Дисертаційне дослідження присвячене проблемі вивчення іспанського поетичного тексту другої половини ХХ століття як специфічної форми поетичного повідомлення, що розкриває інтеріоризовану поетом картину дійсності через створення індивідуально-авторської моделі світу. У своєму лінгвістичному втіленні іспанський поетичний текст цієї доби використовує особливі механізми формування змісту поетичних форм, концептуалізації дійсності, її вербальної репрезентації в образах, і, таким чином, є засобом емоційного, естетичного та психологічного впливу на читача. Розкриття механізмів формування і функціонування поетичних форм в іспанському поетичному тексті, в основі яких лежить модифікація і деформація когнітивних процесів осмислення навколишнього світу у свідомості митця, відбувається за умови врахування характерних для іспанського художньо-поетичного дискурсу другої половини ХХ століття особливостей. По-перше, поет-постмодерніст прагне до відображення суперечливості й мінливості світу, вираження множинності поглядів, створення образів, спрямованих на розкриття світогляду та місця людини в сучасному життєвому просторі. По-друге, жанр поетичного повідомлення впливає на стиль іспанського поетичного мовлення, яке в другій половині ХХ століття характеризується фрагментарністю, відкритістю, зверненням до гри, інтерактивним напруженням при декодуванні, нетрадиційним пунктуаційним оформленням, розірваними реченнями і словами, що пояснюється процесами демократизації, візуалізації та декоративності поетичного мовлення. Поетичні тексти другої половини ХХ століття є генераторами нових семантичних і образно-поетичних смислів, які змінюють художнє мовлення, способи сприйняття і пізнання світу. Іспанський поет другої половини ХХ століття у власних поетичних експериментах прагне вийти за межі знайомого, запропонувати у словесній тканині поетичного тексту нову сукупність і новий спосіб семантично-синтаксичних відношень, нові закономірності творчого лінгвокультурного процесу, тобто надати власну інтерпретацію мовно-естетичної норми. Окрім того, поезія Іспанії другої половини ХХ століття визначається тісним зв’язком власне авторських смислових інновацій з етнонаціональними традиціями іспанського віршування, оскільки іспанська поезія цього періоду відображає глибини міфопоетичного мислення іспанського народу, його національну психологію. Тому іспанський поетичний текст функціонує як посередник між життєвим досвідом конкретного індивіда другої половини ХХ століття й національними способами образного відтворення світу. Іспанський поет через поетичні тексти визначає, якою він бачить Іспанію і світ за межами своєї країни. Внаслідок кореляції з навколишньою дійсністю він не стільки відображає реальність, скільки створює власну інтерпретацію, когнітивну макромодель національно-культурної картини світу. Однак іспанська поезія другої половини ХХ століття репрезентована не тільки власне етнічними, тобто національно маркованими концептами. Вона включає також універсальні концепти, соціопсихічні утворення, що виступають орієнтиром людського буття, які можна визначити як supra культурні концепти, що у другій половині ХХ століття набувають нових смислових контекстів. Іспанський поетичний текст цієї доби є складним утворенням, що, зберігаючи численні коди, передає, трансформує отримані та генерує нові поетичні повідомлення, враховуючи характеристики мовних особистостей. Це – нова мовна палітра, конгломерат багатомірних міжтекстуальних зв’язків, в якому інші тексти присутні на різних рівнях – у текстах попередньої культури і текстах сучасної культури. Це вільний, іронічний діалог, постмодерний пастиш – коктейль з тематик, часом сенсаційний, суміш з уривків найвідоміших оригінальних творів, який розкривається через наративне мапування. Отримані результати не вичерпують проблематики цього дисертаційного дослідження. Перспективи вивчення графічного та семантичного кодування поетичних текстів із залученням методичного апарату когнітивної лінгвістики є далекосяжними як у галузі когнітивної поетики, так і в галузі когнітивної лінгвістики, психолінгвістики та етнолінгвістики. Предметом майбутніх студій може стати дослідження поетичних текстів Латинської Америки другої половини ХХ століття, оскільки воно дозволить встановити спільні та відмінні риси культурно-ціннісної картини світу цих двох іспанськомовних народів. |
