У результаті проведеного дослідження визначено місце національних ринків нерухомості країн-членів ЄС в економічній системі ЄС, виявлено національні та інтеграційні чинники становлення та розвитку ринків нерухомості країн-членів ЄС, передумови та тенденції їх інтеграції. Проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки та сформулювати рекомендації, які характеризуються науковою новизною і мають теоретико-методологічне і наукове значення. 1. Місце національних ринків нерухомості країн-членів ЄС визначається національними економічними системами, інтегрованими до економічної системи ЄС, функціональними зв’язками з іншими національними ринками нерухомості та ринками товарів, послуг і капіталу в економічній системі ЄС. Вони сприяють формуванню стійких внутрішніх і зовнішніх взаємозв’язків та утворенню складної організаційної економічної структури ринку нерухомості, що зумовлює його подальший розвиток. 2. На ринок нерухомості впливають дві групи чинників – національного та інтеграційного рівнів, що формуються на основі систематизації економічних, геополітичних, політико-правових та соціальних чинників. Для розвитку національних ринків нерухомості країн-членів ЄС особливого значення набувають економічні чинники національного рівня впливу: вартість об’єктів нерухомості; прибутковість капіталовкладень в нерухомість; привабливість альтернативних капіталовкладень; купівельна спроможність населення; інвестиційний клімат в країні; динаміка ВВП; рівень інфляції; розвиток банківської системи (іпотечного кредитування); стан будівельної галузі; а до економічних чинників інтеграційного рівня відносяться особливості економічного розвитку країн-членів ЄС, наявність спільного ринку товарів та послуг, капіталу та фінансових ринків, участь у регіональних економічних інтеграційних об’єднаннях та стан світової економічної системи. 3. Трансформація ринків нерухомості країн-членів ЄС відбувається з різною амплітудою та частотою коливань вартості нерухомості на них, що доведено результатами кластерного аналізу, проведеного за рядом ознак ринків нерухомості країн-членів ЄС (вартість об’єктів нерухомості, дохідність інвестицій та приріст капіталу в нерухомість, рівень споживання та приріст ВВП). Виділені групи країн відзначаються подібністю характеристик стану й тенденцій розвитку ринків нерухомості, а відмінності, які спостерігаються у їх розвитку, пояснюються різницею їх рівня інтеграції в економічній системі ЄС; 4. Організаційно-економічний механізм регулювання розвитку національних ринків нерухомості країн-членів ЄС передбачає використання системи інструментів державного регулювання: створення автоматизованої системи кадастру нерухомості; процедури здійснення операцій на ринку нерухомості (купівлі-продажу, оренди, розвитку територій та ведення будівництва); ліцензування та сертифікація компаній, що працюють на ринку; субсидіювання та дотацій проведення операцій на ринку нерухомості; системи оподаткування. Інструментами сприяння інтеграції національних ринків нерухомості країн-членів ЄС стали: гармонізація адміністративних та кадастрових систем; уніфікація системи оподаткування та ведення операцій з нерухомості, процедури видачі ліцензій та сертифікатів. 5. Поєднання ринкових механізмів формування та розвитку національних ринків нерухомості та використання організаційно-економічного механізму їх регулювання є основною умовою розвитку ринків нерухомості в усіх країнах-членах ЄС. Завдяки цьому їх національні ринки нерухомості характеризуються прозорістю ведення операцій на ринку нерухомості, високою інвестиційною привабливістю, забезпеченістю гарантій для власників об’єктів нерухомості, покупцям та продавцям на ринку нерухомості, керівників проектів девелопменту. 6. Основними завданнями формування спільного ринку нерухомості країн-членів ЄС є забезпечення відкритості та доступності інформації на ринку нерухомості, уніфікація сучасної кадастрової системи у країнах-членах ЄС та процедур купівлі-продажу об’єктів нерухомості та оренди майна, гармонізація їх законодавства у сфері нерухомості для забезпечення гарантій власникам та покупцям об’єктів нерухомості, стандартизація системи освіти та процедури ліцензування на основі дотримання принципів єдності, уніфікації, прозорості, доступності та достовірності. 7 . До етапів реалізації створення спільного ринку нерухомості ЄС, розроблених на прикладі запровадження спільного реєстру нерухомості віднесено: уніфікацію даних на початковому етапі при формуванні та адаптації національних реєстрів нерухомості та наступну їх інтеграцію в наднаціональний реєстр нерухомості ЄС. У процесі формування спільного реєстру нерухомості важливим є забезпечення наднаціональної інституційної системи його управління. 8. У розробці організаційно-економічного механізму регулювання розвитку ринку нерухомості України необхідно використовувати досвід країн-членів ЄС. У зв’язку з її спільним історичним розвитком з країнами-членами ЄС, подібністю цінностей населення та системи права, територіальною близькістю країн та тісними зовнішньоекономічними зв’язками, а також з реалізацією євроінтеграційної стратегії України. 9. Основними завданнями регулювання ринку нерухомості України є проведення обліку та систематизації даних про всі об’єкти нерухомості у країні; прийняття та впровадження чіткої та загальнозрозумілої процедури набуття прав власності на землі несільськогосподарського призначення; формування єдиного Державного реєстру; розробка системи забезпечення прав громадян при купівлі-продажу нерухомості та земельних ділянок; впровадження доступної системи фінансування об’єктів будівництва; на законодавчому рівні затвердження єдиної процедури узгодження проектів будівництва об’єктів нерухомості, а також отримання всіх необхідних для цього дозволів і узгоджень; впровадження податку на нерухомість та виважених цін на житлово-комунальні послуги; розробка та імплементація закону, що регулював би взаємовідносини спеціалістів з нерухомості та замовників ріелтерської послуги. |