Внаслідок проведеного дослідження були сформульовані висновки і пропозиції, основний зміст яких полягає в наступному. 1. Теоретично обґрунтована необхідність проведення еколого-збалансованої макроекономічної політики, орієнтованої на економічне зростання, оскільки через провали ринку, неефективності державного втручання в економіку і недоліків інституційного регулювання економічне зростання призводить до забруднення навколишнього середовища. Зроблено висновок про те, що в ідеалі макроекономічна політика повинна проводитися з урахуванням екологічного чинника і давати подвійний ефект: економічний і екологічний (або бути, принаймні, екологічно нейтральною). Показано, що для зменшення несприятливого впливу економічного зростання на екологію, власне, макроекономічні заходи повинні доповнюватися допоміжними заходами, що мають екологічну спрямованість. 2. Було продемонстровано, що необхідною умовою для досягнення зростання економіки є макроекономічна політика держави, направлена на стимулювання приватних інвестицій, підвищення освітнього рівня населення, підтримку макроекономічної і політичної стабільності, у зв'язку з недоліками обліку вартості природних ресурсів при розрахунку ВВП. 3. Досліджено вплив макроекономічної політики на екологічну ситуацію, показано, що макроекономічна політика впливає на стан навколишнього середовища головним чином через інвестиції. Позитивно впливають на навколишнє середовище вкладені інвестиції у високотехнологічні, трудомісткі і, отже, екологічно чисті виробництва, а також інвестиції в очисне обладнання, ресурсозберігаючі технології. Інвестиції в капіталомісткий первинний сектор економіки призводять до виснаження природних ресурсів, спричиняють забруднення навколишнього середовища. 4. Досліджено науково-виробничий досвід макроекономічного регулювання і системи природокористування розвинених країн для його подальшого застосування до розробки стратегії розвитку України. Показано, що економічне зростання цих країн привело до забруднення навколишнього середовища. Зазначено, що економіка розвинених країн функціонує досить ефективно порівняно з іншими країнами. Встановлено, що розвинені країни спеціалізуються в міжнародному розподілі праці на високотехнологічних виробництвах, які відносно нешкідливі для навколишнього середовища. Таким чином в найбільш розвинених країнах враховується екологічна спрямованість макроекономічних заходів і здійснюється власне регулювання природокористування. Відмічено зростання ролі в цих країнах економічних методів регулювання природокористування в порівнянні з адміністративними заходами, а також популярність в розвинених країнах схем розкриття екологічної інформації, екологічного аудиту, планування, експертизи, надання екологічно чистій продукції спеціального знаку якості. Зроблено висновок про те, що в довгостроковому плані сукупний ефект впливу посилення екологічної політики і введення екологічних податків на економічне зростання буде позитивним, оскільки підвищиться загальна ефективність виробництва. 5. Визначено вплив макроекономічних заходів на екологічну ситуацію в Україні в перехідний період на підставі побудови матриці вказаних заходів. Зроблено висновок про те, що спад виробництва, викликаний структурною перебудовою і несприятливою макроекономічною політикою, з одного боку, призвів до зниження забруднення в зв'язку з падінням виробництва, а з іншого - посилив небезпеку виникнення техногенних катастроф, підвищив експлуатацію природних ресурсів. Макроекономічна і політична нестабільність в країні, неефективна податкова система, нераціональне використання обмежених коштів на державні витрати також перешкоджали раціональному природокористуванню. 6. Запропоновано рекомендації по проведенню еколого-нейтральної макроекономічної політики в Україні, яка забезпечуватиме підвищення економічної і екологічної ефективності. Пропозиції по удосконаленню макроекономічної політики України засновуються на основі макроекономічного регулювання розвинених країн. На думку автора, основою стратегії розвитку України повинно стати стимулювання державою інвестицій у високотехнологічні галузі. Для залучення інвестицій в промисловість уряд повинен, передусім, забезпечити низькі процентні ставки, стабілізувавши бюджетний дефіцит за рахунок проведення бюджетно-податкової реформи. Стабілізація бюджетних витрат і їх реструктуризація, та, що передбачає посилення інвестиційної спрямованості бюджету (за рахунок пріоритетного фінансування освіти, науки, інфраструктури, природоохорони) повинна підвищити продуктивність приватного сектора. Зниження процентних ставок, внаслідок скорочення державних позик завдяки стабілізації бюджетного дефіциту, буде сприяти зростанню інвестицій. Стабілізувати бюджетний дефіцит пропонується за рахунок збільшення податкових надходжень, завдяки проведенню реформи по "екологізації" податкової системи, яка, з одного боку, включає посилення непрямого оподаткування продукції екологічно брудних галузей, підвищення плати за природні ресурси, а з іншого - зниження прямого оподаткування інвестицій за рахунок прискореної амортизації, податкових пільг. Розвиток інститутів ринкової економіки, визначення прав власності на природні ресурси зменшить політичну нестабільність в суспільстві, що, в свою чергу, знизить ставку процента, а значить, викличе зростання інвестицій, зменшення експлуатації природних ресурсів. 7. Еколого-збалансована макроекономічна політика держави повинна бути доповнена заходами, направленими на підвищення ефективності роботи системи державного регулювання природокористування. У зв'язку з цим пропонується підвищити ефективність роботи виконавчих і судових органів, що здійснюють регулювання природокористування, за допомогою їх реорганізації і чіткого розділення повноважень між ними. Потрібно удосконалити законодавчу базу і ухвалити нові закони в області природокористування. Раціональному використанню природних ресурсів буде сприяти перегляд існуючої системи стандартів, нормативів, виходячи з науково-обгрунтованих критеріїв, встановити плату за забруднення у відповідності з реальним збитком, нанесеним навколишньому середовищу. Необхідно впровадити відносно нові методи державного регулювання природокористування, поширені в розвинених країнах, але поки що мало популярні в Україні: екологічний аудит, добровільні угоди, механізми застави, екологічне страхування. |