У дисертації проведено узагальнення і запропоновано вирішення важливого наукового завдання, що знайшло відображення у побудові концептуальної моделі відтворення інтелектуального капіталу. Результати дослідження можна представити наступними висновками. 1. На основі узагальнення та критичного аналізу концепцій виявлено закономірності генезису категорії інтелектуального капіталу і подано його авторське визначення як продуктивної сили інформаційного технологічного способу виробництва, що виникає в результаті раціонального пізнання й формування нового знання та забезпечує приріст первинного авансованого капіталу та зростання граничного продукту. 2. На основі вивчення досвіду економіки розвинених країн досліджено загальноцивілізаційні тенденції відтворення інтелектуального капіталу, що дозволяє визначити критерії його розвитку. Доведено, що відтворення інтелектуального капіталу в Україні визначається, з одного боку, загальноцивілізаційним вектором розвитку, який проходить у координатах глобалізації і постіндустріальних тенденцій, а з іншого боку, - трансформаційними змінами господарського механізму. Загальноцивілізаційні закономірності характеризують екзогенне середовище, що формує зовнішні «правила гри» та їх вплив вимагає формування інноваційної стратегії економічного розвитку в Україні. 3. Розроблено концепцію відтворення інтелектуального капіталу і механізм її реалізації, що ґрунтується на системному підході та включає комплекс методів і моделей, спрямованих на підвищення ефективності нагромадження інтелектуального капіталу. 4. Досліджено вплив екзогенних та ендогенних чинників на процес формування і розвитку інтелектуального капіталу в українській економіці та виявлено протиріччя його нагромадження. Запропоновано інституціонально-інноваційну модель державного регулювання процесів нагромадження інтелектуального капіталу. 5. Запропоновано модель функціонального кругообігу інтелектуального капіталу з виділенням основних стадій його розвитку. На основі цієї розробки запропоновано матричну модель розподілу джерел фінансування інтелектуального капіталу, яка дозволяє оптимізувати інвестиційні потоки. Доведено доцільність організації венчурного фінансування. 6. Визначено специфіку інтелектуального капіталу як змішаного блага та блага, яке генерує позитивні екстерналії, що не враховується ринковим механізмом та потребує державного регулювання. Для оптимізації регулювання відтворення інтелектуального капіталу обґрунтовано вибір стратегії градуалізму. 7. Досліджено інституціональні «пастки» в сфері інтелектуального капіталу на макро-, мікрорівнях з урахуванням фінансового та структурного аспектів. Обґрунтовано доцільність інституціональних трансформацій ринку, зокрема, створення банків інтелектуального капіталу, які зменшують трансакційні витрати за рахунок зниження асиметричності інформації. 8. Розроблено методику інтегральної оцінки стану інтелектуального капіталу. Визначені критерії оцінки, що надають змогу уточнювати механізм вимірювання ринкової вартості підприємства. Доведено, що працівник творчої праці, який створює об’єкти інтелектуальної власності, повинен отримувати частку надприбутку, який генерує його труд. Такий висновок дозволяє обґрунтувати необхідність перерозподілу надприбутка через інститут інтелектуальної ренти. |