У дисертаційній роботі на основі запропонованої автором методології інституціоналізму розроблено теоретико-методологічні і практичні основи реформування нафтогазового комплексу Криму. Основними висновками та практичними рекомендаціями вважаємо наступні. 1. Інституціональна трансформація в регіонах України має специфічні риси і особливості. Це пов'язано з тим, що структура нафтогазовидобувного комплексу України, її «конструкція», матеріально-речовинні пропорції та склад з переходом до ринку зазнають зміни форми власності і виробничих відносин. Тому, основними елементами енергетичної стратегії у контексті інституціонального забезпечення ефективності функціонування підприємств нафтогазового комплексу повинні стати: пошук власних джерел енергоресурсів, підвищення енергоефективності і створення ефективної тарифної і дієвої нормативно-правової бази. 2. Забезпечення енергетичної безпеки держави можливе шляхом розвитку національної мінерально-сировинної бази або за рахунок зовнішніх поставок. Розробка розвіданих родовищ вуглеводнів на материковій частині України на сьогодні досягла рівня 67%, але у шельфових зонах зосереджений величезний потенціал з коефіцієнтом освоєння всього 3,7%, тому можна вважати Причорноморський нафтогазовий регіон України, включаючи Крим з прилеглими акваторіями Чорного і Азовського морів, високоперспективною площею, для видобутку вуглеводневої сировини. 3. Причерноморский нафтогазоносний регіон має величезний природоресурсний потенціал для ефективної роботи комплексу, проте у зовнішніх умовах його функціонування спостерігаються істотні вади, що виявляються у неузгодженості взаємодії галузевого управління, місцевих адміністрацій та центральних органів виконавчої влади. 4. У дисертації виявлено економіко-правові засади інституціонального забезпечення нафтогазового комплексу, в умовах яких здійснюється робота комплексу. До них відносяться: інвестиційні передумови, цінові та податкові регулятори, технологічні і екологічні обмеження, регіональні соціально-економічні фактори та інституціональна структура регіонального нафтогазовидобувного комплексу. 5. Збільшення власного видобутку вуглеводнів можливо тільки за наявності значних інвестицій у вітчизняну нафтогазову галузь. В умовах чинної податкової системи добувні підприємства не в змозі впроваджувати політику залучення довгострокових інвестиційних проектів, придбання нових технологій через відсутність схеми довгострокового кредитування підприємств галузі. Участь іноземних інвесторів стримується недосконалістю існуючої законодавчої і нормативної бази та відсутністю стабільності нормативно-правової системи. 6. Проведене дослідження інструментів оподаткування і ціноутворення в газодобувній промисловості України, довело необхідність перегляду підходів до встановлення рівня і структури ціни реалізації природного газу. Це пов'язано з тим, що рівень ціни газу для промислових споживачів визначається не за витратами виробництва і не залежить від співвідношення попиту і пропозиції за умов вільної конкуренції. Сучасні механізми інституціонального забезпечення нафтогазового комплексу щодо встановлення цін на газ свідчать про зайву зарегульованність і вимагають перегляду існуючих концепцій на основі формування ринку нафти і газу і поступової лібералізації цін. 7. Нарощування об'ємів видобутку вуглеводнів в шельфових зонах Чорного і Азовського морів здійснюється поблизу природоохоронних територій. Це призводить до поєднання негативних екологічних впливів на навколишнє природне середовище. Аналіз показує, що сучасний рівень платежів і зборів за користування ресурсами не адекватно відображає реальні витрати суспільства і не створює достатньої фінансової бази для природоохоронної діяльності на регіональному рівні. Тому необхідна постійна і цілеспрямована робота з формування нової дієвої системи управління природно-ресурсним потенціалом АРК. 8. Збільшення видобутку газу на базі нафтогазовидобувного комплексу АРК об’єктивно призведе до посилення негативного впливу на навколишнє середовище та зменшенню рекреаційного потенціалу приморських територій. Оцінювати збиткі для рекреаційного комплексу та місцевого населення необхідно системно, з урахуванням витрат і вигод від газифікації житлово-комунального господарства й місцевої промисловості, з одного боку, та збитків рекреаційним та природоохоронним територіям – з іншого. В роботі запропонована модель регіональної соціально-економічної політики з урахуванням можливих наслідків роботи нафтогазовидобувного комплексу в регіоні. Передбачено частину грошових коштів спрямовувати на створення трастових фондів. Вони мають трансформувати невідтворювальні природні ресурси у відтворювальні фінансові, завдяки цьому регіон може бути забезпечений стабільним джерелом фінансування з урахуванням запасів енергетичної сировини, що видобувається нині. 9. На основі багатовимірного аналізу фінансово-економічної діяльності ДАТ «Чорноморнафтогаз» пропонується концепція інституціональних перетворень нафтогазовидобувного комплексу для реалізації стратегії сталого розвитку регіону. Практично розроблений і застосований науковий інструментарій, який дозволяє через раціональний вибір програм у сферах надрокористування, фінансово-економічних відносин, та господарської діяльності здійснити проведення інституціонального реформування у нафтогазовидобувному комплексі Криму. |