У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання вдосконалення інвестиційної стратегії комерційного банку, що дало змогу більш ґрунтовно підійти до пошуку шляхів розв’язання проблеми здійснення інвестиційних операцій комерційними банками в сучасних умовах розвитку України і сформувати такі висновки: 1. На основі вивчення різних підходів до трактування категорії “інвестиції” дане поняття одержало у дисертаційній роботі свій подальший розвиток. Інвестиції слід розглядати як комплекс заходів і дій юридичних та фізичних осіб, що інтегрує у собі різні економічні процеси, що впливають на виробництво, розподіл, обмін та споживання національного продукту, тобто вони є фундаментальною основою суспільного відтворення. А метою інвестиційних вкладень є не тільки отримання прибутку, але й досягнення соціального ефекту. Сутність банківських інвестицій полягає у забезпеченні переливання грошових капіталів від одних суб’єктів інвестиційних відносин (інвесторів, кредиторів) до інших (позичальників), що сприяє вирівнюванню норми прибутку між різними сферами підприємницької діяльності і створює об’єктивні умови для реалізації тенденції формування середньої норми прибутку в народногосподарській сфері. Виявлена різниця між інвестиційними банківськими операціями і кредитними операціями банку – під інвестиційними банківськими операціями розуміють ті з них, в яких банки виступають в ролі ініціаторів вкладення грошових коштів, на відмінну від кредитних операцій, де ініціатива в отриманні коштів виходить зі сторони позичальника. 2. Для посилення ефективності діяльності комерційних банків в інвестиційній сфері уточнені основні характеристики інвестиційної діяльності комерційних банків. Будь-які інвестиційні рішення пов’язані з тим, що банк-інвестор приймає на себе ту чи іншу величину інвестиційних ризиків. Очікування втрат, співвідношення ймовірності їх виникнення з очікуваним доходом складають основу інвестиційних рішень банку. В зв’язку з цим виділено системний і несистемний ризики, і запропоновано виділяти ризик-менеджмент. 3. Стратегічне планування інвестиційної діяльності забезпечує основу для всіх управлінських рішень, функцій організації, мотивацій і контролю, які орієнтовані на розроблення стратегічних планів. Динамічний процес стратегічного планування є тим корегуючим фактором, від якого залежать скоординовані і ефективні управлінські функції. Організація в цілому і окремі люди, не використовуючи переваги стратегічного планування, будуть позбавлені чіткого способу оцінки цілі і напряму діяльності корпоративного підприємства. Процес стратегічного планування забезпечує основу для управління членами організації. Реалії економічного становища нашої країни засвідчують, що стратегічне планування стає все більш актуальним для українських банків, які за допомогою нього можуть конкурувати як між собою, так і з іноземними банками. 4. Проведений аналіз найважливіших макроекономічних показників розвитку України та формування інвестиційного потенціалу за період з 1991 року до наших днів показав, що в нашій країні спостерігається певна закономірність у розвитку економічних процесів. Інвестиційні процеси в Україні, а отже, і діяльність комерційних банків в цій сфері, можна поділити на три етапи: І етап – (1991 р. – 1994 р.) зародження (створення комерційних банків, формування капіталу, вибір інвестиційної стратегії); ІІ етап – (1994 р. – 1997 р.) формування (виникнення структурованої банківської системи, формування довгострокових перспектив розвитку комерційних банків); ІІІ етап – (1997 р. до сьогодні) розвитку (створення економічних передумов стабілізації та розвитку інвестиційного ринку, остаточний вибір (вдосконалення) інвестиційної стратегії). Стратегія інвестиційної діяльності комерційних банків зазнала змін відповідно до змін орієнтирів загальної інвестиційної ситуації у країні та формуванням загального економіко-правового базису. На основі цього запропоновано заходи щодо удосконалення законодавчої бази у сфері банківського інвестування нормативних документів. 5. На основі дослідження процесу інвестування в комерційних банках зроблено економічний аналіз методів інвестиційної політики комерційних банків України. При цьому виведена формула середньозваженого терміну погашення цінного паперу, що дозволить досягти мінімізації збитків комерційного банку. 6. Формування інвестиційного портфеля є завданням багатоваріантним, на процедуру якого впливає багато факторів: тип обраної стратегії та характер поведінки на ринку; уподобань і прихильності; фахових здібностей інвестора; володіння понятійним апаратом; обізнаності з нормативно-правовою базою; навичками маркетингових досліджень; інвестиційного менеджменту. Отже, формування портфеля інвестицій базується на прогнозах, типових методиках і процедурах та загальних рекомендаціях, але єдиного підходу не існує. Існуючі теорії лише наближають інвестора до науково-обгрунтованих підходів, але остаточне рішення про вибір інвестиційної стратегії залишається за ним. 7. У дослідженні виділено такі основні характеристики інвестиційних банків: концентрація більшості видів діяльності на ринку цінних паперів і на деяких інших фінансових ринках, які визначені у законодавстві; головним видом визнається діяльність щодо залучення фінансових джерел за допомогою цінних паперів; здійснення переважної частини інвестиційних операцій, насамперед, на гуртових фінансових ринках; пріоритетність середньо- і довгострокових вкладень; недержавні цінні папери є основою інвестиційного портфеля банку. 8. При аналізі різних підходів до формування інвестиційної стратегії і з метою активізації діяльності банків в інвестиційній сфері, оптимізована і розширена схема формування інвестиційної стратегії, що включила в себе такі етапи: визначення стратегічних цілей інвестиційної діяльності; аналіз визначення можливостей і методів реалізації цілей інвестиційної діяльності за рахунок різних джерел; визначення періоду реалізації інвестиційної стратегії; конкретизації інвестиційної стратегії за періодами її впровадження; аналіз і оцінка стратегічних альтернатив (враховуючи зовнішнє і внутрішнє середовища); вибір стратегії; контроль за здійсненням розробленої інвестиційної стратегії. 9. Рішення проблеми ліквідності виражається у створенні системи контролю за притоком ресурсів та їх розміщенням, наданні кредитів за строками у зв’язку зі структурою ресурсів, у підвищенні якості кредитного портфеля, у розширенні валютного потенціалу банка за рахунок збільшення статутного капіталу у валюті, розширення клієнтури зі значними валютними коштами, кредитуванні підприємств зі стійким фінансовим положенням та досвідом довгострокової взаємодії з банком, розробці реальної інвестиційної політики. В зв’язку з цим, основною метою інвестиційної стратегії є підтримка відповідних пропорцій між первинним і вторинним резервом, а також мінімізація інвестиційного ризику через диверсифікацію. Визначено доцільність страхування майбутнього доходу від інвестицій в комерційному банку. | 