Національно-культурна специфіка французької мови накладає відбиток на категоризацію негативних моральних якостей людини в межах фрагмента мовної картини світу, що відображає погляди на оточуючу дійсність, особливості менталітету, риси характеру французького народу, його національну самобутність. Система концептів негативних моральних якостей людини має універсальний характер і в той самий час відзначається національною специфікою. Аналіз концептів негативних моральних якостей показав, що ці ментальні сутності поєднують у собі інформацію різних типів: про ознаки моральної якості, її зв’язки з іншими концептами, про ставлення мовців до суб’єктів аналізованих моральних якостей і їх оцінку суспільством у цілому та його окремими представниками, а також про асоціації, пов’язані з цими якостями. Аналіз імен концептів негативних моральних якостей людини дозволив виявити ті приховані зв’язки, що існують між досліджуваними назвами в художньому тексті та виникають між словами в прямому та переносному значеннях у вільних та стійких словосполученнях. Найменування негативних моральних якостей існують у будь-якій мові й актуальні для будь-якої людської спільноти. Лексика, що позначає ці якості, є невід’ємною складовою загальнонародної мови. Фрейми негативних моральних якостей людини, побудовані на словниковому матеріалі, характеризують ці якості людини через дії, вчинки, особливості мислення, характер їх носіїв. Вони відображають категоризацію негативних моральних якостей, зафіксовану французькою лексикографією. Саме в лексичній семантиці абстрактних іменників, що утворюють синонімічні ряди, і співвідносних з ними прикметників фіксується категоризація об’єктів навколишньої дійсності й відображається емоційно-оцінне ставлення до цього фрагмента картини світу. Найпоширенішим типом відношень у аналізованій лексиці є синонімія. Синонімічні зв’язки вказують на широкий діапазон сприйняття й оцінювання, на своєрідність бачення певної негативної моральної якості французьким народом. Концепти, реконструйовані на матеріалі художньої літератури, відображають категоризацію, зафіксовану мовленням, через синтагматичні зв’язки назв негативних моральних якостей. Ці концепти поєднують наївні уявлення носіїв французької мови про досліджувані негативні моральні якості, почасти перехрещуються з науковими даними про ці якості та з концептами, побудованими за допомогою реконструйованих фреймів. Контексти, що відображають сполучуваність імен концептів, розширюють контури аналізованих концептів, виявляють приховані зв’язки й відношення. Співвідносні за лексичним значенням спільнокореневі лексеми, пов’язані відношенням мотивації, утворюють словотвірні парадигми, які відображають категоризацію, зафіксовану словотворчою системою сучасної французької мови. Найбільш представленими в парадигмі є словотворчі зв’язки, що виникають між прикметниками, що називають ознаку людини за якістю, та похідними абстрактними іменниками, що позначають негативну моральну якість. Інтенсифікація міри прояву негативної якості в аналізованих назвах проявляється на словотвірному, лексико-семантичному, морфологічному й синтаксичному рівнях. Посилення міри прояву негативної моральної якості відображається в параметрі “інтенсифікація”, що входить до побудованих фреймів: міра виявлення якості варіюється в лексичних значеннях, якість різниться мірою її прояву в суб’єкта. У художньому тексті засобами посилення міри прояву якості виступають синоніми, тропи (метафори, стійкі порівняння), фігури (градація, антитеза, реприза), фразеологічні одиниці, однорідні члени речення, коментар. Інтенсифікація міри прояву якості в найменуваннях негативних моральних якостей, що найтісніше пов’язана з оцінкою, є одним із засобів категоризації цих якостей людини. Крім денотативних сем, до лексичних значень назв негативних моральних якостей входять також конотативні компоненти: оцінний (ostentation, chicheteux), експресивний (clampin m розм.), стилістичний (йgotisme книжн., chichiteux розм., radin прост.), образний (chiffe, rat), власне мовний (farniente, snob іншомов., rapiat застар., snobinard неолог., йgocentrisme термін.) і культурно-національний (harpagon, tartarin, Tarasconnais). Упорядкування знання про аналізований фрагмент французької мовної картини світу шляхом категоризації ознак, покладених в основу конотації, відображає національні особливості світосприйняття й менталітету французького народу. Наївна картина світу, що базується на повсякденній свідомості, характеризується антропоцентричним ставленням до світу. Більшість життєвих визначень негативних моральних якостей людини в наївній картині світу побудована на метафоричному вживанні слів, які слушно характеризують певні ознаки, сторони, прояви моральної якості. Метафори поглиблюють наші уявлення про аналізований фрагмент картини світу та виступають засобом концептуалізації образного вираження негативних моральних якостей людини. Свідомість носіїв мови, використовуючи метафори, закріплює за негативними моральними якостями певні властивості, що відчуваються мовцями. За допомогою загальномовної та індивідуально-авторської метафори назви моральних якостей образно порівнюються з рослинами й тваринами, з органами чуття людини й проявом цього чуття, з фізичними вадами людини, з розташуванням у просторі, зі шкідливою дією на людину, зі хворобливими проявами, з моральною, емоційною й фізичною вразливістю, з характером впливу на людину. Проведене в дисертації дослідження найменувань моральних якостей не є вичерпаним. Використані в роботі елементи концептуального аналізу можуть бути застосовані в подальшому вивченні назв як інших негативних, так і позитивних моральних якостей людини. Значний інтерес являє синхронний зіставно-порівняльний аналіз найменувань негативних та позитивних моральних якостей французької мовної особистості з погляду їх парадигматичних та синтагматичних відношень. Перспективним є контрастивне дослідження категоризації негативних моральних якостей людини у французькій і в українській мовних картинах світу. Перспективно також докладніше розглянути фразеологічну номінацію як різновид вторинної, що найширше представлена в назвах осіб, носіїв негативних моральних якостей, та в дієсловах, що характеризують дію або стан носія цієї якості. Основні положення роботи висвітлено у таких публікаціях автора: 1. Павлюк Е.О. Концепт amour-propre в произведениях французских моралистов 17 века // Придніпровський науковий вісник. – Серія: Філологія. – Дніпропетровськ: Наука і освіта. – 1998. – № 88 (155). – С. 21-26. 2. Павлюк Е.О. Концепт mensonge во французской фразеологии // Ономастика і апелятиви: Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ: ДДУ. – 1999. – Вип. 5. – С. 78-84. 3. Павлюк Е.О. К вопросу о коннотации названий отрицательных моральных качеств человека во французском языке // Ономастика і апелятиви: Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ: ДДУ. – 1999. – Вип. 6. – С. 148-155. 4. Павлюк О.О. Метафоричне вживання зооморфізмів у французьких найменуваннях негативних якостей людини // Ономастика і апелятиви: Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ: ДДУ. – 1999. – Вип. 8. – С. 84-91. 5. Павлюк О.О. Когнітивні структури якості (на матеріалі прикметників, що позначають жадібність у французькій мові) // Ономастика і апелятиви: Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ: ДДУ. – 2000. – Вип. 10. – С. 119-124. 6. Павлюк Е.О. Концепт avarice во французской языковой картине мира // Вісник Львівського університету. – Серія філологічна. – Львів: Видавництво Львівського університету. – 2000. – Вип. 28. – С. 148-152. 7. Павлюк Е.О. Концепт vanitй во французской художественной литературе // Вісник Запорізького державного університету: Збірник статей. Філологічні науки. – Запоріжжя: Запорізький державний університет. – 2001. – № 2. – С. 83-87. 8. Павлюк О.О. Концепт goпsme у французькій мовній картині світу // Мова і культура. Наукове видання. – Серія “Філологія”. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго. – 2002. – Вип. 4. – Том 3: Національні мови і культури в їх специфіці та взаємодії. – Ч. 2. – С. 34-39. 9. Павлюк О.О. Концепт “жадібність” (avarice) у французькій та українській мовних картинах світу // Мова і культура. Наукове видання. – Серія “Філологія”. – Київ: Видавничий Дім Дмитра Бураго. – 2002. – Вип. 5 – Том 3: Національні мови і культури в їх специфіці та взаємодії. – Ч.2. – С. 104-108. |
