У дисертаційній роботі здійснено теоретичні узагальнення і запропоновані підходи до вирішення наукового завдання щодо системного дослідження інституційних перетворень у трансформаційній економіці. Основні результати теоретичного, методологічного і науково-практичного спрямування зводяться до наступного: 1. На основі узгодження теоретико-методологічних принципів узагальнені та структуровані концептуальні підходи до визначення поняття «інститут» представниками інституціонального напрямку економічної теорії, що дало змогу сформулювати авторське визначення поняття «інституційних перетворень» у трансформаційній економіці. При цьому вирішальними інституційними чинниками, що потребують детального дослідження при аналізі економічної системи та інституційної структури суспільства, є: звичаї і звички, культура, правила та правові норми поведінки, національний менталітет, власність (право власності), підприємництво, трансакційні витрати, колективні дії, економічні цикли та інституційні одиниці. Практична значимість інституціоналізму в аналізі економічних систем полягає в тому, що ним не передбачається ідеалізація ринкового механізму і відкидаються такі універсальні можливості ринку, як подолання протиріч та регулювання розвитку економіки. 2. Дослідження інституційних перетворень у сучасних трансформаційних економіках передбачає здійснення оцінки економічної, організаційної, правової, політичної, адміністративної, соціальної тощо сфер комплексно. Серед загальних рис нової моделі цивілізаційного розвитку відзначається поступовий перехід від матеріалістичного до постматеріалістичного суспільства, від системи експлуатації природи до системи використання людського розуму, від системи відтворення до системи творчості. Попит як економічна категорія виступає проявом економічної системи, і в цій ролі він є результатом і причиною економічних дій. Головним ресурсом життя у новій економічній системі стає сама людина та її «ментальний простір». Отже, на економічну, соціальну, правову поведінку людей, що забезпечує інституційні перетворення у трансформаційній економіці, згідно з теорією Т. Веблена, впливають мотиви демонстративного споживання, заздрісного порівняння, інстинкт наслідування, закон соціального статусу та інші природжені і набуті схильності, що дає змогу побудувати соціальну піраміду цінностей суспільства у трансформаційній економіці. 3. В межах обґрунтування інституційних засад вдосконалення державного регулювання у національній економіці розроблено механізм встановлення і координації парних взаємозв’язків між основними структурними компонентами в тріаді «держава - економіка - суспільство». Це в свою чергу спонукає державні інститути адаптуватись до суспільних інтересів при виборі стратегічних і тактичних дій розвитку країни та гармонійно поєднувати приватні інтереси, соціальні інституції та інтереси країни. За таких умов на якість функціонування ринку впливає декілька складових: насиченість економіки необхідними соціальними інституціями та ринковими інструментами, правова підтримка, інформаційне забезпечення. Держава, як форма організації суспільства для сприяння формуванню і розвитку системи неформальних інститутів внаслідок інституційних перетворень, для розробки державної політики і ефективної її реалізації повинна забезпечити піар і медіа підтримку таких змін. За такого підходу економічну систему, в якій буде сформоване інституційне середовище, можна визначити як сукупність формальних і неформальних, структурно і функціонально визначених інститутів, ресурсів та економічних суб’єктів, взаємопов’язаних і взаємодіючих між собою в сфері виробництва, розподілу, обміну і споживання. 4. При дослідженні умов трансформації національної економіки і з’ясуванні наслідків інституційних перетворень здійснено аналіз та оцінку процесів, що відбуваються в економічному розвитку країни за умов трансформації економічної системи з урахуванням соціокультурних, релігійних та історичних особливостей. Фундаментом інституційної моделі трансформації національної економіки є тріада державних, економічних і суспільних інститутів. Їх гармонійне поєднання і налагоджений механізм взаємодії дозволяють досягти загальнонаціональних, загальнодержавних і приватних економічних інтересів (І рівень взаємозв’язків). Оскільки «несучу конструкцію» інституційної підсистеми економіки утворюють такі базисні інститути, як праця, власність, влада та управління (ІІ рівень взаємозв’язків), запропоновано завершити надбудову такої структури «будівельним матеріалом» або «гнучкими опорами», якими є інститут приватної власності, інститут підприємництва, інститути, що забезпечують фаховий рівень (ІІІ рівень взаємозв’язків). Для посилення взаємозв’язків в даній моделі розроблено методологію використання системи масових соціальних комунікацій для зменшення розриву в інформації і усунення можливих суперечностей між соціальними інституціями, бізнесом і владою. Для цього запропоновано до реалізації механізм співпраці соціальних інститутів та бізнесових структур у трансформаційній економіці в рамках створення кластеру. 5. Досліджуючи умови формування інституційного середовища економіки України, доведено, що на його формування впливає сукупність різного роду економічних, соціальних, правових та ін. інститутів і відносин, що склалась у суспільстві. Отже, для формування інституційного середовища необхідною умовою є зміна пріоритетів державної регуляторної політики усередині країни від підтримки великого бізнесу до підтримки і пріоритетного розвитку середнього і малого бізнесу, орієнтованого переважно на внутрішній ринок. Остаточного формування і загальнодержавної стабілізації інституційного середовища можна досягти, створивши необхідні умови в регіонах. Соціокультурна детермінанта інституційних перетворень спрямована на розв’язання проблеми специфіки поєднання економіки, культури та соціальної практики, що дає можливість глибше зрозуміти сутність та логіку розвитку інституту підприємництва в інституційній економіці. Також мається на увазі зв'язок між функціональними і структурними компонентами, а саме: світоглядним, нормативним, інституційним, комунікативним та екзистенціональним (психологічний комфорт, внутрішня підтримка) тощо. 6. Інституційна підтримка підприємництва в Україні та її регіонах, ґрунтуючись на досвіді розвинених країн світу, може істотно прискорити реформування вітчизняної економіки. Тому держава для прискорення інституційних перетворень повинна здійснювати не лише правове регулювання підприємницької діяльності. Основними напрямками завершення інституційних перетворень і стабілізації економічного розвитку України можна вважати формування інституційного середовища, нових неформальних інститутів і підвищення конкурентоспроможності національної економіки. Проведене дослідження дало можливість з’ясувати, що низький рівень конкурентоспроможності економіки України залежить не тільки від макроекономічної нестабільності, досконалості законодавства тощо, а насамперед від низької якості конституційованих інституцій та соціально-економічних відносин. 7. За сучасного розвитку українського суспільства для прискорення розпочатих шістнадцять років тому інституційних перетворень, а відтак ускладнення структури і механізмів управління економікою та поставлених перед нею завдань щодо завершення інтеграційних процесів і адаптації до глобального ринку потребує подальшого детального вивчення і осмислення таких категорій, як особистість, інноваційна людина, самореалізація, соціокультурні орієнтації тощо. Ці категорії в молодій ринковій економіці повинні поєднуватись з економічними проблемами та іншими інститутами – мораллю, наукою, екологізацією життя і виробництва тощо. Процес змін в економіці та в системі цінностей, ідеалів, мотивів і потреб людини повинен стати єдиним гармонійним процесом інноваційного суспільства. 8. Одним із основних факторів підвищення конкурентоспроможності національної економіки внаслідок інституційних перетворень є розробка і впровадження заходів щодо ефективного управління системою освіти, яка є стратегічним ресурсом розвитку суспільства. Визначальним чинником сталого розвитку виступає розвиток людських ресурсів, який включає освіту, професійну підготовку та використання людського потенціалу для забезпечення соціального і економічного прогресу. Відповідний концептуальний підхід до інституційних перетворень передбачає передусім організацію системи інститутів економічних, а також соціальних відносин та під впливом нагляду держави і суспільства розробку правил поведінки і взаємодії між ними. Ключова роль при цьому відводиться державним і соціальним інституціям, що створюють інституціональні підвалини для сталого розвитку і підвищення конкурентоспроможності економіки України. |
