У результаті виконання дисертаційного дослідження представлено теоретичні узагальнення та обґрунтування необхідності запровадження механізмів соціалізації інноваційного процесу у вітчизняній фармацевтичній галузі. Враховуючи результати аналізу, які показали, що дослідження соціалізації інноваційного процесу фармацевтичної галузі досі не проводились, автором було розроблено концепцію, структуру, механізм запровадження та алгоритм функціонування інноваційно-соціальної моделі вітчизняної фармацевтичної галузі, метою чого є соціалізація інноваційного процесу для вирішення економічних суперечностей між інтересами виробників і споживачів ЛЗ. Особливістю ІСМ є використання не адміністративних, а ринкових важелів впливу, а її запровадження дозволяє не тільки забезпечити окремі верстви населення інноваційними ЛЗ, але і стимулювати процес НДР та освоєння нових ЛЗ. Основною причиною даного обґрунтування стали висновки про те, що існуючий досвід подолання суперечностей між економічними інтересами компаній і споживачів ЛЗ в умовах глобальних трансформацій є все менш ефективним. Так, ані державне регулювання ринку ЛЗ, ані система медичного страхування, ані розвиток ринку генеричних ЛЗ не вирішують проблеми економічної доступності ЛЗ. Погіршує ситуацію також те, що і глобальна, і регіональна фармацевтика все більше залежать від зростання обсягів фінансових витрат на НДР, впровадження нових стандартів науково-технічної, виробничої діяльності тощо. Отже, у роботі зроблено висновок про те, що вирішення проблеми необхідно шукати на доринковому рівні життєвого циклу ЛЗ, що соціалізації вимагає безпосередньо інноваційний процес. Крім того, аналіз світового фармацевтичного ринку ЛЗ покав, що більшість тенденцій змушують суб’єктів галузі вдаватись до запровадження антисоціальних економічних заходів, які негативно впливають на кінцеву вартість ЛЗ. Так, зростання обсягів фінансування НДР, яке супроводжується зменшенням кількості виведених на ринок новацій та втратою провідними інноваційними ЛЗ свого патентного захисту, тільки ускладнює проблему економічної доступності ЛЗ. Посилення конкуренції між інноваційними, генеричними і біотехнологічними компаніями та відповідне загострення процесу злиття і поглинання може мати доволі негативні наслідки для вітчизняних фармацевтичних компаній. Дальше зволікання із запровадженням в Україні світових стандартів науково-дослідної (GLP, GCP), виробничої (GМP), дистриб’юторської (GDP) та аптечної (GPP) практик також буде мати негативні, у т.ч. економічні, наслідки як для галузі, її науково-технічного потенціалу, так і для споживачів ЛЗ. Статистичне покращення фінансового забезпеченя наукової та науково-технічної діяльність фармацевтичної галузі (починаючи з 2000 р.) не можна вважати реально позитивним і вагомим через вплив інфляції, яка фактично його нівелювала. Водночас відбулося значне послаблення кадрового потенціалу за рахунок фахівців із високим рівнем освіти та науковими ступенями. Не покращує ситуації і подальша відсутність на ринку праці, на фоні значної кількості інноваційних підприємств, кваліфікованих спеціалістів із комерціалізації інновацій. Порівняно низький рівень наукоємності вітчизняної продукції додатково буде вимагати від компаній нових фінансових інвестицій, а, отже, і збільшення доданої вартості у ЛЗ, що тільки посилить проблему їх економічної доступності. Отже, основні проблеми, які стримують розвиток фармацевтичної галузі, лежать у площині ефективності науково-технологічного зростання. З об’єктивних причин навряд чи можна очікувати швидкої інтеграції вітчизняної фармацевтики у глобальний ринок високотехнологічної продукції. Більше того, стан галузі вказує на високий ступінь ризикованості даного кроку. Водночас, ситуація ускладнюється і тим, що уникнути руху у глобальний економічний простір неможливо. Крім того, подальша відсутність дієвої системи прогнозування науково-технологічного і інноваційного розвитку буде мати негативні наслідки для всієї системи створення і забезпечення населення нашої країни інноваціними лікарськими засобами. Враховуючи згадані тенденції можна зробити висновок, що вітчизняна фармацевтична галузь стоїть на порозі ще більших трансформацій, можливими учасниками яких будуть глобальні компанії, які навряд чи у власних стратегічних планах будуть враховувати економічні інтереси споживачів ЛЗ. Єдиною стороною процесу, яка може мати вплив, є держава. А враховуючи, що існуючі засоби впливу на ринковий етап життєвого циклу ЛЗ регуляторного характеру (приписи, накази), є не достатньо ефективними, то вони потребують доповнення. У такому випадку ефективним заходом може бути запровадження вищезгаданої ІСМ, яка, піддаючи соціалізації інноваційний процес, може без адміністративного тиску на інших суб’єктів галузі започаткувати процес забезпечення населення інноваційними ЛЗ, які в ринових умовах є економічно недоступними для значної частини споживачів. Водночас ефективність запровадження ІСМ залежить від рівня відповідального ставлення держави до окресленої проблеми, ініціативності та зацікавленості суб’єктів галузі. |