресивною, про що свідчили дебати навколо виставок.

3. Матеріали харківських виставок дозволяють стверджувати, що в українському мистецтві 20-х років сформувалася революційно-романтична течія, яка претендувала на домінування в художньому житті. Інші творчі засади обстоювали представники авангардних напрямків, в першу чергу кубофутуризму. Йшли пошуки нових форм представлення мистецтва. Серед творчих угруповань, які організовували художні виставки, були АРМУ, де домінували «бойчукісти», АХЧУ з орієнтацією на реалістичні традиції та ОСМУ з наголосом на монументальне мистецтво. Виставки творчих об’єднань показували реальне обличчя образотворчого мистецтва України, а офіційні Всеукраїнські виставки демонстрували здебільшого товар «на замовлення».

4. Оскільки значну роль у розбудові нової культури відігравало театральне мистецтво, роботи театральних художників – Б.В. Косарєва, В.Г. Меллера, А.Г. Петрицького, О.В. Хвостенка-Хвостова та ін. – займали важливе місце в харківських художніх експозиціях.

5. Виставки сприяли подоланню провінційності, включаючи митців до світового художнього процесу, популяризували досягнення українського мистецтва. Виставкова справа могла б відігравати ще важливішу роль, якби політики і теоретики не намагалися перетворити її на знаряддя пропаганди.

6. Наприкінці 20-х років розпочинається нівелювання культурного життя в СРСР, ліквідується плюралізм творчих об’єднань. Це негативно вплинуло на репрезентативність і оригінальність художніх виставок у Харкові: звузилася тематика, збідніла стилістика, припинився формальний пошук. На перший план виходить декретоване державою оспівування героїки соціалістичного будівництва, а самі виставки стають формою маніпулювання свідомістю мас.

7. Аналіз харківських художніх виставок 20-х – поч. 30-х років доводить, що вони, попри всі негативні явища і тенденції, репрезентували глядачеві і світову культуру, і творчість вітчизняних митців, які намагалися створити мистецтво європейської якості, відкрите світові, але свідоме своїх коренів і призначення, а також творчі поривання народних майстрів і самоуків.

Публікації автора:

Циганко О.П. Художні виставки у Харкові в 1917-1919 рр. // Культура України. – Вип.7. – Харків: ХДАК, 2000. – С.283-292.

Циганко О.П. Перша художня виставка Сектору мистецтв Головполітпросвіти 1921 р. у Харкові // Мистецтвознавчі записки: Зб. наук. праць. – Вип. 1. – К.: Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, 2001. – С. 152-159.

Циганко О.П. Історичний досвід художніх виставок 20-х – поч. 30-х рр. на Харківщині та його вплив на розвиток сучасних форм експозиційної діяльності творчої інтелігенції // Вісник Харківського націон. ун-ту ім. В.Н.Каразіна. Серія: Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених м. Харкова. Ч.1. – 2001. – № 506. – С. 64-65.

Циганко О.П. Художні виставки 1927 р. у Харкові // Культура України. – Вип. 8. – Харків: ХДАК, 2001. – С. 275-280.

Циганко О.П. До історії художньо-виставкової справи у Харкові 1920-х – поч. 30-х років // Мистецтвознавство’01: Публікації. Постаті. Переклади. Панорама подій / [Спілка критиків та істориків мистецтва, Інститут народознавства НАН України]. – Львів, 2002. – С. 121-130.

Циганко О.П. Взаємний зв’язок харківських художніх виставок 20-х років ХХ ст. і глядацької аудиторії // Духовна культура в інформаційному суспільстві: Матеріали міжнар. наук.-теор. конф., 24-25 січ. 2002 р. / Під заг. ред. проф. В.М. Шейка, проф. М.В. Дяченка, доц. І.О. Давидової. – Харків: ХДАК, 2002. – С. 39-40.