У висновках дисертації зроблені узагальнення із головних проблем дослідження. В результаті всебічного аналізу наявних джерел, першорядними з яких є археологічні, відтворено цілісну картину послідовного розвитку комплексу релігійних уявлень слов’яно-руського населення досліджуваного регіону протягом VІІІ – першої половини ХІІІ ст., в якій виділено ряд хронологічних етапів, пов’язаних з пануванням тих чи інших світоглядних засад. Перший етап, коли загальними духовно-ідеологічними засадами були язичницькі, охоплює період з середини І тис. н.е. до 90-х рр. Х ст., часу приєднання цих земель до Київської держави і охрещення її населення. Маючи глибокі місцеві корені, ці первісні релігійні вірування знайшли відображення і в матеріалах передуючої безпосередньо слов’янським черняхівської культури, що не дає підстав пов’язувати світоглядну орієнтацію її носіїв з ранньохристиянською традицією. Багатоаспектні прояви язичницьких вірувань слов’янського населення регіону в цей період досліджені шляхом послідовного застосування світоглядного підходу при аналізі матеріалів поселень, а саме планіграфії селищ і способу житлобудування. Первісні уявлення давнього населення Верхнього Попруття і Середнього Подністров’я на ранньому хронологічному етапі VІ-VІІ ст., коли залишки рукотворних культових об’єктів не відомі, прослідковані саме за даними житлових споруд. У контексті дохристиянського світосприйняття розглянута і орнаментально-знакова система керамічних виробів, фрагменти яких є найпоширенішим матеріалом поселенських структур. Панування язичницького світогляду засвідчено і поховальним обрядом слов’янського населення регіону, який вивчався за матеріалами як окремих поховань (Корнешти, Чепоноси), так і могильників (Ревне, Чорнівка). Вищим проявом релігійних уявлень на даному етапі стало спорудження слов’янами Верхнього Попруття та Середнього Подністров’я спеціальних місць для язичницьких обрядодій, які за сукупністю ознак класифіковані на окремі види і різновиди. Разом з усім вищезазначеним, саме в цей час в обіг місцевих племен потрапляють предмети з християнською культовою символікою провінційно-візантійського виробництва, але суттєво не впливають на їхній язичницький світогляд, який залишається домінуючим. Другий етап – кінець Х – початок ХІІ ст., пов’язаний з офіційною християнізацією місцевого населення у ході політики одержавлення хорватських земель київськими князями і заходами з метою пропаганди та закріплення християнської релігії як державної. Цей етап засвідчений матеріалами могильників з перехідними від язичницьких до християнських елементами поховальної обрядовості, залишеними як прибулим (Горішньошерівецький), так і місцевим населенням (Борівецький). Вочевидь, саме тоді починають поширюватися християнські ґрунтові ямні поховання із західною орієнтацією і з’являються предмети християнського культу. Одночасно ідеологічні засади нової релігії вступають у взаємодію з політеїстичними первісними віруваннями давнього населення регіону, що стає основним чинником формування синкретичного світогляду, численні прояви котрого спостерігаються на наступному, третьому етапі. Третій етап – середина ХІІ – І пол. ХІІІ ст. – період поширення християнської релігії. На матеріалах вивчених ґрунтових давньоруських могильників підтверджено побутування у цей період християнського за своїми основними канонами поховального обряду. Разом з тим, у поховальному обряді простежені явища синкретичного світоглядного характеру. Яскравим показником утвердження нової релігії є рештки сільських і міських дерев’яних та кам’яних культових споруд (Василів, Вікно), печерних монастирських комплексів (Василів, Галиця); знахідки предметів християнського культу (виробів дрібної культової пластики, предметів церковного начиння і деталей інтер’єру). Незважаючи на позитивні результати у процесі офіційної християнізації, встановлено, що на території регіону на даному етапі продовжують існувати язичницькі культові об’єкти, зафіксовані як у попередній хронологічний період (жертовні ями на могильниках у Василеві, Ошихлібах та малі городища-святилища з культурним шаром ХІ-ХІІ ст. у Кулішівці, Нагорянах, Бабині), так і новостворені (язичницькі храми у Зеленій Липі, Галиці). Це свідчить про збереження язичницьких світоглядних засад як основних серед окремої частини давнього населення регіону. Разом з тим, можливе осмислення цих культових об’єктів в руслі синкретичного світогляду, на що опосередковано вказує поява нової форми святилища – критого храму. Найчіткіше шар дохристиянських уявлень простежено у ювелірних виробах. Синкретичні релігійні уявлення, що оформилися на цьому етапі та отримали подальший розвиток, і до сьогодні залишаються органічною складовою частиною християнських духовно-релігійних орієнтирів населення Верхнього Попруття і Середнього Подністров’я у межах народної світоглядної традиції. |
