У дисертаційній роботі поставлені і вирішені важливі науково-практичні завдання, що полягають у науково-методичному та практичному забезпеченні формування та реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України. Результати проведеного дослідження дозволяють зробити такі висновки: 1. Аналіз процесів реформування та розвитку оборонної промисловості країн світу виявив, що реструктуризація ОПК промислово розвинених країн та країн, що розвиваються, була адекватною тенденціям скорочення оборонних бюджетів, необхідності розширення секторів ринку збуту продукції, посиленню конкуренції та формуванню високотехнологічного "ядра" з підприємств оборонного та цивільного секторів економіки. При цьому вона супроводжувалася частковою приватизацією державних підприємств здебільшого у спосіб зменшення частки акцій, що контролюються державою. Інтеграційні процеси у створенні та виробництві за видами озброєння та військової техніки вийшли на вищий рівень – об’єднання науково-технічного і промислового потенціалів світових промислових гігантів США, Європи та держав Європейського Союзу. 2. На основі системного аналізу проведена оцінка сучасного стану ОПК України, виявлено, що в умовах недостатнього бюджетного фінансування збереглися науково-технологічний та виробничий потенціали, що мають стати "точками прориву" для забезпечення інвестиційного-інноваційного розвитку як ОПК, так і економіки України в цілому. На сьогодні сучасні інноваційні технології використовуються при виробництві продукції військового призначення (радіолокаційних систем та систем розвідки, засобів радіоелектронної боротьби, бортового обладнання рухомих об’єктів і систем наведення зброї, засобів ураження та високоточної зброї, артилерійських боєприпасів, авіаційних двигунів), що є конкурентоспроможною та користується попитом на світовому ринку зброї. Водночас забезпечення інвестиційно-інноваційного розвитку ОПК вимагає радикальної зміни структури виробництва, форм власності, фінансування та організаційно-правових форм в ОПК, механізмів управління ними. 3. Із використанням факторного та системного аналізу виявлено фактори впливу на розвиток та функціонування ОПК України на інвестиційно-інноваційній основі. Методом ранжирування виявлені фактори розміщені за їх важливістю та в наступні послідовності: ефективність системи управління ОПК; наявність сучасних технологій виробництва; наявність критичних технологій; наявність замкнутих циклів виробництва; експортний потенціал підприємств; наявність та ефективність використання фінансових ресурсів; стан виробничих фондів; наявність та кваліфікація кадрових ресурсів; наявність конкурентного середовища; форми власності підприємств ОПК України. 4. Визначено, що вибір інвестиційно-інноваційної стратегії має бути здійснений серед альтернативних сценаріїв розвитку подій за критеріями мінімальних витрат ресурсів і часу. Запропоновано методичні підходи до формування та реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України та визначено їх вплив на забезпечення рівня національної безпеки держави на основі застосування методів системного аналізу, експертних оцінок та ранжирування. Запропоновано розглянути можливі сценарії розвитку ОПК України: сценарій "S1" оптимістичний; сценарій "S2" базовий; сценарій "S3" песимістичний. Апробація запропонованого підходу показала, що сучасний сценарій розвитку ОПК України найбільш наближений до сценарію "S3", що не відповідає сучасним вимогам щодо забезпечення національної безпеки держави. 5. Мета інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України полягає у вирішенні організаційно-правових, фінансово-економічних, управлінських та інших проблем функціонування та розвитку підприємств, наукових установ та організацій різних форм власності, що розробляють, виготовляють, експортують військову та цивільну продукцію, продукцію подвійного використання для забезпечення національної безпеки і утвердження України як високотехнологічної держави. Держава має застосовувати такі важелі регулювання та впливу: формування державного оборонного замовлення, державного замовлення та укладання (на конкурсних засадах) контрактів на їх виконання; визначення у законодавчих та нормативно-правових актах єдиних норм і правил для всіх суб’єктів економічної діяльності ОПК, а також забезпечення неухильного їх дотримання; ліцензування виробничої і посередницької діяльності недержавних суб’єктів в ОПК України; пільгове оподаткування, у тому числі надання цільових тимчасових пільг і преференцій підприємствам ОПК, що працюють на "проривних" технологічних напрямах; державна підтримка експорту та експортний контроль; моніторинг стану ОПК України з метою своєчасного корегування процесу реструктуризації та запобігання негативним соціально-економічним наслідкам. 6. Для забезпечення реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України автор пропонує використовувати трирівневу систему державного управління (з чітким розподілом функцій): систему державного управління; систему корпоративного управління в межах інтегрованих науково-виробничих структур, що створюються; систему управління на підприємствах, установах та організаціях ОПК України. Доцільним є створення на рівні вищих органів виконавчої влади єдиної структури, яка б здійснювала функції формування, стратегічного планування, організації, координації та контролю у сферах військово-технічної та воєнно-промислової політики й військово-технічного співробітництва – органу виконавчої влади на чолі з віце-прем’єром України. 7. Стратегія структурної перебудови ОПК полягає в закріпленні позитивних тенденцій та трансформації комплексу в оптимальну гнучку систему, здатну самостійно розвиватися та пристосовуватися до потреб національної оборони і світових товарних ринків. Держава стимулює формування на базі наявного науково-технічного, технологічного, виробничого та фінансового потенціалу ефективних структур з високим рівнем стратегічного менеджменту, що дадуть можливість: створювати та здійснювати виробництво (у разі потреби – ліцензійне) новітніх зразків озброєння та військової техніки; проводити модернізацію, ремонт та супроводження експлуатації озброєння та військової техніки, іншої наукоємної продукції українських та іноземних розробників і виробників; збільшувати обсяги виробництва складної наукоємної продукції цивільного призначення та подвійного використання, конкурентоспроможної на внутрішньому і зовнішньому ринках; здійснювати збереження, захист та розвиток критичних технологій підвищення науково-технічного і технологічного потенціалу, проводити фундаментальні дослідження, створювати нові науково-технічні напрями; налагоджувати ефективне міжнародне та військово-технічне співробітництво. 8. Використання отриманих науково-методичних та практичних результатів рекомендується Міністерству промислової політики України, Міністерству оборони України, Міністерству економіки України, Міністерству фінансів України, Раді національної безпеки й оборони України, підприємствам та установам ОПК України при розробці інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку, а також при здійсненні стратегічного планування і прогнозування діяльності ОПК України на короткострокову та довгострокову перспективу в інвестиційно-інноваційній сфері розвитку. |