Анотація до роботи:

Шильман М.Є. Історична ритміка: філософсько-методологічний аспект. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. – Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2005.

Дисертація пропонує аналіз ритмічних проявів, які фіксуються у процедурах отримання та формування історичного знання. Висунутий в ній концепт історичної ритміки демонструє можливість дослідження не тільки процесуальної специфіки історії, але й ритмів тих до-когнітивних єдностей, що передують поняттю історії. Цей підхід сприяє вирішенню питань ритмічності й історії як процесу і як тексту.

Ритмічними виявляються механізми актуалізації ідеї минулого, яка визначається як параметризована безліч і є фундаментом історичного мислення. Ритм бере участь у конституюванні історичного поля, а потрібна для писаної історії префігурація історичного поля полягає в узгодженні ритмів історичних джерел з ритмами відомих сюжетів. Однак текстуальний вимір історії враховує той до-мовний рівень дискурсивної практики, що є привід для появи будь-яких “історичних об'єктів”. Структуралістський підхід пропонує концепт тотальної історії, яка – на відмінність від історії глобальної – являє собою безліч незалежних історій, кожна з яких розгортається в ритмі змін “окремого” шару історичної реальності. Таким чином тотальна історія є однією з ймовірних форм репрезентації минулого, яка характеризується власним “ритмом історичного процесу” і набуває існування як єдине ціле в уявлення історика, який досліджує взаємодії реальностей і узгоджує ритміку обумовлюючих їх довгих часових рядів.