Анотація до роботи:

П’ятничка Т.В. Категорія теперішності та засоби її реалізації в англомовному художньому дискурсі. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04. – германські мови. – Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2004.

Дисертація присвячена системному аналізу мовних засобів реалізації об’єктивної теперішності та особливостям їх функціонування в англомовному художньому дискурсі.

На основі комплексного використання субстантного, функціонального та структурного аспектів аналізу змодельовано різнорівневі мовні засоби вираження теперішності; ці засоби вперше диференційовано за їх здатністю передавати кожен з виділених аспектів семантики презентності; доведено спроможність запропонованих структур 1) відтворювати актуальне/неактуальне теперішнє, 2) передавати декілька значень теперішності залежно від мовного оточення, 3) корелювати з більше/менше віддаленим майбутнім/минулим. Уперше також встановлені зони функціонування мовних засобів реалізації теперішності у ФСПТ на основі виявлених у процесі аналізу спільності та взаємодії їх семантичних функцій.

Презентні дієслівні видо-часові форми дійсного способу у своєму категоріальному значенні виділені як типові граматичні засоби передачі часових значень теперішності, що функціонують у ядровій та навколоядровій зонах ФСПТ. Усі інші складові інструментарію відтворення презентності (модальні дієслова, наказовий та умовний способи дієслова, безособові форми дієслова, апеляційні та іменні засоби) кваліфіковано нетиповими, такими, що відтворюють часову віднесеність до теперішності або орієнтацію на неї та функціонують у різних зонах периферії ФСПТ.

Методом польового аналізу згруповано структури, які у процесі функціонування на перетині та взаємопроникненні полів темпоральності, аспектуальності, модальності тощо набувають змісту художнього презенcа як особливої форми оповіді та актуалізації подій/дій/станів у період комунікації. У складі мовного інструментарію художнього відтворення презентності виділено і проаналізовано історичний, футуральний, описовий, розповідний та екранізуючий презенси, специфіковано їх характеристики, що розкриваються у процесі функціонування. Досліджено умови стилістичного вираження теперішності часовими формами Past і Future Simple.

На підставі аналізу теоретичних положень про вираження часових значень і часових відношень теперішності та дослідження засобів її реалізації як комплексної часової оцінки об’єктивних подій в англомовній літературній прозі зроблено наступні висновки:

Реальна презентна ситуація у художньому дискурсі відтворюється різнорівневим мовним інструментарієм, що передає час, часову віднесеність та часову орієнтацію:

Час виражають презентні дієслівні часові форми Present Simple і Present Continuous у їх категоріальному значенні (М 1 – М 4; М 1кон – М 4кон).

Часова віднесеність передається:

1. Дієслівними формами Present Perfect Continuous та Present Perfect у категоріальному значенні вираження теперішньої дії/стану, зумовлених завершеною дією (М 5; М 6; М 5кон; М 6 кон);

2. Структурами презентно-футурального значення та модальними дієсловами завдяки наголосу на семантичному компоненті теперішності (М 7.1 – 7.5);

3. Безособовими формами дієслова завдяки їх інтегративній властивості підкорятися часовому значенню, заданому основним предикативним ядром, і реалізувати таксисне значення у випадках вираження презентності присудком речення (М 10 – М 12);

4. Через реалізацію художньо-емоційного потенціалу Present Simple у функції художнього презенса. Історичний та футуральний презенси – складові художнього презенса – передають подвійну часову експозицію.

Історичний презенс (М 18) функціонує як складний комплекс взаємодії презентної семантики граматичної структури Present Simple і претеритального значення елементів оточуючого контексту, внаслідок чого виражена часовою формою Present Simple теперішність набуває метафоричного змісту.

Футуральний презенс (М 19) – переносне значення форми Present Simple – передає не факт виконання запланової дії у майбутньому, а її презентне відтворення у свідомості автора/персонажа і читача.

5. PrS описовим (М 20), який набуває ознак композиційно-стилістичного засобу завдяки функції дескриптивності і у художньому дискурсі реалізує потенційно-якісну теперішність через функціональну транспозицію “дія (стан) якість”, що виникає внаслідок відмежування у загальному полотні твору дій/станів, переданих PrS, як логічно завершеного мікротексту.

6. PrC та PrP описовими через транспозицію “дія (стан) якість”. PrC описовий (М 20а) передає ознаку/характеристику особи, яка виявляється у період комунікації, а PrP описовий (М 20б) імплікує теперішню якість, що стала результатом вираженої дії, пов’язаної із зміною суб’єкта/об’єкта.

7. Розповідним презенсом (M 21) для посилення динаміки розвитку сюжету, сильнішого впливу оповіді на читача. PrS розповідний робить опосередковане сприйняття описуваних подій, людей та їх переживань майже безпосереднім.

8. Present Simple у функції екранізуючого презенса (М 22), що передає серію послідовних дій як синхронний коментар та уявні події/стани. Завдяки додатковій експресивній конотації екранізуючий презенс виводить описані дії/стани на рівень спостереження за ними читачем.

Часова орієнтація реалізується:

1. Умовним способом (М 7.6, М 7.7) через теперішнє (у період мовлення) усвідомлення персонажем можливості/неможливості чи бажаності дії;

2. Категоріями сфери висловлювання – імперативом, вигуками, звертаннями, мовленнєвими формулами етикету – (М 13 – М 17). Домінантним у встановленні імпліцитно вираженої цими апеляційними засобами презентності є виражена мовцем і усвідомлена реципієнтом реакція у період мовлення на об’єктивну з їх темпоральної позиції теперішність;

3. Претеритними та футуральними формами завдяки транспозиції граматичних значень, що (іноді підсилюючись ЛЧМ) зумовлюється:

конфліктом імплікованого презентного (для персонажів) часового змісту контексту з минулим часом, вжитої у ньому дієслівної форми (М 8);

ситуативно зумовленим перетворенням сполучення will + інфінітив у фразеологічну одиницю, що реалізує повторювану дію у площині теперішності (М 9);

4. Номінативними реченнями, що передають враження персонажів від інформації чи спостережень, отриманих/здійснених у період комунікації;

5. Презентним претеритом (М 23) – як стилістичним засобом, що набирає диференційної ознаки теперішності періоду мовлення завдяки інтервенції у презентну для персонажів ситуацію цієї претеритної структури Past Simple, яка виражає безпосередні відчуття героя у період мовлення;

6. Переносним значенням Future Simple, що функціонує як презентний футурум (М 24) і передає ймовірність дії, котра відноситься до теперішнього періоду комунікації завдяки наголосу на модальне значення допоміжного дієслова will.

Відповідно до рівня концентрації темпорально-дейктичних ознак теперішності, семантичних опозицій іншим часовим значенням, спеціалізованості для вираження часових значень/відношень теперішності та частотності вживання мовні засоби вираження теперішності функціонують у п’ятьох зонах ФСПТ:

а) ядровій зоні – Present Simple та Present Continuous у своїх категоріальних значеннях;

б) навколоядровій зоні, що охоплює Present Perfect та Present Perfect Continuous, які виражають семантику властиву цим формам;

в) близькій периферійній зоні, яка вміщає модальні дієслова, імператив, інфінітив, герундій, конструкції to be going to to be about to, номінативні речення, вигуки;

г) віддаленій периферійній зоні, що представлена звертанням умовними реченнями, презентно-футуральними структурами Present Continuous Future і Present Simple Future, транспозицією Past Simple Present, Participle І і мовленнєвими формулами етикету;

д) найвіддаленішій периферійній зоні, яка включає історичний презенс, презентний претерит, транспозицію Future Simple Present, презентний футурум і футуральний презенс.

Публікації автора:

1. Мовні засоби реалізації теперішності в сучасній англійській мові // Іноземномовний текст за фахом: Лінгводидактичні аспекти. – Львів: Світ, 1998. – С. 46-56.

2. Засоби реалізації теперішності в англійському художньому тексті // Іноземна філологія. – Львів, 1999. – Вип. 111. – С. 190-196.

3. Теперішній час в темпоральній системі англійської мови // Наукові записки. Серія мовознавство. – Тернопіль: Видавництво Тернопільського державного університету, 2001. – № 2. – С. 45-51.

4. Дискурс презентних форм у сучасній англійській мові // Дискурс іноземномовної комунікації. – Львів: Видавництво Львівського національного університету імені Івана Франка, 2002. – С. 108-121.

5. Імператив як засіб реалізації теперішності в сучасній англійській мові // Наукові записки. Серія мовознавство. – Тернопіль: Видавництво Тернопільського державного університету, 2003. – № 2. – С. 19-25.

6. Дієслівні та недієслівні засоби вираження теперішнього часу в англійській мові // Мультимедіа у навчанні іноземних мов. Матеріали міжнародній науковій конференції. – Київ, 1997. – С. 54.

7. Теперішній час в сучасній англійській мові. Мовні засоби реалізації // Лінгводидактичні проблеми викладання іноземних мов на економічних факультетах. Матеріали Західно-регіональної науково-методичної конференції викладачів іноземних мов. – Тернопіль, 1997. – С. 121-123.

8. Темпоральність в англомовному тексті: типологізація переклад // Комп’ютерна лінгвістика та викладання чужоземних мов у вищих навчальних закладах. Матеріали третьої міжнародної наукової конференції. – Львів, 1998. – С. 133-134.

9. Проблеми категорії часу // Лінгводидактичний плюралізм навчального процесу з іноземних мов у вищих навчальних закладах. Матеріали другої західно-регіональної науково-методичної конференції викладачів іноземних мов. – Тернопіль, 1999. – С. 13-15.

10. Стилістичне функціонування часових форм Past і Future Simple у художньому дискурсі // Лінгводидактичні аспекти навчання іноземних мов у вищих навчальних закладах. Матеріали науково-практичної конференції. – Тернопіль: ТАНГ, 2004. – С. 124-129.