Анотація до роботи:

Ямковий В. І. Казна як суб’єкт цивільних правовідносин. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. Харківський національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2007.

У дисертації розглядаються теоретичний і практичний аспекти особливостей цивільно-правового положення держави як суб’єкта цивільних правовідносин. Основна увага в роботі приділена з’ясуванню юридичної природи казни, визначенню її поняття, походження та становлення інституту казни на різних історичних етапах, а також особливостям участі казни у цивільних правовідносинах з приводу майна в натурі, грошових коштів, відповідальності казни за своїми зобов’язаннями у світлі правового врегулювання цих питань у чинному цивільному законодавстві України. Здобувачем вказується, що для позначення майнового субстрату участі держави (казни) в цивільних правовідносинах треба запровадити термін „державна скарбниця”, що становить майнову основу казни. Автором дисертаційного дослідження досить чітко визначені проблеми: поняття казни та його співвідношення з поняттям „державна скарбниця”, специфіка участі казни з приводу казенного майна у цивільних правовідносинах. Досліджено усталену практику представництва казни у цивільних правовідносинах відповідними державними підприємствами й установами. Дисертантом також висунуто низку положень стосовно удосконалення чинного цивільного законодавства, яким регламентується участь казни як суб'єкта цивільного права у відповідних правовідносинах.

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і запропоновано нові шляхи вирішення наукових проблем, що пов’язані з удосконаленням регламентації участі держави у майнових відносинах через казну. Виходячи з цілей і завдань дослідження та одержаних результатів, автор дійшов таких висновків:

1. казна – це правова форма прояву держави (як суб'єкта цивільного права), що дозволяє їй бути учасником цивільного обороту у формі юридичної особи;

2. для усунення багатозначності використання поняття „казна” пропонується ввести до лексикону законодавця такі поняття: казна (держава) – суб'єкт цивільного права, самостійний учасник цивільного обороту; казенне майно – будь яке майно у грошовій, речовій або іншій формі, що належить державі на праві власності; державна скарбниця – сукупність усього казенного майна, що належить Україні;

3. враховуючи збільшення представників казни, які управляють державним майном і вступають у цивільно-правові відносини з іншими особами в інтересах держави, потребують чіткого визначення у законі випадки можливої участі у цивільних правовідносинах державних органів, установ – юридичних осіб не тільки від свого власного імені, але й від імені казни;

4. визнання державних установ, казенних підприємств юридичними особами призвело до обмеження особистої участі казни у цивільних правовідносинах. Така участь здійснюється, в основному, лише за допомогою дій у цивільних правовідносинах від імені казни самостійних юридичних осіб. У відносинах щодо державної власності беруть участь не тільки казна як суб'єкт цивільного права, але й державні підприємства – юридичні особи, які одержали можливість брати участь у цивільному обороті від свого імені;

5. враховуючи те, що під терміном „казна” слід розуміти державу як суб'єкта цивільного права, то відповідальність казни згідно зі ст. 174 ЦК України за своїми зобов'язаннями стосується майна, що належить їй на праві власності (казенне майно, яке в сукупності утворює державну скарбницю). За своїм змістом поняття „казенне майно” не слід ототожнювати з поняттям „державна власність”. Майно, що перебуває у власності держави, може бути поділене на: неподільне державне майно (майнова база участі казни в цивільному та господарському обороті); державне майно, закріплене за державними юридичними особами на праві довірчої власності, зокрема, господарського відання й оперативного управління;

6. опосередкована участь казни у цивільних правовідносинах через систему державних органів, підприємств і установ, що наділені правами юридичної особи, призводить до того, що їх дії від імені казни повинні тягнути за собою зарахування до складу неподільного фонду (державної скарбниці) всього отриманого за правочинами, що вчиняються від імені казни. Оскільки саме держава визнається ЦК суб’єктом права державної власності, а органи державної влади й інші суб’єкти, що представляють її у цивільних відносинах, діють не від власного імені і не в своїх інтересах, а від імені та в інтересах держави в цілому;

7. для конкретизації норм про участь казни в цивільному обороті доцільно передбачити, що за загальним правилом до казни як суб'єкта цивільних правовідносин застосовуються норми, котрі визначають участь юридичних осіб у відносинах, врегульованих цивільним законодавством, якщо інше не випливає із закону або особливостей її правового становища;

8. майнову основу участі казни у цивільних правовідносинах складають як грошові кошти (в першу чергу кошти державного бюджету), так і набуте казною майно в натурі. Формалізація правового становища спеціальних державних органів, які уповноважені діяти виключно від імені казни (Мінфін, Державне казначейство, Фонд державного майна), а також їх повноважень, сприятиме впорядкуванню участі казни у цивільних правовідносинах і підвищенню ефективності фінансово-господарчої діяльності вказаних суб’єктів;

9. особливість участі казни у цивільних правовідносинах відображається на відповідальності казни, яка може наставати як безпосередньо за зобов’язаннями казни, так і субсидіарно за зобов’язаннями створених нею юридичних осіб;

10. участь у цивільному обороті від імені казни державних установ, казенних підприємств повинно спричиняти безпосередню відповідальність казни за зобов'язаннями, учасником яких вона є. Ці відносини варто врегулювати не тільки в ЦК України, але й у цивільно-процесуальному законодавстві, де визначити порядок звернення стягнення саме на майно казни;

11. під час вирішення питання про субсидіарну відповідальність казни за зобов'язаннями установ і казенних підприємств, що беруть участь у правовідносинах від свого імені, а не від імені казни, така відповідальність повинна наставати в межах коштів, передбачених у відповідних кошторисах на цілі, для досягнення яких установа чи казенне підприємство вступають у цивільно-правові зобов'язання;

12. з метою посилення захисту прав і законних інтересів суб’єктів цивільно-правових відносин, які взаємодіють із державою, пропонується під час врегулювання відповідальності казни, у тому числі й її субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями державних установ і казенних підприємств, закладати в законі про державний бюджет на певний рік відповідну статтю витрат на відшкодування шкоди, заподіяної державою;

13. пропонується передбачити у законі, що у справах за позовами, які пред’являються до держави про відшкодування шкоди (ст.ст. 1173-1177 ЦК України), саме казна повинна виступати відповідачем, яку представляють органи Державного казначейства України й органи (посадові особи), за дії яких відповідає держава. Слід передбачити обов’язок вказаних осіб, які виступали відповідачами за позовами до казни, після задоволення судами вказаних позовів вони мають пред’являти позовні вимоги про відшкодування шкоди в порядку регресу до осіб, винних у заподіянні шкоди казні;

14. відзначено, що держава, виступаючи у цивільно-правових відносинах як казна, наділена владними повноваженням, а відповідно може встановлювати певні правові положення, що можуть поставити казну у більш зручне становище, ніж інші суб’єкти, а тому рівноправність усіх учасників цивільних правовідносин на загальному рівні потребує розробки механізму стримування від зловживання державою та її посадовими особами наданими їм юридичними можливостями.

Публікації автора:

1. Ямковий В.І. Поняття казни-держави як суб’єкта цивільних правовідносин // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2002. – Випуск 18. – С. 319-322.

2. Ямковий В.І. Історія становлення казни у цивільному праві України // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2003. – Випуск 22. – С. 283-290.

3. Ямковий В.І. Казна як суб’єкт цивільних правовідносини з приводу майна в натурі // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2003. – Випуск 24. – С. 226-233.

4. Ямковий В.І. Цивільно-правове положення казни-держави // Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції „Сучасні проблеми управління” / Уклад.: Б. В. Новиков, В. А. Гайченко та ін. – К.: В-ІВЦ „Політехніка”, 2001.– С. 111-112.

5. Ямковий В.І. Казна як суб’єкт цивільних правовідносин у сучасному цивільному праві України // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління. – 2002. – Спецвипуск 1. – С. 128-129.

6. Ямковий В.І. Участь казни у цивільних правовідносинах з приводу коштів // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління. – 2002. – Спецвипуск 2. – С. 146-147.

7. Ямковий В.І. До питання відшкодування за рахунок держави (казни) // Молодь у юридичній науці: Збірник тез доповідей Міжнародної наукової конференції молодих вчених „Треті осінні юридичні читання”. – Хмельницький: ХУУП, 2004.– С. 284-286.

8. Ямковий В.І. Особливості відшкодування за рахунок казни шкоди військовослужбовцям та співробітникам правоохоронних органів // Молодь у юридичній науці: Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених „Четверті осінні юридичні читання” (21-22 жовтня 2005 року): У 3-х частинах: Ч. 2: ”Приватноправові науки” – Хмельницький: ХУУП, 2005.– С. 401-405.