У дисертації містяться теоретичні узагальнення та пропозиції щодо практичного вирішення поставлених завдань, серед яких важливе місце посідає аналіз впливу інформаційного простору України на політичні та економічні аспекти інтеграції країни в світовий інформаційний простір, здійснено аналіз інформаційної політики України та практичних її результатів у співробітництві з іншими країнами та міжнародними організаціями для досягнення спільних взаємовигідних цілей та завдань. Здійснивши аналіз інформаційної політики України, дослідивши стан національного інформаційного простору можна зробити такі висновки: 1. Головними напрямами сучасної міжнародної інформаційної політики є сприяння міжнародному співробітництву в комунікаційній сфері, заохочення до міжнародного обміну інформацією незалежно від кордонів і рівноправна участь у міжнародних інформаційних потоках, використання глобальної економічної інтеграції на основі міжнародної інфоінфраструктури в національних інтересах, об’єднання інтелектуальних ресурсів різних країн для прогресивного розвитку цивілізації. Вищезазначене вказує на універсальні підходи до розуміння глобальних процесів та змін у міжнародній системі взаємовідносин. 2. Ступінь інтеграції будь-якої держави в інформаційне суспільство визначається наявністю концепції державної інформаційної політики, правовим забезпеченням інформаційного суспільства, розвитком інформаційної та комунікаційної інфраструктури, багатством інформаційних ресурсів, динамікою інформаційного ринку, міжнародним співробітництвом в галузі інформації. Сьогодні розвиток інформаційних процесів носить глобальний характер, а в міжнародних програмах декларуються приблизно однакові положення, проте кожна країна світу визначає власний шлях переходу до інформаційного суспільства. Хоча в Україні триває процес лише формування та становлення інформаційного суспільства, але Україна демонструє послідовне і стійке просування до поставленої мети. Поступово формується інформаційно-аналітичне середовище України, створюється відповідна законодавча база, впроваджуються новітні технології, створюються і використовуються унікальні інформаційні ресурси, природнім чином формується культура, яка породжується епохою інформації. 3. Перехід до інформаційного суспільства потребує активного державного втручання. Основними напрямками інформаційної державної політики є: формування та захист державних інформаційних ресурсів; забезпечення умов для розвитку і захисту всіх форм власності на інформаційні ресурси; забезпечення трансформації у національний інформаційний ресурс результатів ініціативної творчої діяльності громадян України; створення та розвиток державних, галузевих і регіональних систем та мереж, що експлуатують інформаційні ресурси, забезпечення їх сумісності та взаємодії в єдиному інформаційному просторі України; створення умов для оперативного ефективного інформаційного забезпечення громадян, органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування, організацій, підприємств, громадських об'єднань на основі державних інформаційних ресурсів; сприяння формуванню ринку інформаційних ресурсів, послуг, інформаційних систем, технологій, засобів їх забезпечення; формування та здійснення єдиної науково-технологічної та промислової політики у сфері національних інформаційних ресурсів з урахуванням сучасного світового рівня розвитку інформаційних технологій; підтримка проектів та програм формування інформаційних ресурсів, міжнародного обміну інформацією. 4. Міжнародна інформаційна політика реалізується через стратегії, програми і проекти міжурядових регіональних організацій таких, як Рада Європи (РЄ), Європейський Союз (ЄС), Організація з безпеки і співробітництва у Європі (ОБСЄ), Центральноєвропейська ініціатива (ЦЕІ), Організація Північно-Атлантичного Співробітництва (НАТО), Співдружність незалежних держав (СНД) в рамках яких розглядаються і вирішуються проблеми становлення інформаційного суспільства. Міжнародне співробітництво в рамках європейських міжурядових організацій надає можливість використати потенціал регіональних інститутів, які задекларували у своїх політичних документах важливу роль проблем, що постали перед людством у процесі переходу до нової ери. Європейські організації, міжнародні спеціалізовані інституції та неурядові організації реалізують стратегії інформаційного суспільства, впровадження моделі e-Europe, підкреслюють необхідність національних підходів як складового компонента реалізації регіональної і глобальної інформаційної політики. Україна бере активну участь у співробітництві з зазначеними організаціями з метою інтеграції до економічного, політичного, правового та інформаційного простору, гармонійного входження до політичних та економічних структур Європи та світу. 5. Активна участь України в процесах міжнародної та європейської інтеграції формує стратегію політичного та економічного розвитку держави. Взаємодія держав в інформаційній сфері впливає на концепції інформаційної політики держав, розвиток інфраструктури, інформаційний потенціал та виробництво національних інформаційних продуктів. Використання досвіду розвинутих країн у запровадженні інформаційних і комунікаційних технологій в суспільно-політичній, соціально-економічній сферах і в приватному секторі становлять сутність політики інформаційної інтеграції України в умовах становлення інформаційного суспільства. Міжнародна інформаційна політика, спрямована на політичну, економічну і культурну інтеграцію світових спільнот на основі використання нових перспективних технологій виступає характерною ознакою інформаційного суспільства. Міжнародне співробітництво, прагнення інтегруватися у світовий інформаційний простір, дбаючи про збереження власного національного інформаційного суспільства, міжнародний обмін досвідом, метою якого є подолання існуючих диспропорцій та розбудова глобального інформаційного суспільства можуть служити визначальними чинниками розвитку могутності держави, її становлення та міжнародного визнання. Аналіз закордонної практики регулювання інформаційної сфери суспільства дозволяє виділити ряд висновків рекомендаційного характеру, спрямованих на державно-правове сприяння формуванню ринку інформаційних ресурсів, послуг, інформаційних систем, технологій, які б, на думку автора даної дисертаційної роботи, покращили стан справ в інформаційній сфері України. Оскільки проект Закону України “Про Концепцію національної інформаційної політики” (№ 2526 від 13.12.2002), запропонований Кабінетом Міністрів, було відхилено рішенням Верховної Ради України (від 18.05.2004) як такий, що потребує доопрацювання та приведення у відповідність до вимог міжнародних правових актів, Конституції України та національних інтересів держави, то дана дисертація та сформульовані в ній рекомендації, на думку автора, можуть бути використані у практичній діяльності владних та державних структур для вдосконалення національного законодавства і підвищення ефективності інформаційної політики України. |
