Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Філософські науки / Релігієзнавство, філософська антропологія, та філософія культури


Гейко Світлана Миколаївна. Іронія як культурна універсалія: філософський аналіз : дис... канд. філос. наук: 09.00.04 / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 2007. — 183арк. — Бібліогр.: арк. 169-183.



Анотація до роботи:

Гейко С.М. Іронія як культурна універсалія: філософський аналіз. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.04. – філософська антропологія, філософія культури. – Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ, 2007.

Дисертація присвячена філософському вивченню поняття „іронія”, яке запропоновано розглядати як фігуру тексту культури, що репрезентує підміну наявного сенсу прихованим, фіксує порушення звичного сприйняття або комунікації та спрямування на відновлення смислотворення. Трансформація його змісту в різних парадигмах культури дозволяє виявити такі фундаментальні ознаки іронічного дискурсу як рефлексивність, контрарність, аксіологічність. Уточнення суміжних понять культурології та естетики, які співвідносяться з іронією, встановлення їх специфіки та взаємозв’язку розкриває зміст цієї культурної універсалії. У дисертації запропоновано цілісний історико-культурологічний підхід до розуміння іронії, яка є не лише позицію людської свідомості, а й екзистенціалом людського буття, що вказує на можливість розкриття подальшого становлення.

Культурологічні трансформації поняття „іронія” розкривають ґенезу її філософського змісту. Якщо класична метафізика розуміє іронію переважно як методологічну стратегію пізнання, то в її модерністських і постмодерністських модальностях на перше місце філософією висувається її людиновимірний зміст. Некласична інтерпретація іронічного дискурсу слугує зброєю проти засилля логоцентризму і намагається реабілітувати сферу безпосередності людського почуття. У процесі тотальної семіотизації культури іронія втрачає свій руйнівний потенціал, стає терапевтичною процедурою, глибинною цитатою, що презентує інтертекстуальність культури, але заперечує можливість доведення автентичності в онтологічному вимірі або оригінальності у творчому сенсі.