Анотація до роботи:

Топчій Т. В. Інституціоналізація безперервної освіти в Україні: факторна обумовленість. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології - Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, 2006 рік.

Дисертацію присвячено аналізу факторної обумовленості процесу інституціоналізації безперервної освіти в Україні, викладенню авторської концепції освіти протягом усього життя. Розкриваючи обрану тему, автор виходить із того, що ідея безперервної освіти є головною ідеєю нової освітньої парадигми, яка визначається в роботі як соціокультурна.

Визначаючи теоретико-методологічні засади соціологічного аналізу безперервної освіти, пошукач доводить необхідність подвійного (індивідуального та суспільного) виміру освіти протягом усього життя. Індивідуальний вимір безперервної освіти здійснюється ним на методологічних засадах теорії соціальної дії М. Вебера, що дозволило визначити безперервну освіту як ціле - або як ціннісно-раціональну дію, обумовлену когнітивними потребами та освітніми цінностями особистості.

Суспільний вимір безперервної освіти автор реалізує завдяки методології структурно-функціонального аналізу, в контексті якого розглянуто основні характеристики та ознаки інституціоналізації безперервної освіти. її соціальні функції, а також факторна обумовленість.

У дисертації зазначається, що однією з оптимальних інституціональних форм освіти протягом усього життя є навчально-наукові комплекси. Аналізуючи їх діяльність на прикладі досвіду Народної української академії, автор акцентує увагу на перевагах та недоліках у функціонуванні цих комплексів, підкреслює роль соціологічного супроводу безперервної освіти.