Анотація до роботи:
Соценко Н.Ф. Інтертекстуальність прози О.I. Купріна 1890–1900-х років. –Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.02 – російська література. – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. – Харків, 2008. У дисертації здійснено цілісний, інтертекстуальний та мотивний аналіз творів Купріна 1890–1900-х років, в центрі уваги яких знаходиться проблема співвідношення життя та мистецтва. Важливу роль у специфіці поетики автора відіграють інтертекст, автоінтертекст та мотивність. Висока концентрація передтекстів дає можливість стверджувати, що Купрін розглядає мистецтво як реальність, яка через свідомість людей та їх вчинки впливає на емпіричну дійсність. Письменник створює своєрідні пародії на мотиви та образи літератури минулого, на образи свідомих і несвідомих гравців, які естетизували життя. Функціонування щільного інтертексту, пов’язаного з творами різних напрямів та стилів, пояснює різностильність прози Купріна. У своїх творах письменник не розвивав традиції відомих напрямів, а оригінально осмислював «чужі» тексти з позицій художника «срібної доби». Доведено, що наявність інтертекстуальних та автоінтертекстуальних мотивів забезпечувала поліфонічну єдність творчості Купріна і зв’язок з літературою минулого та «срібної доби». Дослідження показало, що використання письменником артефактів, музичного та живописного єкфрасису дозволило суттєво оновити жанри малої прози. Встановлено міжтекстові співвідношення, форми їх реалізації та функції, серед яких ігрова посідає головне місце. |
