Військова справа даків І ст. до н.е. – початку ІІ ст. н.е. розвивалась на основі традицій зброярства, військового зодчества північних фракійців під впливом досвіду і запозичень від народів, з якими даки вступали в контакти (кельти, греки, сармати, римляни).
Для розвитку зброярської справи сприятливими моментами стали значні металургійні сировинні бази, розвиток економіки, виділення ремесел, зокрема належний рівень чорної й кольорової металообробки. Основні види дакійського озброєння представляють мечі, списи, луки, дротики та щити. Рідше в комплектах озброєння були присутні палаші, сокири, дубини, кинджали, шоломи та кольчуги.
Безпрецедентним випадком для історії військової справи в Європі стало надання дакам від Риму (89 р. н.е.) військової техніки з інструкторами й інженерами, які навчили даків використовувати цю зброю в діях проти самих римлян. У переважній більшості техніку представляли бойові машини, які застосовувались для захисту дакійських місцезнаходжень.
Військове зодчество даків визначається максимальним використанням природних умов місцевості (зведення укріплень на високих мисах і в горах). Додатково будувались штучні споруди, які представлені кам’яними стінами, вежами, ровами, валами, ескарпами, палісадами і терасами. За функціональним призначенням захисні пам’ятки даків діляться на городища – сховища; політичні, економічні, релігійні центри – “дави” та фортеці, які були місцем перебування військ.
Високий рівень зброярської справи і військового зодчества були обов’язковими умовами для захоплення нових земель і захисту своїх. Головне коріння формування боєздатного війська закладено реформами Буребісти у першій половині І ст. до н.е., які вели до професіоналізації. Дакійське військо не можна порівняти з професійною римською армією після реформ Марія, але у них формувались загони дружинників, не зайнятих в інших галузях, крім військової, які під час бойових дій керували більш чисельним народним ополченням. Саме кількісне співвідношення дружини і народного ополчення не дозволяє класифікувати дакійські військові формування як армію. Вони представляли доволі організоване військо, озброєне з урахуванням усіх вимог свого часу.
Розглянуті вище фактори історії розвитку військової справи даків дозволяють говорити про не випадкове їх домінування у Карпато - Дунайському ареалі в досліджуваний період. Це підтверджується розгромом кельтів Середнього Подунав’я, міст - полісів Північно – Західного Причорномор’я, протистоянням сарматам і війнами з Римом. Після проведеного нами аналізу можна включити дакійське військо до складу найбільш боєздатних формувань племінного світу Європи.
|