Проведене в дисертаційній роботі комплексне дослідження інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів та механізму її реалізації дозволили сформулювати ряд висновків теоретичного, методичного та науково-практичного змісту, які розв’язують основні завдання відповідно до поставленої мети, а саме: 1. З’ясовано, що визначення банківських інвестицій є похідним від визначення інвестицій, яке не обмежує форми інвестування, об’єкти інвестиційної діяльності, термін інвестиційних вкладень та акцентує увагу на обов’язковості досягнення позитивного результату. Визначено, що інвестиційна діяльність комерційного банку на ринку цінних паперів включає діяльність банку як інвестора (обслуговування власних інвестиційних потреб і операцій банку, які здійснюються за власний рахунок) та діяльність банку як посередника в інвестуванні на ринку цінних паперів (обслуговування інвестиційних операцій клієнтів). При цьому невід’ємною складовою при реалізації інвестицій є допоміжні послуги банків, які супроводжують інвестиційний процес. Розкрито форми участі банків в інвестиційних процесах на ринку цінних паперів. 2. Проведено теоретичне дослідження інвестиційної діяльності комерційних банків на ринках цінних паперів зарубіжних країн, а саме розгляд основних підходів до проблеми поєднання звичайної банківської діяльності з роботою на ринку цінних паперів (американської та європейської моделей). Відповідно до цього визначено, що на сьогодні доцільним є забезпечення банкам можливості функціонувати на ринку цінних паперів поряд із небанківськими інвестиційними інститутами та самостійно обирати спеціалізацію. Встановлено, що в Україні склалася модель ринку, в рамках якої комерційні банки можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані інвестиційні є рівними в правах з іншими учасниками ринку, але регулюються та контролюються Національним банком України. 3. З’ясовано, що діяльність банку як інвестора на ринку цінних паперів полягає у формуванні інвестиційного портфеля. Доведено, що формування портфеля цінних паперів має для банку ряд переваг. Встановлено основні характеристики портфеля цінних паперів банку, а саме: до портфелю включаються цінні папери, що знаходяться у власності банку, і зорієнтовані як на власне володіння, так і на перепродаж; до інвестиційного портфеля банку можуть бути віднесені також цінні папери, які входять до резервів другої черги; інвестиційний портфель банку може включати цінні папери, що емітовані резидентами та нерезидентами України і допущені до обігу на фондовому ринку України відповідно до Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок”; похідні щодо цінних паперів фінансові інструменти (ф’ючерси та опціони на цінні папери та ринкові індекси) можуть використовуватися у складі портфеля для зниження рівня ризику; неакціонерні вкладення банку в статутні капітали підприємств та організацій, що оформлені цінними паперами, розглядаються як інвестиційні. 4. Проведене у роботі дослідження різних типів інвестиційних портфелів дозволило навести узагальнюючу класифікацію інвестиційних портфелів для комерційних банків за наступними критеріями: стратегічні цілі інвестора, тип інвестиційної політики, мета формування інвестиційного прибутку, спеціалізація основних видів цінних паперів, рівень прийнятих ризиків, рівень ліквідності, інвестиційний період, умови оподаткування. Від послідовності процесу управління інвестиційним портфелем та підбору типу інвестиційного портфеля залежить успішність інвестиційної діяльності банку та досягнення ним інвестиційних цілей. У дисертації наведена узагальнена блок-схема процесу управління інвестиційним портфелем, покликана оптимізувати даний процес та забезпечити банку підвищення ефективності інвестиційної діяльності. 5. Виявлено можливі ризики інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів, здійснено їх групування та виокремлено несистематичні, виходячи з наступних умов: банк може проводити діяльність на всій території України, купувати цінні папери, прив’язані до різної валюти, та цінні папери різних галузей. Запропоновано методи обмеження ризиків інвестиційної діяльності банків на ринку цінних паперів (оцінка фінансового стану емітента, встановлення лімітів на операції із цінними паперами, диверсифікація, обмеження втрат методом лімітування Stop loss, резервування, страхування), застосування яких сприятиме підвищенню рівня гарантованості повернення вкладених коштів і отримання доходу, а отже, підвищенню ефективності діяльності банків. У контексті даної проблеми наведено переваги співпраці банків і страхових компаній та доведено доцільність створення рейтингових оцінок цінних паперів та емітентів. 6. З’ясовано, що проведення інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів України залежить передусім від правового та інституційного забезпечення. Виявлено, що в Україні вже сформувалися необхідні інститути та правове поле, покликане регламентувати та регулювати інвестиційну діяльність комерційних банків на ринку цінних паперів, проте ще існує ряд проблем, які потребують вирішення, зокрема удосконалення діяльності інститутів депозитарної системи, удосконалення організаційної структури підрозділів, що відповідають за інвестиційну діяльність у банку, забезпечення чіткості, стабільності та системності у нормативно-правових актах. Для вирішення даних проблем запропоновано здійснити ряд заходів, зокрема привести вітчизняне законодавство та нормативно-правові акти у відповідність із Міжнародними стандартами бухгалтерського звітності та Міжнародними стандартами розкриття інформації Міжнародної організації комісій із цінних паперів, запровадити комплексну систему збору й розкриття інформації про учасників фондового ринку у режимі реального часу, прийняти Закон „Про акціонерні товариства”, створити Центральний депозитарій цінних паперів (зробити це у два етапи), побудувати нову систему обліку прав власності на цінні папери. 7. Встановлено, що на обсяги та інтенсивність інвестиційної діяльності банків суттєво впливає розвиненість фондового ринку, зокрема існує тісний зв’язок між обсягом випущених на ринку цінних паперів та обсягом вкладень банків у цінні папери (рівень кореляції становить 95,7%). На основі проведеного аналізу динаміки та сучасного стану ринку цінних паперів України з’ясовано, що на сьогодні даний ринок значно відстає у своєму розвитку як від ринків промислово розвинутих країн, так і від ринків держав із перехідною економікою. Встановлено, що подальшому розвитку фондового ринку та активізації інвестиційної діяльності банків на ньому будуть сприяти наступні заходи: розвиток організованої торгівлі цінними паперами та підвищення ступеня прозорості укладання угод на фондовому ринку, запровадження постійно діючого, прозорого механізму середньострокового рефінансування банків НБУ під заставу корпоративних облігацій; формування розвиненого ринку державних цінних паперів, на якому б оберталися низькоризикові та високоліквідні папери, випущені для фінансування економіки (конкретних інвестиційних проектів), а не для споживання; створення умов для здійснення нових випусків середньо- та довгострокових муніципальних боргових цінних паперів; забезпечення формування цивілізованого іпотечного ринку. 8. Проаналізовано особливості інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів України, що дозволило прийти до висновку, що діяльність банків як інвесторів є менш потужною ніж їх діяльність по обслуговуванню інвестиційного процесу на ринку цінних паперів. Встановлено, що комерційні банки не повною мірою використовують наявний інвестиційний потенціал, формуючи власні портфелі цінних паперів (обсяг банківських вкладень у цінні папери майже в 11 разів менший ніж обсяг наданих кредитів). При цьому основними вкладниками коштів виступають крупні банки, а малі банки практично не інвестують кошти в цінні папери. 9. Доведено, що необхідною є побудова такої організаційної структури, яка б відповідала потребам банку та забезпечувала функціональну спеціалізацію його підрозділів, покликаних обслуговувати інвестиційну діяльність на ринку цінних паперів. Запропоновано організаційну структуру банку, що включає самостійний Департамент цінних паперів, у якому виділяються Управління власних інвестицій банку, підрозділи по обслуговуванню інвестицій клієнтів та підрозділи технічного обслуговування операцій з цінними паперами. 10. Запропоновано методику формування ефективного інвестиційного портфеля для комерційних банків, яка дозволяє врахувати вимогу максимізації очікуваного загального зведеного доходу портфеля, вимогу мінімізації дисперсії доходу, тобто вимогу зниження ризику отриманого доходу меншому від очікуваного, та регуляторними вимогами НБУ, на основі якої побудовано ефективний портфель акцій, які котируються на ПФТС, для банків України. |
