Анотація до роботи:

Бушаков В.А. Історична топонімія Криму. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальністю 10.02.13 – Мови народів Азії, Африки, абориґенних народів Америки та Австралії. – Інститут сходознавства імені А. Кримського НАНУ. – Київ, 2005.

В дисертації розглянуті історико-географічні та етнолінґвістичні умови формування топонімічної системи Кримського півострова.

У результаті історико-лінгвістичного аналізу географічних назв, засвідчених в стародавніх письмових пам`ятниках, на картах, у списках сіл, науковій і краєзнавчій літературі, збережених у пам`яті кримських татар, виділено й проаналізовано в лексико-семантичному плані основні тематичні класи кримських географічних імен (оронімів, гідронімів, ойконімів та хоронімів) і встановлено номенклатуру грецьких і тюркських географічних термінів та інших слів, що становлять історичну топонімію Криму. Вона налічує близько двохсот грецьких і двох тисяч тюркських лексем.

У морфологічному відношенні лексика, відображена в топонімії Криму, належить до іменників, прикметників і числівників, нумеративних слів, дієслова в особовій формі й формі дієприкметників, післяйменників. Іменники поділяються на апелятиви й оніми: антропоніми (імена родоначальників, першопоселенців, землевласників, історичних осіб), агіоніми (імена святих, яким присвячувалися церкви й каплиці), гено- та етноніми, перенесені географічні імена. В апелятивній лексиці виділено 17 основних лексико-семантичних груп.

Означення в топонімах передають всілякі ознаки географічних об'єктів: колір, розмір, висоту, глибину, форму, наявність або відсутність якоїсь якості, місцеположення, орієнтацію, відносний час виникнення і т.п.

Досліджений у дисертації топонімічний матеріал висвітлює культурно-мовні контакти народів Криму, шляхи міґрації на півострів окремих етнічних ґруп із різних реґіонів Причорномор`я. Уведення в науковий обіг практично усього кримського історичного топонімікону й проведений на широкому фоні різних мов його порівняльний аналіз сприяють вирішенню таких загальнолінґвістичних проблем, як ономастична типологія, порівняння апелятивного й топонімічного словників, конотація, співвідношення в топоніміконі імен із закритою та відкритою семантикою, термінологія (запропоновано нові гідрографічні терміни пегонім та фреаратонім), словотвірний аналіз, специфіка дієслівних форм, звуконаслідування, граматичне оформлення тюркського імені тощо.

Історико-лінґвістичне дослідження географічних термінів та інших слів, що складають історичну топонімію Криму, дає підстави зробити такі висновки:

1. Топонімічна система Криму формувалась на протязі багатьох століть під впливом складних історичних та екстралінґвістичних факторів. Географічні назви виникали через необхідність іменувати географічні об`єкти при їх освоєнні і є продуктом історії народів, відображенням їх світовідчуття та світосприймання. Джерелом номінації при цьому були як властивості самих географічних об`єктів, так і людина з її практичною діяльністю. Особливості матеріального життя, суспільно-господарська діяльність, побут, культура, мова, реліґія племен і народів у той чи інший період суспільного розвитку знайшли безпосереднє відображення в топонімії. Назви давалися за природними й господарськими ознаками об`єктів, по імені власника, за подіями, що відбувалися біля них, або виникали внаслідок топонімічної метонімії.

2. Топонімічна система Криму є багатошаровим утворенням. У ній виділяються іранський, грецький і тюркських шари, котрі мають специфічні особливості у своїх взаємовідносинах, кількісному, хронологічному та ареальному аспектах. Багатошаровість топонімії дозволяє виявляти етнічні компоненти, що прийняли участь в етногенезі кримських татар і румеїв. За даними топонімії можна створити сучасну й поновити минулу картину реґіону, відтворювати розселення в минулому родів і племен, які увійшли до кримськотатарського етносу, давній стан мов, антропонімікон, етнолінґвістичні зв`язки.

3. Як складова частина лексичної системи мови топонімія є важливим засобом при вирішенні багатьох питань історії самої мови та її носіїв, історичної географії, етнографії тощо. Топоніми містять багатогранну лінґвістичну, етнографічну та історико-лінґвістичну інформацію. Список відбитих у топонімах грецьких лексем сягає трьох сотень, а тюркських географічних термінів та інших слів (прикметників, числівників, дієслів, господарських, етнографічних, соціальних та реліґійних термінів, антропонімів та родоплемінних імен і назв народів) – двох тисяч.

4. В історичному топоніміконі Криму відсутні індоарійські релікти, що постулюються О. Трубачовим для Півн. Причорномор`я. Топоніми й терміни, визначені ним як індоарійські, нерідко знаходять при прискіпливому історико-лінґвістичному аналізі пояснення не лише в іранській, але й у грецькій або тюркській мовах.

5. Грецька топонімічна система Криму поступово витіснялася тюркською, склала її субстрат у гірській частині півострова й остаточно занепала з виселенням румейського населення у Півн. Приазов`я.

6. Географічні назви Криму дозволяють змалювати його природні особливості та історію, починаючи з найдавніших часів до сьогодення. Вони надають величезний матеріал для вивчення історії, культури, реліґій, соціального устрою, господарства та етногенезу корінних народів, дозволяють виявити етнолінґвістичну карту минулого. Особливий інтерес становлять відбиті в кримській топонімії родоплемінні імена, що мають аналоги в етнонімії різних народів за межами Криму, та назви різних народів. Геноніми та етноніми вказують на міґрації населення в минулому й на генетичні зв`язки народів.

7. В топонімах відображені фонетичні, морфологічні й лексичні особливості мов місцевого населення, тому знання мов, діалектів і говірок досліджуваного реґіону є необхідною умовою наукового аналізу як топонімікону в цілому, так і окремих топонімів. Для правильної інтерпретації географічних назв необхідно також добре знати історичне минуле. Топоніми – це “мова землі”, чимало з них є одночасно й своєрідними пам`ятниками історії або природи.

8. Крим, як і кожен реґіон планети, має свої відмінності і є цікавий своїми ландшафтами, флорою та фауною. У багатьох випадках топоніми інформують про унікальні можливості земного покриву, багатства надр, кліматичні умови, рослини й тварин конкретної території.

9. Розгалужені системи гідронімічних номенклатурних термінів у татарській і румейській мовах свідчать про вирішальну роль водних об`єктів у житті народу. Кожна кримська річка, озеро й джерело мають власну назву.

10. У складі географічних імен Кримського півострова широко представлені місцеві географічні терміни.

11. Більшості топонімів притаманна усталеність. Деякі з них є реліктами, що передавалися від покоління до покоління на протязі багатьох віків. По них можна визначати ареали видів рослин і тварин у минулому.

12. Вилучена практично з усього масиву кримського історичного топонімікону лексика поділяється в морфологічному плані на іменники, прикметники, нумеративні слова й числівники, дієслова (в особовій формі на -d, -t та у формі дієприкметника на -an / -m : -maz або -an) і післяйменники (alt ~ ast, st). Іменники поділяються на апелятиви та оніми: антропоніми, агіоніми, етноніми та географічні імена (р. ’, г. у Біблії, Йософатова долина, Indol Волга, р. Мартэ у бас. Кубані, місто Naxevan, am Сірія, Дамаск). До антропонімів належать імена родоначальників, першопоселенців, землевласників, історичних осіб (Alim aydamaq, Aqsaq Temir, igiz xan, Fatih, Mamay), а до агіонімів імена численних християнських святих, котрим присвячувались церкви й каплиці. До етнонімів належать назви багатьох народів та численні тюрко-монгольські родоплемінні імена. Апелятивну лексику можна розділити на такі лексико-семантичні ґрупи: географічні терміни, що поділяються на (а) орографічні, (б) гідрографічні та (в) ландшафтні терміни, назви металів, мінералів і гірських порід, дикорослі й культурні рослини, дикі й свійські тварини, різні типи селищ та укріплень, будівлі, споруди та руїни, угіддя, володіння, терміни спорідненості й свояцтва та статевовікового поділу, світська й реліґійна титулатура, професійні заняття, хатнє й господарське начиння тощо (ці етнографічні терміни утворюють, як правило, метафоричні топоніми), народні й реліґійні свята, реліґійни та міфологічні терміни, культові місця і споруди. Прикметники передають у топонімах різні ознаки географічних об`єктів: колір, величину або кількість, висоту, ширину, глибину, форму, якість чи якусь особливість. Нумеративні слова й числівники вказують на кількість, часто відносну, географічних об`єктів або ж надають їм сакрального значення. Відображені в топонімах тюркські афікси -cq, -lar, -laq ~ -lav, -l : -sz, -lq, -nki і румейський афікс - за їхньою роллю можна характеризувати як топонімотвірні.

13. Тюркська топонімічна система Криму з притаманними лише їй особливостями є складовою частиною величезного тюркського топонімічного ареалу Євразії.

14. Зміна складу географічних імен відбувається постійно. Їхня поява й зникнення обумовлені соціально-економічними та історичними причинами. Зміни в суспільному житті, різні політико-економічні зміни, міґрації етносів тощо спричиняють появу нових і зникнення старих топонімів. Зі зникненням географічних об`єктів поступово забуваються, а потім остаточно щезають із народної пам`яті їхні назви. З лиця землі стирається історія. Історію краю, історію й життя своїх пращурів неможливо повністю уявити без топонімії. Усебічне знання історії Батьківщини є невід`ємною ознакою культурної людини, тому збирати, вивчати й оберігати назви селищ, урочищ, гір, скель, курганів, річок, джерел і озер та передати їх наступному поколінню як найцінніше культурне надбання є нашим святим обов`язком.

Публікації автора:

Монографії

1. Бушаков В.А. Лексичний склад історичної топонімії Криму. – Київ, 2003. – 228 с.

Статті у наукових фахових виданнях

2. Бушаков В.А. Крымское слово тарапан // Русская речь. – 1994. – №4. – С. 120-122.

3. Бушаков В.А. Проблематика достовірної етимологізації кримських топонімів у зв`язку з вивченням історії Криму // Східний світ: Омелянові Пріцакові до 75-ліття з дня народження. – 1994. – №1-2. – С. 29-33.

4. Бушаков В.А. Про фулльський народ і його священний дуб у Житії Костянтина Філософа та локалізацію міста Фулли і Фулльської єпархі // Україна в минулому. – Київ; Львів, 1994. – Вип. 5. – С. 9-31.

5. Бушаков В.А. Чингисхановы нойоны Бадай и Кишлык и ногайские этнонимы бадай и кышлык // Известия Крымского республиканского краеведческого музея. – Симферополь. – 1994. – №6. – С. 74-76.

6. Buszakov W.A. O pochodzeniu tytuu kaga w Chanacie Krymskim // Rocznik Muzumaski. – Warszawa, 1994. – Rok 3, t. 2. – S. 85-88.

7. Бушаков В.А. Когда крымский город-крепость Феодоро стал называться Мангупом? // Известия Крымского республиканского краеведческого музея. – Симферополь, 1995. – №9. – С. 3-10.

8. Бушаков В.А. Етнонім татар у часі і просторі // Україна в минулому. – Київ; Лівів, 1996. – Вип. 8. – С. 108-116.

9. Бушаков В. Етноніми бодрак і буртас. До питання про історичну долю буртасів // Східний світ. – 1995. – №2 / 1996. – №1. – С. 94-103.

10. Бушаков В. Що означає кримський хоронім Чонгар? // Mapa mundi: Зб. наукових праць на пошану Ярослава Дашкевича з нагоди його 70-річчя. – Львів; Київ; Нью-Йорк: М.П. Коць, 1996. – С. 287-297.

11. Бушаков В.А. Бурлак, чумак // Русская речь. – 1997. – № 6. – С. 97-100.

12. Бушаков В. До питання про походження слова козак // Східний світ. – 1997 (Київ, 2000). – №1-2. – С. 21-26.

13. Бушаков В. Каймакамства і кадилики в Кримському ханстві (XVIII ст.) // Східний світ. – 1998 (Київ, 2000). – №1-2. – С. 33-64, картосхема.

14. Бушаков В. Дієслівні топоніми в тюркській топонімії Криму // Наукові записки / Кіровоградський державний педагогічний університет ім. В. Винниченка. – Вип. 37. – Серія: Філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград, 2001. – С. 13-16.

15. Бушаков В.А. Етнонім гагауз та його алоніми читак, гаджал і сургуч (до семантичної типології етнонімів) // Східний світ. – 2001. – №2 – С. 118-122.

16. Бушаков В.А. Антропоніми в історичній топонімії Криму // Сходознавство. – 2002. – №17-18. – С. 27-52.

17. Бушаков В.А. Відображення в історичній топонімії Криму господарчої діяльності та природокористування // Сходознавство. – 2002. – №19-20. – С. 28-40.

18. Бушаков В.А. Огузо-туркменський компонент в етногенезі кримських татар // Східний світ. – 2002. – №1. – С. 80-85.

19. Бушаков В. А. Роль географічних термінів в утворенні топонімів Криму // Східний світ. – 2002. - №2. – С. 84-100.

20. Бушаков В.А. Тюркізми в оронімії Північного Приазов`я // Студії з ономастики та етимології. 2002. – Київ: Кий, 2002. – С. 40-47.

21. Бушаков В.А. Локалізація і хронологізація географічних об`єктів в історичній топонімії Криму // Східний світ. – 2003. – № 4. – С. 121-125.

22. Бушаков В.А. Назви колодязів у степах і пустелях Казахстану, Туркменистану та Узбекистану і в Криму // Східний світ. – 2003 – №1. – С. 99-121.

23. Бушаков В.А. Ознаки географічних об`єктів в історичній топонімії Криму // Сходознавство. – 2003. – №21-22. – С. 11-36.

24. Бушаков В.А. Топонімічні дані у вивченні етногенезу кримських татар // Вісник Донецького університету. Серія Б: Гуманітарні науки. – 2003. – №1. – С. 82-88.

25. Бушаков В.А. Флора і фауна в історичній топонімії Криму // Сходознавство. – 2003. – № 23-24. – С. 16-27.

26. Бушаков В.А. Квантитативні показники в історичній топонімії Криму // Східний світ. – 2004. – №2. – С. 146-148.

27. Бушаков В.А. Світські та реліґійні титули і назви професійних занять, відображені в історичній топонімії Криму // Східний світ. – 2004. – №1. – С. 135-139.

28. Бушаков В.А. Етимологія сибірського етнографічного терміна киштим (до семантичної типології етнонімів) // Сходознавство. – 2004. – №27-28. – С. 32-38.

Тези конференцій і симпозіумів

1. Бушаков В. Відтамгові родоплемінні імена тюркських народів // V Наукова геральдична конференція (10–11 листопада 1995 р., Львів) / Зб. тез повідомлень та доповідей. – Львів, 1995. – С. 12-15.

2. Бушаков В.А. Етноніми бодрак і буртас (До питання про історичну долю буртасів) // На честь заслуженого діяча науки України Андрія Петровича Ковалівського (1895–1969) / Тези міжнародної наукової конференції, присвяченої 100-річчю від дня народження (17-19 квітня 1995 р., Харків). – Харків, 1995. – С. 38-40.

3. Бушаков В.А. Тюркська топонімія Нижньодніпровського Лівобережжя // Проблеми ономастичного словотвору / Тези доповідей наукового семінару / Інститут української мови НАНУ. – Київ, 1997. – С. 7-9.

4. Бушаков В.А. Історичні топоніми Криму, пов`язані з реліґією та народними обрядами // Українська ономастика / Матеріали наукового семінару, присвяченого 90-річчю К.К. Цілуйка. – Київ, 1998. – С. 28-32.

5. Бушаков В.А. Каймакамства і кадилики в Кримському ханстві // IV Сходознавчі читання А. Кримського / Тези міжнародної наукової конференції, присвяченої 2000-й річниці християнства (13-15 вересня 2000 р., Київ). – Київ, 2000. – С. 40-42.

6. Бушаков В.А. Етнонім гагауз та його алоніми читак, гаджал і сургуч (До семантичної типології етнонімів) // VI Сходознавчі читання А. Кримського / Тези доповідей міжнародної наукової конференції, присвяченої 2000-й річниці християнства (30-31 жовтня 2002 р., Київ). – Київ, 2000. – С. 66-67.