У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та дано нове вирішення наукової задачі дослідження змісту та ролі інвестиційного забезпечення економічної безпеки держави, в тому числі в умовах перехідної економіки України, що дозволяє зробити такі висновки теоретичного та науково-практичного спрямування: 1. Дослідження засвідчило, що економічна безпека представляє собою стан захищеності життєво важливих інтересів індивіда, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз, визначальну характеристику здібності соціально-економічної сфери суспільства до всебічного розвитку та функціонування відповідно до сучасних цінностей і стандартів. Аналіз довів, що ряд загальних умов і чинників висуває економічну безпеку в число категорій, які формують системний погляд на сучасне економічне життя суспільства і держави. Важливіші серед них: відмінності в соціально-економічних потребах і інтересах, прагнення до найбільш повного їх задоволення в рамках економічних відносин в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг; обмеженість природних ресурсів, різна міра забезпеченості ними окремих економічних суб'єктів, та різні умови здійснення господарської діяльності, що містять потенційну можливість для загострення економічної і політичної боротьби за користування ресурсами. 2. Обґрунтовано, що комплексність та багатоаспектність відносин з приводу формування рівня безпеки обумовлює наявність субстанціонального та структурно-функціонального рівнів дослідження, що знаходяться в тісному діалектичному взаємозв’язку та надають можливості врахування всієї сукупності факторів формування стану безпеки. Дослідити субстанціональні сторони процесу формування рівня економічної безпеки означає виділити найбільш суттєві сторони системи економічних відносин, з’ясувати систему суспільних протиріч та тенденцій їх вирішення. Логіка такого дослідження базується на виявленні особливостей взаємозв’язку “економічні інтереси – економічні загрози”. Змістовну сторону структурно-функціонального рівня дослідження складає співвідношення “суб’єкт економічної безпеки – функціональна сфера діяльності”, що дозволяє формалізувати стан безпеки в системі критеріїв та показників відповідно до суб’єктної структури, функціональної спрямованості та конкретних завдань наукового пізнання. 3. Економічна безпека держави внутрішньо обумовлена економічною структурою суспільства та відповідною їй системою економічних відносин. Вона виступає як загальна характеристика та внутрішня властивість економічної системи суспільства. Тому економічна безпека держави виступає як характеристика матеріальної основи економічної системи –продуктивних сил, та відповідних форм їх прояву в межах економічних відносин. 4. В ході аналізу виявлено, що розвиток економічної системи відповідно до сучасних вимог безпеки обумовлює посилення тенденцій регулювання економічного життя, спрямування господарського механізму на вирішення назрілих проблем економічної безпеки. Об’єктивна необхідність регулювання та управління параметрами безпеки обумовлює виникнення специфічної підсистеми організаційно-економічних відносин, а саме, відносин з приводу економічної безпеки. Тому за своєю суттю економічна безпека –це не лише результат суспільних відносин, але і спосіб відповідної організації системи взаємозв’язків та залежностей меж елементами економічної системи, її специфічна соціальна форма. 5. Відстоюється точка зору, що економічна безпека держави синтезує в собі результати функціонування та розвитку економічного базису суспільства та надбудовні відносини. Конкретні форми прояву наведений взаємозв’язок одержує в системі та механізмі забезпечення економічної безпеки. Система економічної безпеки формалізує структуру суб’єктів забезпечення економічної безпеки, надає правову форму відповідним відносинам, обумовлює напрями реалізації, організаційно-економічні форми прояву її змісту. Механізм забезпечення економічної безпеки виступає структурним елементом господарського механізму, що поєднує в собі сукупність форм і методів регулювання економічних процесів та суспільних дій суб’єктів господарювання відповідно до критеріїв економічної безпеки. В рамках єдиного механізму забезпечення економічної безпеки виділено наступні підсистеми: - підсистема самозабезпечення економічної безпеки суб'єктів господарювання; - підсистема ринкового саморегулювання і коректування стану безпеки в економічній сфері; - підсистема державного регулювання стану економічної безпеки національної економіки. Роль останньої підсистеми є провідною що підтверджують такі положення. По-перше, держава виступає систематизатором, координатором механізмів ринкового регулювання і самозабезпечення економічної безпеки суб'єктами різних рівнів. По-друге, нарівні з юридичним закріпленням найважливіших особливостей реалізації механізму забезпечення безпеки, держава впливає на нього як економічний центр суспільства, будучи включеним в економічний кругообіг на всіх стадіях руху суспільного продукту. 6. Обґрунтовано, що відтворення економічної безпеки вимагає цілеспрямованого використання системи факторів впливу на параметри безпечного функціонування економічної сфери. В якості найважливішого фактора, що характеризує предмет дослідження розглядається інвестиційна складова відтворення суспільного продукту. Сутнісні риси та соціально-економічна природа інвестиційного фактору обумовили спрямованість та темпи науково-технологічних, інноваційних змін, важливі напрями фінансового та соціального розвитку протягом всього ХХ сторіччя. Змістовну сторону процесу інвестування як інтегрального фактору впливу на соціально-економічний розвиток характеризує внутрішня єдність матеріально-фінансової складової інвестування, що набуває форм інвестиційних ресурсів, та системи інвестиційних відносин. Останні обумовлюють рух інвестицій в системі суспільного відтворення, задають форми прояву та функціональну спрямованість інвестування. 7. Виявлено, що інвестиційне забезпечення, як єдність інвестиційних відносин підпорядкованих вимогам економічної безпеки і їх матеріальної основи - реальних, фінансових та інтелектуальних інвестицій утворює комплексний механізм – сукупність способів організації, форм і методів управління рухом інвестиційних ресурсів для забезпечення реалізації національних економічних інтересів, запобіганню економічним загрозам, ліквідації їх наслідків, і досягнення на цій основі високого рівня економічної безпеки. 8. Обґрунтовано, що внаслідок об’єктивних змін всередині економічного базису суспільства – розвитку продуктивних сил в умовах науково-технічного прогресу відбувається відповідна трансформація механізмів забезпечення економічної безпеки і , зокрема, її інвестиційної складової. Основними напрямками зміни механізму інвестиційного забезпечення економічної безпеки в умовах науково-технічного прогресу є: вдосконалення методів стимулювання інвестиційної активності як у виробничій, так і в науково-технічній сферах; поступове розширення сфер функціонування інвестиційних ресурсів відповідно до розширення системи інвестиційних інтересів, зміни в структурі ресурсів і суб’єктів інвестування; розвиток різноспрямованих тенденцій уніфікації та гармонізації інвестиційних відносин з одного боку, та посилення протиріч і загроз розвитку інвестиційної сфери з іншого.
9. Доведено, що протягом другої половини ХХ століття об’єктивно створюються передумови соціальної орієнтації економіки, підпорядкування економічної політики завданням розвитку людини. У відповідності з новою домінантою соціально-економічних відносин відбувається посилення соціальної спрямованості інвестування, розширюється соціальний зміст функцій інвестицій. Необхідність попередньої визначеності соціальних ефектів інвестування передбачає активізацію державної ролі відносно стимулювання, регулювання і контролю соціальних наслідків в ході здійснення інвестиційного процесу відповідно до критеріїв економічної безпеки. Як наслідок, затверджується соціальний імператив механізму економічної безпеки, соціальний розвиток починає розглядатись як єдиний загальний критерій економічної безпеки держави. 10. Обґрунтовано, що в умовах перехідної економіки механізм забезпечення економічної безпеки та його інвестиційна складова приймає деформовані форми, що зумовлено самою специфікою перехідного періоду. Трансформація соціально-економічних відносин порушує протиріччя між внутрішньою спрямованістю механізму забезпечення економічної безпеки на посилення стійкості економічної структури суспільства та сучасними завданнями реорганізації системи соціально-економічних зв’язків. Швидка зміна форм прояву економічних процесів та явищ в умовах перехідності не відповідає темпам та цільовим параметрам зміни їх змісту. При цьому розвиток інвестиційного забезпечення економічної безпеки відбувається в системі обмежень об’єктивного та суб’єктивного характеру. 11. Специфічні завдання забезпечення економічної безпеки інвестиційної сфери України в умовах трансформації об'єктивно вимагають реалізації заходів: впровадження ефективного механізму інвестиційної діяльності, заснованому на засадах ринкової економіки; структурної переорієнтації інвестицій з метою оптимізації частки фонду нагромадження в складі національного доходу, оптимізації і стимулювання інвестиційного використання фонду оновлення і відшкодування; реорганізації відтворювальної структури капіталовкладень, яка в умовах дефіциту інвестиційних ресурсів, масштабного недозавантаження виробничих потужностей має сприяти підвищенню частки витрат на технічне переозброєння і реконструкцію діючих підприємств; орієнтації інвестиційної політики на розвиток пріоритетних галузей, що володіють істотним інноваційним потенціалом; інституціонального забезпечення розвитку ринку інвестицій. 12. Теоретико-практичний аналіз трансформації інвестиційних відносин довів, що ефективне функціонування механізму інвестиційного забезпечення економічної безпеки потребує врахування двох важливіших сучасних тенденцій соціально-економічного розвитку. Перша тенденція пов'язана з виникненням безпрецедентних можливостей для швидкого і ефективного розвитку на основі нової конструкції глобальної економіки і властивої їй системі відносин. Друга - з посиленням протиріч глобального розвитку, невідповідності між світовим економічним розвитком і соціальним прогресом; загостренням глобальних проблем людства посиленням диспропорцій світової економіки і цілого ряду інших. |