У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове розв’язання наукового завдання, яке полягає у комплексному та всебічному аналізі доктринальних основ, правової регламентації та практики реалізації міжнародної кримінальної юрисдикції і виявляється в наступних висновках: 1. Поняття «юрисдикція» є категорією як національного, так і міжнародного права. При всій розмаїтості можливих модифікацій, міжнародна кримінальна юрисдикція може бути двох типів: договірна (мультинаціональна) і загальнообов'язкова. Вузька концепція судової юрисдикції зводиться до компетенції судового органу, тобто меж юрисдикції за часом, місцем, персональною і предметною характеристикою. Таке трактування юрисдикції може бути застосовне в національному контексті, але не в міжнародному праві. Стосовно юрисдикції міжнародних кримінальних судів (трибуналів) питання про їхню легітимність, яку слід розуміти як правомірність заснування, торкається самої суті поняття юрисдикції як влади (power) здійснювати судові повноваження у визначених межах. Дане питання є першочерговим та обумовлює всі інші аспекти юрисдикції. Таким чином, проблема легітимності заснування міжнародного судового органу є центральною проблемою його юрисдикції. 2. Правова основа юрисдикції заснованих на початку 90-х років минулого століття міжнародних кримінальних трибуналів ad hoc щодо колишньої Югославії та Руанди істотно відрізняється від юрисдикційних основ Нюрнберзького і Токійського трибуналів. Вона ґрунтується на компетенції Ради Безпеки відповідно до глави VII Статуту ООН. Створення трибуналів, які мають міжнародну кримінальну юрисдикцію ad hoc, стало специфічним примусовим заходом, що відповідає потребам ситуації, яка характеризується існуванням загрози міжнародному миру і безпеці. 3. Юрисдикція МКС базується на багатосторонньому договорі – Римському Статуті, прийнятому 17 липня 1998 року. Стаючи учасницею Статуту, держава визнає тим самим юрисдикцію Суду стосовно злочинів, що входять у його предметну юрисдикцію. «Автоматична» юрисдикція Суду, яка припускає ipso facto прийняття юрисдикції Суду самою участю держави у Статуті, є великим досягненням у міжнародному праві. Принцип комплементарності як основа здійснення юрисдикції Суду – новий вид взаємин національної і міжнародної юрисдикцій. 4. Ситуація, при якій були вчинені один чи кілька злочинів, що підпадають під предметну юрисдикцію МКС, може бути передана під юрисдикцію Суду Радою Безпеки на підставі глави VII Статуту ООН. Отже, юрисдикція стає обов'язковою навіть тоді, коли держава, на території якої були вчинені злочини, чи держава, громадянином якої є обвинувачуваний, не є учасницею Статуту. Передбачений Статутом механізм об'єднання двох принципово різних видів кримінальної юрисдикції – договірної та загальнообов'язкової – викликає істотні заперечення. Критики такої комбінації в будь-якому разі виявляються правими, оскільки те, що є слушним стосовно договірної міжнародної кримінальної юрисдикції, важко адаптувати до примусової, і навпаки. Вертикальна (примусова) міжнародна кримінальна юрисдикція і горизонтальна (договірна) – мають принципово різну природу, отже їх комбінація, як видається, є не надто надійною. Доводиться констатувати існування правових недоліків у такій конструкції – недоліків, що, в остаточному підсумку, здатні призвести до її руйнування. Прагматичні міркування, що змушують сполучати ці види юрисдикції, безумовно, виправдано прийняті до уваги в конкретній політичній ситуації, що існувала під час заснування МКС, однак вони не можуть нівелювати суперечності, закладені в основу такої конструкції. Головне питання полягає в тому, чи здатні ці суперечності похитнути споруджувану будову постійного міжнародного кримінального правосуддя. 5. Очевидна необхідність існування обох видів юрисдикції: і договірної, і позадоговірної. У цьому зв'язку необхідно визнати, що заснування МКС як постійного судового органу, який має кримінальну юрисдикцію, не виключає того, що в екстраординарних випадках, які потребують втручання світового співтовариства, може бути визнано доцільним створення міжнародних судів (трибуналів) ad hoc, аналогічних трибуналам щодо колишньої Югославії та щодо Руанди, а також інтернаціоналізованих трибуналів зі змішаною юрисдикцією. 6. Міжнародна кримінальна юстиція допомагає перервати нескінченний цикл помсти і насильства. Вона здатна сприяти тому, щоб міжнародні злочини не залишалися безкарними, а також, по можливості, запобігались чи невідкладно припинялися. Україна не має залишатися осторонь від зусиль, які здійснює світове співтовариство. Для усунення правових перешкод до ратифікації Україною Римського Статуту МКС і створення передумов для співробітництва з усіма легітимно заснованими міжнародними судовими органами, які мають кримінальну юрисдикцію, доцільно, на наш погляд, доповнити Конституцію України таким положенням: «Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду, заснованого Римським Статутом Міжнародного кримінального суду від 17 липня 1998 року, а також інших органів міжнародної кримінальної юстиції, заснованих відповідно до міжнародного права». У зазначеному контексті під «іншим органом міжнародної кримінальної юстиції» варто розуміти міжнародні кримінальні трибунали ad hoc та інтернаціоналізовані суди, що мають змішану юрисдикцію, які засновані чи будуть засновані відповідно до міжнародного права. 7. У разі ратифікації Україною Римського Статуту МКС доцільно прийняти Закон України «Про співробітництво з Міжнародним кримінальним судом та іншими органами міжнародної кримінальної юстиції», який би регламентував, зокрема, порядок ухвалення рішення про передачу ситуації Суду, визнання юрисдикції іншого органу міжнародної кримінальної юстиції, приношення протесту проти юрисдикції МКС, виконання доручень Суду та інших органів міжнародної кримінальної юстиції, включаючи арешт і надання в їх розпорядження осіб, які знаходяться під юрисдикцією України. |
