У дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення важливої наукової задачі – підвищення ефективності лікування хворих на екзему з урахуванням вастановлених порушень шляхом розробки і застосування комбінованої антигомотоксичної терапії . 1.Встановлено, що у хворих на екзему існує вірогідне (р<0,05) підвищення параметрів сігми-ШОЕ, ступінь якого залежить від клінічного перебігу захворювання. Найбільш виразно це зрастання спостерігається у пацієнтів з мікотичним варіантом розвитку дерматозу (сігма-ШОЕ – 265,8±18,5 мм, в той час як у здорових осіб – 75,8±8,4 мм), що свідчить про значний вплив на формування запальних явищ при екземі фунгальної інфекції. 2.Констатовано, що високі значення сігми-ШОЕ, зокрема, при мікотичній (265,8±18,5 мм) і мікробній (232,4±24,3 мм) екземі, а також при гострому (279,5±21,2 мм) і підгострому (224,3±17,8 мм) перебігу захворювання, супроводжуються деформацією її лінії. За цих умов лінія набуває дво- та трифазної структури, характеризуючи тяжкість наявних патологічних відхилень. 3.Доведено зниження рівня ЦП у сироватці крові хворих на екзему. Найбільш виразне воно у пацієнтів , хворих на мікотичну екзему – 0,098±0,013 г/л ( у здорових осіб – 0,218±0,011 г/л; р<0,05) , що свідчить про пригнічений статус природної резистентності їх організму. Більш високі значення показників ЦП спостерігаютьсво при мікотичній (0,107±0,010 г/л), істинній (0,122±0,007 г/л), варикозній (0,134±0,012 г/л), а також дисгідротичній (0,167±0,007 г/л) екземі , що є свідченням високого агресивного потенціалу грибів у якості чинника, який ініціює розвиток даного захворювання. 4. Встановлена у хворих на екзему кореляція між рівнем ЦП і сігмою-ШОЕ має лабільний і обмежений ( від r = - 0,12 – при мікотичному, до r = - 0,35 – при дисгідротичному варіантах перебігу дерматозу) характер, що свідчить про відмінність патогенетичних механізмів, які відображають ці показники. 5. Доведено, що загальне лікування псорінохеелем Н знижує показники сігми-ШОЕ та підвищує рівень ЦП при мікотичній екземі - до 148,1±7,9 мм (р<0,05) і 0,168±0,004 г/л (р<0,05) відповідно; мікробній – до 156,3±5,2 мм (р<0,05) і 0,157±0,003 г/л (р<0,05); варикозній – до 151,8±6,4 мм (р>0,05) і 0,183±0,006 г/л (р<0,05) і забезпечує набагато кращий коригуючий вплив, ніж засоби традиційної гіпосенсибілізуючої терапії. 6.Констатовано, що місцеве використання псорінохееля Н у вигляді крему перевищує ефективність використання порівняльного стандарту – 1% гідрокортизонової мазі. 7. Встановлено, що комбіноване (системне та місцеве) застосування псорінохеелю Н при лікуванні хворих на екзему дозволяє, залежно від клінічного перебігу дерматозу, усувати або лімітувати запальні явища , а також стабілізувати ремісію захворювання за рахунок стимуляції природної резистентності організму пацієнтів. |