1. Правомірність розглядання каузації як релятивної мегакатегорії, що відображає генетивні зв’язки у світі й мові, доводиться результатами аналізу дискурсів різних типів, лексикографічних матеріалів, а також даних історії російської мови та інших мов. 2. Онтологічна суть каузації розкривається в безперервній взаємодії з гносеологією, тому що події та їх причини складають первинну категорію природної онтології, але сам по собі факт встановлення людиною каузального зв’язку між „породжувальною“ та „породженою“ ситуаціями належить до царини гносеології. 3. Для виявлення онтологічної суті каузації в такому розумінні недостатніми є традиційні парадигми логіко-синтаксичного та функціонально-семантичного підходів до вивчення мовної реалізації логічних відношень обумовленості. Найбільш перспективним є лінгвокогнітологічний підхід з притаманною йому підвищеною увагою до ментальних процесів мовної особистості. Лінгвокогнітологічна парадигма дослідження дає можливість вивчати каузацію не лише як менталінгвістичне явище, але і як феномен загальнолюдської та національної культури. Такий підхід реалізовано в роботі на рівні лінгвоконцептологічного аналізу різних дискурсів. Проведене дослідження показало, що каузація реалізується на різних мовних рівнях, але сферою її конвергентного вияву є дискурс, який уможливлює найбільш повне та коректне вивчення цієї мегакатегорії. 4. Вважаємо, що до культурних концептів можуть бути зараховані тільки Причина і Мета з додаванням Наслідку як невід’ємної поняттєвої складової. Умова і допуст, при всій їх важливості для мовної свідомості, не зараховуються до культурних концептів. Концептуалізація Причини і Мети обґрунтовується, крім даних еволюціоністського підходу до їх вивчення, такими положеннями: а) наявністю національної специфіки в осмисленні цих концептів та особливостей їх мовної презентації; б) існуванням системного зв’язку між ціннісною та образною складовими концептів, а також аксіологічним характером Причини і Мети, що реалізується через мовну модальність і конотативний фон слів із семантикою причини та мети. 5. Доведено доцільність розробленої та реалізованої в дисертації нової методики лінгвістичного аналізу мовної реалізації категорії каузації, суттю якої є: – дослідження внутрішньої форми слова-найменування концепту як шлях до прояснення його еволюції; – виявлення й аналіз лексико-семантичних груп слів, що виражають причину, мету і наслідок; – характеристика співвідношень між лексичною семантикою і концептуальним значенням слів, що іменують не тільки каузальні концепти, але й інші найважливіші концепти російської культури (Любов, Серце, Душа, Провина, Покаяння тощо), які включаються в поле каузації в широкому розумінні; – системний опис і лінгвокультурологічний аналіз метафоричних каузальних реляторів. 6. Досліджено такі ментальні механізми становлення категорії каузації: – уявлення про загальний генетивний зв’язок між явищами життя природи та людини, притаманне міфологічній свідомості; – еволюція досліджуваних концептів втілена у внутрішній формі та у етимології слів-найменувань концептів (причина, следствие, цель) і як понятійна основу, і як культурний компонент, суттєвий для народної свідомості. Використання методів порівняльного, контрастивного та лінгвокультурологічного аналізу каузальної лексики, зокрема прийменника ради, відкриває нові можливості для дослідження взаємодії концептів Мета, Причина, Радість у концептосфері російської мовної свідомості і в контексті світової культури; – розвиток феномена „двійництво“ як архетипової проекції каузації, звернення до якого не лише допомагає виявити шлях до формування каузальних відносин, але й відкриває нові можливості для усвідомлення каузації як феномена психології та культури; – становлення каузації в ментальній сфері порівняння, що підтверджується фактами історії мови, а також пареміологічними текстами. Для виявлення цих ментальних процесів необхідним є використання різноманітного мовного матеріалу та інформації з інших антропологічних наук (психології, етнології, етнопсихології, етнографії тощо). 7. Основними джерелами виявлення ціннісної складової культурних концептів є конотативне забарвлення лексичних одиниць і контекст. Дослідження фактичного матеріалу показало, що аналіз модального плану відкриває реальні можливості для виявлення власне лінгвістичного вираження ціннісної складової Причини і Мети як культурних концептів. 8. Дослідження підтвердило доцільність запропонованого в роботі нового підходу до аналізу образної складової каузації, основними принципами якого є: – визнання основоположної ролі порівняння в становленні каузальних відношень; – орієнтація на лінгвокультурологічний аналіз образного виявлення всіх компонентів каузальної ситуації на рівні висловлення і дискурсу; – аналіз образного сценарію каузації. 9. Дискурсивний аналіз роману Ф.М. Достоєвського „Преступление и наказание“ довів домінуючу роль феноменів Причина і Мета в його змісті та архітектоніці. Вивчення мовної реалізації цих феноменів пов’язується з діалогічністю дискурсу як „когнітивною універсалією“. Лінгвоконцептологічний аналіз тексту роману, доповнений функціонально-комунікативним, дозволив виявити перетинання концептів Причина і Мета з іншими важливими концептами (Призначення, Щастя, Серце, Любов, Гордість, Покаяння тощо) та їх місце в концептосфері російської мовної свідомості. 10. Як показало проведене дослідження, зв’язок концептів Причина і Мета з граматичною системою російської мови виявляється в різноманітності граматичних форм вираження каузації. Така різноманітність свідчить про виняткову значущість каузації в російській мовній свідомості та можливість якнайтоншої диференціації значень. Аналіз метафоризації каузальних відношень підтвердив релятивність „параметру глибини“ для російської мовної свідомості. 11. Відображення каузації в російській мові пов’язується з такою особливістю російської самосвідомості, як спрямованість на емоційно-інтуїтивне, „серцеве“ пізнання. Не заперечуючи корисності логічних міркувань загалом, вважаємо, що для традиційної російської мовної свідомості „внутрішнє розуміння“ є важливішим від раціонального логічного доказу. 12. Обґрунтований у дисертації новий підхід до вивчення каузації як феномена мови і культури переконує в можливості виявлення національної специфіки мовної інтерпретації універсальних логіко-філософських понять. |