Результати дослідження узагальнено в таких положеннях та висновках: 1. Інституціональна організація фінансового контролю на центральному рівні державного управління передбачає проектування і формування системи органів фінансового контролю на центральному рівні державного управління, а також забезпечення діяльності суб’єктів контролю відповідно до встановленої мети. 2. Систему контрольно-фінансових органів складають інституції, для яких функція державного фінансового контролю є однією із основних. До них належать: Рахункова палата України, Міністерство фінансів України, Головне контрольно-ревізійне управління України, Державне казначейство України, Державна податкова адміністрація України, Державна митна служба України, Фонд державного майна України, Державний комітет з цінних паперів та фондового ринку України, Національний банк України та ін. 3. Державний фінансовий контроль – явище багатогранне, його сутність полягає у діяльності спеціально створених контролюючих органів щодо забезпечення законності і фінансової дисципліни та інформування громадськості про здійснення розподільчого процесу в державі. У демократичному суспільстві він є однією з найважливіших функцій державного управління; забезпечує об’єктивну оцінку реального стану фінансової системи та вплив на управління фінансами через виявлення відхилень від прийнятих стандартів законності щодо управління фінансовими ресурсами та окремими об’єктами державної власності; аналізує фінансового стану та за наявності відхилень – своєчасно розробляє й застосовує відповідні корегуючі та превентивні заходи. 4. Система державного фінансового контролю – це цілісна модель контролюючої та контрольованої підсистем, яка забезпечується внутрішньо логічною єдністю всіх її елементів (суб’єкта, контрольної дії та об’єкта). Можна виділити три моделі державного фінансового контролю: спадкоємну, трансформаційну та перспективну. 5. Територіальна організація державного управління поділяється на рівні, які адекватні рівням державного фінансового контролю. В Україні триває розбудова центрального (загальнодержавного), регіонального та місцевого рівнів державного фінансового контролю, що здійснюють відповідні органи. 6. Під зовнішнім державним фінансовим контролем розуміється діяльність по визначенню ефективності та цільового призначення використання громадських фондів. Метою цього контролю є забезпечення досконалого управління фінансовими ресурсами органами внутрішнього контролю, належного виконання ними адміністративних обов’язків. Вищим органом фінансового контролю в Україні є Рахункова палата. Аналіз її повноважень дозволив дійти висновку про те, що вона є органом зовнішнього фінансового контролю типу “колегіальний орган, що не має судових функцій”. 7. На центральному рівні державного управління внутрішній фінансовий контроль здійснюють органи виконавчої влади та інші інституції: Міністерство фінансів України, Головне контрольно-ревізійне управління України, Державне казначейство України, Державна податкова адміністрація України, Державна митна служба України, Фонд державного майна України, Національний банк України тощо. В Україні при здійсненні внутрішнього контролю застосовуються лише окремі елементи європейської моделі “відповідальність третьої сторони” (більш широкі повноваження міністерства фінансів). 8. Упорядкуванню організаційних форм взаємодії органів зовнішнього та внутрішнього державного фінансового контролю сприятимуть: забезпечення подолання протистоянь між гілками влади; затвердження соціальних інструкцій щодо поведінки працівників органів внутрішнього фінансового контролю; удосконалення інституту державної служби; перегляд вимог щодо фаху працівників; формування кваліфікаційного складу підрозділів органів фінансового контролю із залученням до роботи в них фахівців з різних галузей знань; узгодження методології та методики проведення контрольних дій органами зовнішнього та внутрішнього контролю; розробка державних стандартів контрольних дій з урахуванням світового досвіду; забезпечення процесу контролю відповідними інформаційними технологіями. 9. Державний фінансовий контроль має забезпечити успішне розв’язання суспільних проблем та досягнення поставленої перед інституціями мети. Його результативність визначається за характеристиками, серед яких основними є: адекватність системи органів державного фінансового контролю соціальним потребам суспільства на конкретному етапі його розвитку та чинному законодавству; доцільність розподілу повноважень між органами зовнішнього та внутрішнього контролю; відповідність контролюючої дії загальній меті та задачам, що поставлені перед кожним видом контролю; координація дій органів внутрішнього та зовнішнього контролю; урахування складності та керованістю системи; наявність відповідної кваліфікації фахівців та компетентності виконавців контрольної дії; загальні витрати на забезпечення державного фінансового контролю; наявність прогалин у законодавстві, що регулює державний фінансовий контроль; ступінь інформаційного забезпечення контролю; стандартизація форм та методів контрольно-фінансової діяльності; рівень наукового обґрунтування організації державного фінансового контролю та його використання на практиці; відповідність фактичних дій нормативам витрат часу на проведення контрольного процесу; адекватність форм та методів контролю об’єкта соціально-політичній ситуації, що склалася; повнота виконання контрольних дій; економічна та соціальна ефективність державного фінансового контролю. 10. Удосконалити інституціональну організацію фінансового контролю на центральному рівні державного управління в Україні доцільно шляхом: – забезпечення координації діяльності органів внутрішнього та зовнішнього державного фінансового контролю через запровадження Кабінетом Міністрів України єдиної інформаційної бази (щодо об’єктів контролю та планування контрольних дій), створення Рахунковою палатою України спеціального підрозділу, що забезпечував би її взаємодію з контролюючими та правоохоронними структурами; – спільне опрацювання та впровадження Міністерством фінансів України, Головним контрольно-ревізійним управлінням України, Рахунковою палатою України єдиних стандартів контролю за використанням бюджетних коштів і об’єктів державної (комунальної) власності, що може сприяти уніфікації форм і методів контрольних процедур та їх прозорості; – внесення Міністерством фінансів України на розгляд Верховної Ради України проекту концепції державного фінансового контролю, яка б передбачала, зокрема, поділ системи контролю на зовнішній та внутрішній, установила напрямки та форми взаємодії контрольно-фінансових інституцій, та проекту Закону України “Про фінансовий контроль в Україні”, що врегулював би компетенцію органів державного фінансового контролю та їх повноваження; – розширення об’єктів діяльності в проекті Закону України “Про внесення змін до статті 98 Конституції України”, що стосується дохідної частини Державного бюджету України та державного майна. Окрім цього, доцільно визначити порядок формування Рахункової палати України за участю Верховної Ради України та Президента України. | 