У Висновках викладено основні результати дослідження. Дослідивши особливості процесу граматичної адаптації іншомовних слів на ґрунті категорії роду іменників у словацькій мові, доходимо таких висновків: 1. У зоні двомовної інтерференції, яка виявляється в категорії роду іменників, перебуває 1129 словацьких та українських пар слів, адже ці словацькі та українські іменники іншомовного походження з однаковою лексико-семантичною структурою мають різні родові грамеми, а тому можуть помилково інтерпретуватися білінгвами. Такі невідповідності спостерігаються передусім при відмінностях морфемної побудови словацьких та українських іменників. У зв’язку з цим встановлено та описано 21 структурний тип співвідношень словацьких та українських формантів, при яких найвідчутніше проявляються розбіжності родового значення. Найбільше невідповідностей в плані родової диференціації спостерігається на паралелі жіночий рід – чоловічий рід (70,4 % – 799 пар), коли іншомовні іменники в словацькій мові мають значення жіночого роду, а в українській – чоловічого (53,4 % – 603 пари), особливо в групі з формантом -za, -za, -za, -za, -za /
-оз, -ез, -із, -аз (17 % – 191 пара). Найменше невідповідностей виявлено між середнім і жіночим родом (5 % – 61 пара), зокрема в групі, де словацьким іменникам жіночого роду відповідають українські іменники середнього роду (1 % – 14 пар). 2. У межах запозичених лексем, яким категорія роду взагалі не притаманна у мові-оригіналі, простежено процес граматичної адаптації іменників угорського та англійського походження, зокрема мовні засоби, за допомогою яких відбувається залучення таких запозичень до диференціації за родом у словацькій мові. 2.1. Адаптація іменників-мадяризмів до родової класифікації відбувається на підставі формального критерію (фонемної структури оригіналу, зокрема її співвіднесеності зі стандартними словацькими родовими закінченнями). У більшості випадків при мадяризмах у словацькій мові домінує грамема чоловічого роду (67 % – 128 іменників). Такі іменники частіше зберігають фонемну структуру оригіналу (15,6 %), аніж змінюють її (11 %). В іменниках, запозичених з угорської мови, які належать до жіночого роду (28 % – 53 іменника), родова грамема формально виражена словацькими формантами (найчастіше – -kа, а також -re, -ica, -ina). Зміна фонемної структури оригіналу відбувається при заміні кінцевого голосного в угорському слові на сильну родову флексію жіночого роду -а в словацькій мові (4 випадки). Однак більшість мовних прикладів ілюструють збереження фонемної структури оригіналу (10 випадків). Грамема середнього роду серед іменників угорського походження фіксується зрідка (5% – 10 іменників). Типового форманту середнього роду вони набувають, в основному, зберігаючи структуру оригіналу (6 іменників). Іноді значення середнього роду вмотивоване формантами -stvo, -ie (4 випадки). Варіативність родових грамем угорськомовних запозичень спостерігається найчастіше на паралелі чоловічий рід – жіночий рід
(6 випадків), при цьому жіноча родова грамема імпліцитно виражена флексією -а. 2.2. Найбільша кількість іменників англійського походження (2191) у словацькій мові належить до чоловічого роду (1795 іменників). Вони відтворюють фонемну структуру оригіналу з кінцевим приголосним (невідмінюваними залишаються 38 іменників чоловічого роду). Більшість таких іменників зберігає також оригінальне написання, хоча в сучасній словацькій мові спостерігається тенденція до відмови від графемної структури мови-оригіналу на користь написання за допомогою словацької графіки. На ґрунті словацької мови англіцизми чоловічого роду часто характеризуються формантами -ing, -er, -izmus, а також словацькими суфіксами -ik, -ek, -k, -, -ec. До чоловічого роду належить також найбільша кількість англійських абревіатур (26). При іменниках жіночого (12 % – 259 іменників) та середнього роду (6 % – 137 іменників), яких зафіксовано значно менше, більшою мірою проявляється вирішальна роль словотвірних формантів, які є виразниками грамем жіночого (-a, -ka, -ina, -ita, -cia) та середнього (-ie, -o, -stvo, -ctvo) роду. Невідмінювані іменники набувають значення жіночого роду (45 іменників) на підставі семантичної співвіднесеності зі спорідненим поняттям у словацькій мові. Найбільша кількість іменників pluralia tantum також належить до жіночого роду (20 іменників із 25 виявлених). При англіцизмах середнього роду невідмінюваність (45 випадків) та граматична категорія роду зумовлені структурними особливостями морфемної будови оригіналу з кінцевим голосним. Варіативність родового значення серед лексем англійського походження частіше виникає при протиставленні іншомовних та словацьких формантів, які виражають значення чоловічого та середнього роду (15 випадків). 3. При дослідженні категорії роду іменників, запозичених з французької та італійської мов, яким властива двочленна структура роду в мові-оригіналі, особлива увага звертається на відмінності процесу граматичної адаптації таких слів на фоні словацької та української мов. Романські з походження лексеми при відмінностях у граматичному значенні роду в словацькій та українській мовах розташовані на паралелі чоловічий рід – жіночий рід. При цьому такі запозичення у словацькій мові частіше належать до жіночого роду, а в українській – до чоловічого (43 пари французьких запозичень; 15 пар – італійських). Водночас словацьким іменникам притаманне збереження жіночого роду оригіналу, а українські відповідні лексеми належать до чоловічого роду внаслідок орієнтації на оригінальну (частіше французьку) вимову. Більшість співвіднесених пар словацьких та українських іменників відрізняються також морфемною чи фонемною структурою, адже кожна з мов-реципієнтів намагається формально пристосувати запозичений іменник до граматичного значення роду за допомогою характерних закінчень (здебільшого це словацькі іменники жіночого роду). Грамема середнього роду, не властива романським мовам, характерна для французьких запозичень, які, відтворюючи формальний бік іменника-оригіналу з кінцевим голосним, залишаються невідмінюваними у словацькій мові, а також для італійських музичних термінів, які відмінюються за зразком словацьких іменників середнього роду. Українські відповідники при цьому частіше належать до чоловічого роду, притаманного словам і в мові-оригіналі. 4. Особливості граматичного значення роду іменників грецького та латинського походження у мові-реципієнті з кількісно ідентичною структурою категорії роду виявляються при порівнянні з родовою грамемою оригіналу. Для словацької мови збереження граматичного роду грецького чи латинського оригіналу (358 випадків) є характернішим, аніж його заміна на іншу грамему (150 випадків). При цьому більшість словацько-українських відповідників розташовані на паралелі словацька мова – жіночий рід / українська мова – чоловічий рід (230 випадків). Грамема середнього роду зберігається одночасно із морфемною структурою іменника-оригіналу (-um,
-on). Збереження жіночого роду, як правило, супроводжується зміною формальної структури (-tas, -io, -is, -us) відповідно до формальних показників роду словацької мови. Зміна родової грамеми слова-оригіналу в словацькій мові проявляється при запозиченні грецьких іменників середнього роду на
-ma, які під впливом німецької мови-посередника засвоюються зі значенням чоловічого роду. При зміні родової грамеми оригіналу в більшості випадків спостерігається співвідношення чоловічого роду в словацькій мові та жіночого – в українській (94 випадки). Обидві тенденції щодо категорії роду оригіналу спостерігаються при граматичній адаптації латинізмів на -us, адже чоловіча грамема оригіналу при такому форманті може в словацькій мові як зберігатись, так і змінюватись. Наслідком орієнтації української мови на фонемну, формальну структуру іншомовного слова при його запозиченні є те, що українські іменники грецького та латинського походження мають грамему чоловічого роду, тоді як їх відповідники в словацькій мові зберігають або середній, або жіночий рід оригіналу. Коли ж у словацькій мові відбувається зміна грамеми середнього роду слова-оригіналу, в українській мові за формальними показниками з’являється значення жіночого роду. Таким чином, родова грамема слів грецького й латинського походження в українській мові відрізняється не тільки від словацької, але водночас, як правило, є відмінною від родової грамеми мови-оригіналу. Дослідження явища родової варіативності словацьких іменників у синхронічному та діахронічному аспектах дозволило зробити такі висновки: 5. Джерела змін граматичного значення роду деяких словацьких іменників слов’янського походження сягають ще праслов’янського періоду. Основний напрям змін у значенні категорії роду словацьких іменників – це зміна жіночого роду на чоловічий, головною причиною і найпослідовнішим фактором впливу цього стало фонетичне явище занепаду редукованих та ствердіння кінцевих приголосних. Певною мірою зміна в значенні роду мотивувалася також семантичною диференціацією (при абсолютній фонематичній тотожності порівнюваних слов’янських лексем). Специфікою словацької мови є збереження значення жіночого роду іменника при нетиповому фонетичному оформленні (hus, step). У словацькій мові протягом історичного розвитку зафіксовано менше коливань граматичного значення категорії роду, ніж у східнослов’янських мовах (mo/moa, labu, kpe). Фонетична, а відтак і граматична варіативність досліджуваних лексем на праслов’янському етапі нівелювалася в словацьких іменниках на користь чоловічого роду. У деяких випадках словацька граматична система зберігає архаїчніший стан категорії роду в порівнянні з іншими слов’янськими мовами (labu, step, stupe). 6. Варіантні родові пари іменників були притаманні словацькій мові ще до формування її літературних норм, але більшість їх упродовж століть зникали, і в сучасній мові представлені іменником з однією родовою грамемою. Частіше такий літературний відповідник належить до жіночого роду (19 випадків). Значно менша кількість іменників, зафіксованих “Історичним словником словацької мови”, змінила рід упродовж історичного розвитку, більшість із таких слів втратили значення чоловічого роду та набули значення жіночого (5 випадків). Лише незначна кількість іменників зберігає архаїчні варіанти з відмінним від сучасної мови значенням роду. 7. Варіантні значення роду на сучасному етапі розвитку мови диференційовані стилістично, семантично, а також територіально. Варіативність родових грамем, викликана синонімією граматичних морфем, при іменниках іншомовного походження яскраво проявляється в парах слів, де один з її членів має закінчення -um, -us (19 пар), що, як правило, свідчить про належність цього слова до наукового стилю. Структура родових варіантів часто характеризується слов’янськими формантами -stvo, -ctvo
(14 пар) та -os (6 пар). Віддієслівні іменники на -ie (76 пар) можуть супроводжуватися стилістично нейтральним дублетом чоловічого роду або розмовним чи архаїчним варіантом жіночого роду. У парах родових варіантів найчастіше спостерігається співвідношення чоловічої та жіночої родових грамем (22 пари), а рідше за все співвідносяться варіанти іменників середнього та чоловічого роду (4 пари). У розмовній сфері (переважно під впливом чеської мови) виникають словосполучення з іменниками, які мають помилкове значення роду. Деякі родові варіанти різняться тільки частотою вжитку. Сучасне живе мовлення не завжди передає ту варіативність, яка зафіксована лексикографічно, що свідчить про відбір певних слів мовною системою. Аналіз родових варіантів словацьких іменників дозволяє стверджувати, що більшість із них виявляються абсолютними дублетами, без будь-якої диференціаії. Однак існують і такі пари слів, особливо іншомовного походження, в яких один із родових варіантів є багатозначною лексемою (частіше багатозначним словом є іменник чоловічого роду – 5 випадків), а інший має тільки спільне для обох членів пари значення. На вибір того чи іншого варіанту граматичного значення роду впливає також сфера використання даного іменника (5 випадків, коли родові варіанти іменників мають різні сфери використання). 8. У діалектній лексиці переважають родові варіанти з різною формальною структурою та однаковою семантикою, серед яких можна виокремити: 1) пари слів, які мають і літературний варіант, при цьому найбільша кількість літературних відповідників належить до жіночого роду (при цьому їм відповідає найчастіше нелітературний варіант чоловічого роду – 27 випадків), а найменша – до середнього; 2) варіантні пари, в яких обидва варіанти мають тільки діалектне поширення, при цьому найчастіше виявляються коливання між грамемами жіночого та чоловічого роду (46 пар), рідше – жіночого та середнього (5 пар). У межах тематичних груп діалектизмів з родовою варіативністю не зустрічаються коливання між чоловічим та середнім родом. Родові варіанти іноді мають додаткове експресивне значення, яке використовується у говірках при кваліфікації осіб (5 випадків) або є багатозначними лексемами, проте літературний відповідник у таких парах слів має лише одне значення (10 випадків). Конкретні висновки дозволяють виявити важливі закономірності та окреслити генеральні тенденції розвитку родової категоризації іменників у словацькій мові: 1. При граматичній адаптації іменників іншомовного походження на ґрунті граматичної категорії роду в словацькій мові діють дві тенденції:
1) категорія роду визначається з огляду на родову грамему запозичення у мові-оригіналі; 2) категорія роду визначається за формальним критерієм згідно принципу сильних родових флексій. 1) Орієнтація на родову грамему оригіналу характерна для давніших запозичень з романських мов, носії яких досконало володіли їх граматичними нормами. У словацькій мові найчастіше зберігається жіноча родова грамема оригіналу. Однак при цьому відбувається формальна адаптація запозиченого іменника за допомогою словацьких словотвірних формантів. 2) Формальна (фонемна) структура іншомовного іменника є визначальною передусім при запозиченнях із мов, яким категорія роду взагалі не властива. Такі іншомовні лексеми можуть бути усними запозиченнями давнішого періоду (з угорської мови) або новітніми засвоєннями, які потрапляють у сучасну лексику словацької мови у зв’язку з їх активним уживанням у багатьох сферах життя (з англійської мови). За формальним критерієм іменники іншомовного походження у словацькій мові найчастіше набувають значення чоловічого роду, зберігаючи при цьому фонемну структуру оригіналу. 3) Внутрішня динаміка категорії роду іменників словацької мови відображена в численних випадках варіативності родових грамем, яка виявляється як на рівні діахронії, так і в сучасній мові. Часто причиною виникнення варіантів стає синонімія граматичних морфем словацьких іменників. Родові дублети протягом певного періоду зазвичай нівелюються на користь однієї грамеми. Тривале існування родових варіантів у літературній мові зумовлено передусім семантичною структурою іменника. |
